Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.04.2023 року у справі №754/3610/21
Постанова КЦС ВП від 19.04.2023 року у справі №754/3610/21
Постанова КЦС ВП від 19.04.2023 року у справі №754/3610/21

Постанова

Іменем України

19 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 754/3610/21

провадження № 61-12881св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб?єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Чижик Андрій Павлович,

заінтересована особа (стягувач) - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 рокуу складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика А. П., заінтересована особа - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль»).

Скарга мотивована тим, що 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 отримав рекомендований лист, в якому була постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика А. П. про відкриття виконавчого провадження № 64417070 від 08 лютого 2021 року з примусового виконання виконавчого листа № 32-4546/2009, що його видав Деснянський районний суд

м. Києва 27 листопада 2012 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь

АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 936 397,20 грн, тоді як

у виконавчому листі міститься інше формулювання.

Заявник зазначав, що постанова про відкриття виконавчого провадження постановлена з порушенням норм законодавства та підлягає скасуванню

з огляду на те, що термін пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання рішення суду від 16 грудня 2009 року закінчився. В постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що документ набрав чинності 12 травня 2010 року, а тому строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом м. Києва 27 листопада

2012 року, починається з 13 травня 2010 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження винесена приватним виконавцем 08 лютого

2021 року. Оскільки стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, ОСОБА_1 вважав, що є підстави для визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика А. П., вчинені під час примусового виконання виконавчого листа № 2-4546/2009, виданого Деснянським районним судом м. Києва 27 листопада 2012 року, провадження в якому було відкрито безпідставно, та визнати неправомірною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика А. П.

у виконавчому провадженні № 64417070 від 08 лютого 2021 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року

у задоволенні скарги відмовлено.

Апеляційний перегляд справи

Не погоджуючись з ухвалою Деснянського районного суду м. Києва

від 14 вересня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку шляхом подання 05 вересня 2022 року апеляційної скарги.

Одночасно в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Києва від

14 вересня 2021 року.

Клопотання мотивував тим, що він не був присутнім під час проголошення короткого тексту оскаржуваної ухвали. Копію ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року йому не направлено, він отримав її лише 19 серпня 2022 року в приміщенні Деснянського районного суду

м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва

від 14 вересня 2021 року залишено без руху.

Надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали. Роз`яснено, що в разі невиконання вимог ухвали у визначений строк у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції була постановлена 14 вересня 2021 року, повний її текст було складено 20 вересня 2021 року. Відповідно до протоколу судового засідання від 14 вересня

2021 року ОСОБА_1 був присутнім під час проголошення вступної та резолютивної частин ухвали Деснянського районного суду м. Києва від

14 вересня 2021 року та отримав її копію.

29 вересня 2021 року заявнику була направлена копія ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року.

З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що ухвала Деснянського районного суду м. Києва 14 вересня 2021 року була оприлюднена 22 вересня 2021 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наводить обставин, які перешкоджали йому отримати копію ухвали Деснянського районного суду м. Києва від

14 вересня 2021 року протягом встановленого строку для подання апеляційної скарги. В матеріалах справи немає доказів того, що заявник

з 22 вересня 2021 року звертався до суду першої інстанції із заявою про отримання копії оскаржуваної ухвали, тобто, знаючи про результати розгляду його скарги, отримавши в суді копію вступної та резолютивної частин цієї ухвали, заявник з 22 вересня 2021 року не вчиняв ніяких дій для отримання копії повного тексту ухвали Деснянського районного суду міста Києва від

14 вересня 2021 року.

Крім того, заявник не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги.

15 жовтня 2022 року ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 23 вересня 2022 року подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучив квитанцію від 14 жовтня

2022 року № 87 про сплату судового збору в розмірі 496,20 грн за подання апеляційної скарги на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від

14 вересня 2021 року та заяву про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Деснянського районного суду

м. Києва від 14 вересня 2021 року.

Заява про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивована тим, що повний текст оскаржуваної ухвали був складений 20 вересня 2021 року, проте він не зміг своєчасно подати апеляційну скаргу, оскільки з 15 вересня

2021 року до 30 жовтня 2021 року перебував у відрядженні у м. Бердичеві Житомирської області.

З огляду на викладене просив суд поновити йому строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від

14 вересня 2021 року.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що оскаржувана ухвала була постановлена

14 вересня 2021 року, повний текст ухвали було складено 20 вересня

2021 року. Відповідно до протоколу судового засідання від 14 вересня

2021 року ОСОБА_1 був присутнім під час проголошення вступної та резолютивної частин ухвали Деснянського районного суду м. Києва

від 14 вересня 2021 року та отримав її копію.

Із супровідного листа Деснянського районного суду м. Києва відомо, що

29 вересня 2021 року заявнику була направлена копія ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року.

З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року була оприлюднена 22 вересня 2021 року.

За таких обставин апеляційний суд зробив висновок, що з моменту оприлюднення ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись з її змістом в реєстрі чи звернутись до суду першої інстанції із заявою про отримання її копії та, у разі незгоди з цією ухвалою, подати апеляційну скаргу. Проте позивач з 14 вересня 2021 року не вчинив жодної дії для отримання копії ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року та подання апеляційної скарги на вказану ухвалу суду, подавши таку скаргу лише 05 вересня 2022 року.

Доводи ОСОБА_1 про те, що причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції є поважними, оскільки він

з 15 вересня 2021 року до 30 жовтня 2021 року перебував у відрядженні

у м. Бердичеві Житомирської області, апеляційний суд визнав безпідставними, тому що заявник не зазначив, обставин, які перешкоджали йому звернутись

з апеляційною скаргою на ухвалу суду після 30 жовтня 2021 року протягом п`ятнадцяти днів.

Апеляційний суд зробив висновок, що зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року не є поважними, а тому немає підстав для поновлення вказаного процесуального строку.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

17 грудня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від

03 листопада 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у справі немає відомостей про вручення ОСОБА_1 ухвали суду першої інстанції під розписку саме

14 вересня 2021 року. Також матеріали справи не місять відомостей про те, що заявник отримав ухвалу суду першої інстанції за супровідним листом суду. Повний текст ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня

2021 року заявник отримав 19 серпня 2022 року, що підтверджується розпискою.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Деснянського районного суду м. Києва.

07 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених нормами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).

Отже, законом імперативно встановлено, що учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 15 березня

2023 року у справі № 355/49/21.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом

(у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса

в особи відсутня. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня (частини третя, п`ята статті 272 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 15.15 підпункту 15 пункту 1 розділу XII «Перехідні положення» ЦПК України Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

При цьому відповідно до підпункту 15.14 підпункту 15 пункту 1 розділу XII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення

в паперовій формі.

Наведені норми свідчать про те, що суд першої інстанції зобов`язаний був відповідно до закону вручати і надсилати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив, зокрема

у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20, від 19 лютого 2021 року у справі № 909/541/19, від 31 березня 2021 року у справі

№ 240/13092/20, від 09 квітня 2021 року у справі № 500/90/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/1129/19, від 19 травня 2021 року у справі

№ 910/16033/20 та від 19 жовтня 2022 року у справі № 369/16324/20.

Із матеріалів справи відомо, що 14 вересня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва проголосив лише вступну та резолютивну частини ухвали

(а. с. 133).

Згідно з розпискою від 14 вересня 2021 року ОСОБА_1 отримав копію резолютивної частини ухвали від 14 вересня 2021 року особисто (а. с. 134).

20 вересня 2021 року складено повний текст ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року.

29 вересня 2021 року супровідним листом Деснянського районного суду

м. Києва ОСОБА_1 направлено копію ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року (а. с. 142).

Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи із вказаних норм статті 272 ЦПК України можна зробити висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи

є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення,

у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим (постанова Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 548/467/20).

Матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 копії ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року, що була направлена супровідним листом від 29 вересня 2021 року.

Копію ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року ОСОБА_1 отримав особисто 19 серпня 2022 року, що підтверджується розпискою (а. с. 156 (копія), 182 (оригінал)).

Апеляційна скарга подана 05 вересня 2022 року (а. с. 161).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що копію оскаржуваної ухвали було надіслано заявнику засобами поштового зв`язку 29 вересня 2021 року, підтвердженням чого є супровідний лист суду першої інстанції про надсилання копії ухвали від 14 вересня

2021 року.

При цьому апеляційний суд не врахував, що у матеріалах справи немає доказів отримання ОСОБА_1 ухвали Деснянського районного суду

м. Києва від 14 вересня 2021 року за супровідним листом від 29 вересня

2021 року. Доказів отримання відповідачем копії судового рішення

в електронній формі матеріали справи також не містять.

Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 з моменту оприлюднення ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень мав можливість ознайомитись з його змістом в реєстрі

з таких підстав.

Визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявником, апеляційний суд не врахував, що особа має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому відповідного рішення суду; не звернув уваги на те, що суд першої інстанції не виконав вимог статті 272 ЦПК України щодо вручення судового рішення, не спростував доводів заявника, що копія рішення суду першої інстанції на його адресу не надходила та не була вручена, не надав оцінки тому, що оприлюднення в ЄДРСР тексту судового рішення не виконує функцію суду щодо вручення судового рішення.

Вичерпний перелік випадків, які підтверджують дату вручення судового рішення, наведений у частині шостій статті 272 ЦПК України, і в цьому переліку день оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не прирівняно до дня вручення судового рішення. Можливість дізнатися про ухвалене судом першої інстанції рішення з ЄДРСР є лише правом заявника. При цьому оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов`язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 14 липня 2022 року у справі № 285/2686/20-ц (провадження

№ 61-2418св22), від 03 листопада 2021 року у справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21), від 19 січня 2022 року у справі

№ 752/19105/21 (провадження № 61-17974св21), від 25 лютого 2021 року

у справі № 679/219/20 (провадження № К/9901/29453/20), від 11 серпня

2020 року у справі № 404/4551/19 (провадження № К/9901/7347/20) та

від 16 листопада 2022 року у справі № 752/24301/19 (провадження

№ 61-5390св22).

Таким чином, за встановлених у цій справі обставин апеляційний суд застосував норми частини четвертої статті 357 та пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, за змістом яких суд апеляційної інстанції відмовляє

у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, за відсутності на те правових підстав, а тому висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження є передчасним.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав

і охоронюваних законом інтересів особи. Згідно із правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду, оскільки апеляційний перегляд розглядається як мінімальний стандарт оскарження.

Апеляційний суд не врахував зазначеного та відмовив у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складову частину права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказане призвело до порушення норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов