Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа №2-3897/10

провадження №61-45900св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником, усунення недоліків виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2018 року у складі судді Баличевої М. Б. та постанову апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Сушко Л. П., Фінагеєва В. О.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк»,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником, усунення недоліків виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання - ОСОБА_1 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог, судових рішень, заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником, усунення недоліків виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання

Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

17 грудня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» заборгованості за кредитним договором від 26 лютого 2007 року в розмірі 987 286, 12 грн та судових витрат у розмірі 1820 грн.

На підставі наведеного судового рішення, 25 липня 2013 року Вишгородським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 2-3897/10, який був пред`явлений до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, для подальшого виконання.

06 вересня 2017 року між публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк», яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Український Професійний Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір № 23 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 126 від 26 лютого 2007 року, який був укладений між стягувачем та ОСОБА_2

19 червня 2017 року старшим державним виконавцем Деснянського РВДВС

м. Київ ГТУЮ у м. Києві - Танащук О. М. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

30 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання

у справі № 2-3897/10 за позовом публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Посилаючись на те, що на підставі договору № 23 про відступлення права вимоги набув статус нового кредитора за кредитним договором

від 26 лютого 2007 року, який був укладений між публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просив заяву задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня

2018 року заяву задоволено частково.

Замінено стягувача ПАТ «Український професійний банк» на його правонаступника - ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3897/10, виданого Вишгородським районним судом Київської області 25 липня 2013 року у справі за публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на підставі укладеного договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором правонаступником ПАТ «Український професійний банк» є ОСОБА_1 , тому є підстави для заміни сторони (стягувача) у виконавчому листі.

Також суд дійшов висновку, що вимоги заявника про усунення недоліків виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання не підлягають до задоволення з огляду на їх необґрунтованість.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня

2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що замінюючи стягувача у виконавчому листі, суд першої інстанцій, врахувавши статті 512, 514 ЦК України та статтю 15 Закону України «Про виконавче провадження», обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 є правонаступником і отримав всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Апеляційний суд також указав, що місцевий суд належним чином перевірив доводи заявника щодо невідповідності виконавчого документа вимогам Закону України № 606-XIV «Про виконавче провадження» та дійшов правильного висновку про їх безпідставність, оскільки встановлено, що виконавчий документ відповідає вимогам вищезазначеного закону, зокрема у виконавчому документі зазначено найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали - Вишгородський районний суд Київської області, суддя Войнаренко Л. Ф. (голова суду), а зазначення дати народження боржника не є обов`язковим реквізитом виконавчого документа в силу пункту 3 частини 1 статті 18 Закону України № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просив привести виконавчий лист у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, та не обґрунтував порушення своїх прав як правонаступника стягувача з огляду на те, що постановою державного виконавця виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України

№ 606-XIV «Про виконавче провадження».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення вимог про заміну сторони у виконавчому провадженні, у цій частині ухвалити нове рішення про відмову вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому не перевіряється судом касаційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що заявником ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту набуття ним всіх прав кредитора публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк».

Касцаійна скарга також містить посилання на те, суди не врахували, що заміна сторони виконавчого провадження може бути реалізована лише за наявності відкритого виконавчого провадження. Матеріали справи не містять відомостей про те, що стягувач публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк» повторно пред`явив виконавчий лист до виконання на підставі вимог час тини п`ятої статті 37 Закону України № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Щодо заміни сторони у виконавчому провадженні

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження

№ 61-46230св18).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження

№ 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 набув всіх прав кредитора публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк», у тому числі й на отримання виконання зобов`язань за кредитним договором, де боржником є ОСОБА_2 , а тому звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При вирішенні даної справи правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня

2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська