Історія справи

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 344/10378/15-ц

провадження № 61-19042св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

учасники (сторони) третейського розгляду: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод»,

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2016 року у складі судді Польської М. В., ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Максюти І. О., Фединяка В. Д., у справі за клопотанням Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у справі АС № 54у/2015 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» про стягнення заборгованості за кредитним договором, видачу виконавчого листа,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заявлених вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) у справі АС № 54у/2015 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» (далі - ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод») про стягнення заборгованості за кредитним договором та видачу виконавчого листа.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19 вересня 2016 року вказане клопотання ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Надано дозвіл на примусове виконання рішення МКАС при ТПП Українивід 20 травня 2015 року у справі АС № 54у/2015 про стягнення з ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» заборгованості за кредитним договором у сумі 25 376 821,58 грн та 405 347,81 грн витрат арбітражного збору. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні клопотання про видачу виконавчого листа за цим рішенням МКАС при ТПП України відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2016 року ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання про видачу виконавчого листа за вказаним рішенням МКАС при ТПП України скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

У червні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із касаційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2016 року, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, проситьскасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стверджував, що ОСОБА_1 є безпосереднім учасником спірних правовідносин, що склались між ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод», а оскаржуваними судовими рішення в цій справі були встановлені певні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, проте його не було залучено до участі як у розгляді спору у МКАС при ТПП України, так й у розгляді у судах першої та апеляційної інстанцій питання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України та видачу виконавчого листа на виконання цього рішення.

Посилався на те, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року (справа № 199/6329/16) позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2005 року № 365-СВ задоволено. Вказане рішення оскаржено ним до апеляційного суду, яким провадження в справі зупинено до набрання чинності рішенням суду в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» про визнання договору поруки недійсним.

Вважав, що оскаржуваними судовими рішеннями, що переглядаються, та рішенням МКАС при ТПП України у справі АС № 54у/2015 були встановлені обставини, що мають значення при вирішенні спору у вказаних ним цивільних справах за його участі та за участі банку.

У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ПАТ «Укрсоцбанк» надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому банк вказує, що суд безпідставно поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження та не врахував, що заявником не наведено жодного доводу на підтвердження того, що оскаржувані судові рішення порушують його права, інтереси та обов`язки, а на підтвердження цього не надано відповідні докази.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року поновлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року справу призначено до розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

У квітні 2018 року вказану справу разом із касаційною скаргою передано до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі та запереченнях доводи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У цій справі судами встановлено, що у липні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 20 травня 2015 року в справі АС № 54у/2015 про стягнення з ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «Укрсоцбанк», та видачу виконавчого листа на виконання цього рішення.

Рішення МКАС при ТПП України від 20 травня 2015 року (справа АС № 54у/2015) стягнуто з ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 25 376 821,58 грн заборгованості за кредитним договором та 405 347,81 грн витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 25 782 169,39 грн.

Указане рішення набрало законно сили, проте боржником не виконане.

Згідно зі статтею 390 ЦПК України 2004 року (тут і надалі у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних та господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Таким міжнародним договором є Конвенція про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року.

За змістом статті ІІІ цієї Конвенції кожна договірна сторона визнає арбітражні рішення обов`язковими та приводить їх до виконання відповідно до процесуальних норм тієї території, де запитується визнання та виконання цих рішень.

Відповідно до частини четвертої статті 389-7 ЦПК України 2004 року надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється у порядку, передбаченому статтями 391 - 398 цього Кодексу.

Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішенняіноземного суду передбачено статтею 396 ЦПК України 2004 року та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Так, за нормою статті 396 ЦПК України 2004 року клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:

1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;

2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи;

3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;

4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;

5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;

6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;

7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

8) в інших випадках, встановлених законами України.

Заявник у своїй касаційній скарзі не посилається на жодну з вказаних підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України та видачу виконавчого листа.

Доводи касаційної скарги зводяться до тверджень про те, що оскаржуваними судовими рішеннями та рішенням МКАС при ТПП України встановлені «певні» обставини, що мають значення для правильного вирішення спору між ПАТ «Укрсоцбанк» та заявником з приводу договору поруки від 27 вересня 2012 року, який за твердженням заявника ним не укладався та не підписувався.

Проте такі твердження заявникає безпідставним, оскільки предметом розгляду такі обставини не були ні в судах першої та апеляційної інстанцій, ні в МКАС при ТПП України.

Предметом розгляду у МКАС при ТПП України були вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод», а не заявник.

При цьому необхідно також враховувати встановлену законодавцем правову природу поручительства як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору.

Безпідставними є твердження заявника, що встановлені обставини при розгляді справи в МКАС при ТПП України мають істотне значення для нього, оскільки згідно з частиною восьмою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.

Отже, вирішення судами питання визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України, видачі виконавчого листа не впливає на вирішення спору між заявником та ПАТ «Укрсоцбанк» щодо стягнення боргу за договором поруки чи оспорювання договору поруки.

Відповідно доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не ґрунтуються на нормах процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що ухвала суду апеляційної інстанції в цілому, а ухвала суду першої інстанції в частині, що залишена без змін за наслідками апеляційного перегляду, постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, є підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко