Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.12.2025 року у справі №753/9759/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 753/9759/24

провадження № 61-9305св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Сьома київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року у складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., і виходив з такого.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Сьома київська державна нотаріальна контора, у якому просила суд визнати за нею право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 .

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 30 вересня 1989 року між нею та ОСОБА_4 було укладено шлюб.

3. 25 липня 1995 року за спільні кошти подружжя вони придбали квартиру

АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_4 , згідно з договором купівлі-продажу квартири № 1205 від 25 липня 1995 року.

4. 30 квітня 1998 року шлюб між нею та ОСОБА_4 було розірвано.

5. Зазначала, що у неї з ОСОБА_4 є спільні діти, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , які разом з нею зареєстровані у спірній квартирі.

6. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, у зв'язку з чим 16 травня

2019 року Сьомою київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу № 309/2019. До складу спадщини увійшла також квартира АДРЕСА_1 . До спадкоємців першої черги спадкування належать: мати спадкодавця ОСОБА_6 , яка відмовилася від прийняття спадщини на користь онука ОСОБА_2 ; син ОСОБА_2 , який подав заяву про прийняття спадщини; дочка ОСОБА_5 , яка була малолітньою та вважається такою, що прийняла спадщину. Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 його спадкоємці не отримували.

7. З огляду на те, що спірна квартира була придбана ОСОБА_4 у період шлюбу з нею, вона є їх спільним сумісним майном, а тому їй належить право власності на 1/2 частку у ній, що не визнається спадкоємцями померлого ОСОБА_4 .

8. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

10. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 93,59 кв. м, житловою площею 52,38 кв. м.

11. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира, яка була набута в період зареєстрованого шлюбу позивачки та ОСОБА_4 , є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому ОСОБА_1 має право на 1/2 частину спірної квартири, згідно з статтями 22, 28 і 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України, враховуючи презумпцію рівності часток подружжя у спільній сумісній власності.

13. Крім того, з огляду на те, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізналася 16 травня 2019 року, після відкриття спадкової справи та включення до спадкової маси спірної квартири, та з урахуванням запровадження карантину

12 березня 2020 року, введення воєнного стану від 24 лютого 2022 року, суд дійшов висновку, що позивачка не пропустила позовної давності при звернення до суду з позовом у цій справі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

14. Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , що діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року залишено без змін.

15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо належності спірної квартири до спільної сумісної власності ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , а також відсутності пропуску позовної давності при зверненні останньої до суду із зазначеним позовом. Доводи апеляційної скарги

ОСОБА_2 про придбання ОСОБА_4 квартири за рахунок кредитних коштів, погашення яких нібито здійснювалося ним самостійно після розірвання шлюбу, судом відхилено, з посиланням на те, що судом першої інстанції достовірно встановлено, що сторони, попри офіційне розлучення, фактично перебували у цивільних шлюбних відносинах, спільно проживали та вели спільне господарство, у зв`язку з цим ОСОБА_1 брала участь у погашенні кредитних зобов`язань.

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. 19 липня 2025 року ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах, викладених у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 752/1334/14-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 640/11441/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 712/6574/16-ц, від 15 квітня 2019 року у справі № 335/6544/14-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 163/754/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 755/10283/16-ц, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 712/13789/18, від 19 березня 2020 року у справі № 471/497/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 755/21188/15-ц, від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 703/2670/18, від 28 грудня 2020 року у справі № 345/2962/14, від 27 січня 2021 року у справі № 211/134/17 - ц, від 31 березня 2021 року у справі № 725/2577/17, від 02 червня 2021 року у справі № 372/4004/15, від 14 квітня 2021 року у справі № 521/2-3752/11, від 21 липня 2021 року у справі № 386/917/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 644/9569/18, від 22 грудня 2021 року у справі № 348/512/17, від 14 квітня 2022 року у справі № 753/23614/18, від 14 грудня 2022 року у справі № 712/13789/18, від 18 травня 2023 року у справі № 753/8333/20, від 13 вересня 2023 року у справі № 755/21821/21, від 02 жовтня 2024 року у справі № 596/291/21, від 31 жовтня 2024 року у справі № 753/14640/23, від 27 червня 2024 року у справі № 369/8960/19, від 16 квітня 2025 року у справі № 332/534/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того вказує, що суд ухвалив рішення без залучення до розгляду справи неповнолітньої ОСОБА_3 , а також, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій помилково застосували принцип презумпції спільності коштів подружжя після фактичного припинення шлюбних стосунків та ведення спільного господарства. Заявник вважає, що суд був зобов`язаний застосувати преюдиційний факт припинення ведення спільного господарства та шлюбно-сімейних відносин з 1995 року, встановлений при розгляді справи про розірвання шлюбу, незалежно від того, чи суд був переконаний у правильності встановлення такого факту.

19. Акцентує увагу, що встановлений факт припинення шлюбно-сімейних стосунків та ведення спільного господарства є достатньою умовою для застосування положень частини другої статті 28 КпШС України і має наслідком спростування презумпції спільності коштів подружжя.

20. Крім того, зазначає, що суди попередніх інстанцій не урахували, що спірна квартира була придбана за кошти, отримані від укладеного ОСОБА_4 після припинення фактичних шлюбних відносин кредитного договору. А погашення такого кредиту відбувалося після розірвання шлюбу з позивачкою.

21. Зазначає, що строк позовної давності необхідно відраховувати з дня передання ОСОБА_4 спірної квартири в оренду, без згоди позивачки, та одноосібного отримання орендної плати, оскільки саме з цього моменту позивачка була позбавлена можливості користуватися таким майном.

22. Додатково посилається на порушення норм процесуального права в частині не залучення до участі у справі ОСОБА_3 , оскільки до участі у справі було залучено лише орган опіки та піклування, як її законного представника.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/9759/24 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня

2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року до закінчення касаційного провадження.

24. 04 грудня 2025 року матеріали цивільної справи № 753/9759/24 надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

25. 27 серпня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Осадча Н. О., через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

26. Відзив обґрунтований посиланням на те, що спірна квартира була придбана у період шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4 . Більш того, вона проживала у спірній квартирі до 2006 року, потім переїхали у приватний будинок, що належить їй на праві власності, а квартиру вони вирішили здавати в оренду. Як вона, так і ОСОБА_4 вважали зазначену квартиру спільним сумісним майном. Про порушення своїх прав вона могла дізнатись лише з

16 травня 2019 року, після відкриття спадкової справи.

27. Зазначає про відсутність належних доказів придбання спірної квартири за рахунок кредитних коштів, тоді як кредити ОСОБА_4 брав періодично, ураховуючи те, що він займався підприємницькою діяльністю.

28. Крім того, усі спадкоємці ОСОБА_4 були залучені до участі у справі, орган опіки та піклування було залучено до участі у справи з огляду на вимоги ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року. Після досягнення повноліття ОСОБА_3 самостійно реалізовувала свої процесуальні права на стадії апеляційного перегляду справи.

29. 27 серпня 2025 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить суд відмовити у її задоволенні, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

30. Зазначає, що судові рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими. Вона була обізнана про весь перебіг справи, а після досягнення повноліття самостійно може представляти свої інтереси у ній. Вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають її інтересам та не обмежують її прав. Натомість інтереси ОСОБА_2 щодо отримання у спадщину більшої частини спадкового майна порушують справедливий розподіл спадщини.

31. У касаційній скарзі ОСОБА_2 та у відзиві на касаційну скаргу

ОСОБА_1 просять суд здійснювати розгляд справи за їхньої участі.

32. Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

33. Таким чином, підстав для розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін суд касаційної інстанції не знаходить.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

34. З 30 вересня 1989 року до 30 квітня 1998 року ОСОБА_4 та

ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

35. Рішенням Харківського районного суду м. Києва від 07 липня 1997 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розірвано.

36. 25 липня 1995 року ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією дублікату договору купівлі-продажу квартири № 1205 від 25 липня 1995 року.

37. Під час перебування у шлюбі і після його розірвання у подружжя народилось двоє дітей: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

38. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер.

39. 16 травня 2019 року Сьомою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_4

№ 309/2019.

40. Відповідно до довідки №3685/02-14 від 26 листопада 2019 року, виданої Сьомою київською державною нотаріальною конторою, спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

41. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

42. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

43. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

44. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

45. Відповідно до частин другої, третьої статті 13 КпШС України, зараз і

надалі - у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану.

46. Час виникнення прав і обов`язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.

47. Шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану (стаття 44 КпШС України).

48. Статтею 16 Закону України «Про власність», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

49. Згідно зі статтями 22, 28, 29 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядав за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

50. Статтею 22 КпШС України закріплено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 755/12930/17).

51. Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

52. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

53. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

54. Цивільна справа вирішується з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

55. Встановивши, що спірна квартира була набута ОСОБА_4 у період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , за відсутності доказів її придбання за кошти, які належали йому особисто, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов достатньо обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачкою вимог щодо визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного майна.

56. Надані відповідачем докази щодо придбання спірного нерухомого майна ОСОБА_4 у період припинення фактичних шлюбних відносин з

ОСОБА_1 та за кошти, отримані ним у кредит особисто, були належним чином оцінені судами попередніх інстанцій у сукупності з іншими наявним у матеріалах справи доказами.

57. Колегія суддів погоджується з висновками судів, що рішенням Харківського районного суду м. Києва від 07 липня 1997 року у справі № 2-1339/97 про розірвання шлюбу між позивачкою та ОСОБА_4 не було встановлено факту роздільного проживання подружжя станом на 25 липня 1995 року. Більш того, зі змісту зазначеного судового рішення вбачається, що судом не встановлювався факт припинення між сторонами фактичних шлюбних відносин, а лише описано пояснення позивачки щодо обґрунтованості заявлених нею вимог про розірвання шлюбу. Відповідач ОСОБА_4 у судове засіданні не з'явився, обставин припинення фактичних шлюбних відносин з позивачкою не підтверджував.

58. Преюдицію утворюють винятково ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17).

59. Доказів того, що спірне нерухоме майно було придбане за кошти, отримані ОСОБА_4 у період перебування у зареєстрованому шлюбі у кредит, отриманий для особистих цілей, як і доказів погашення такого кредиту виключно за рахунок його особистих коштів, матеріали справи не містять.

60. Встановивши на підставі інших наявних у матеріалах справи доказів те, що позивачка разом з дітьми зареєстрована у спірній квартирі, що свідчить про її придбання в інтересах сім'ї, після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та

ОСОБА_4 продовжували спільно проживати у спірній квартирі, згодом переїхали проживати разом до заміського будинку, а у 2007 році у них народилася спільна донька - ОСОБА_3 , суди попередніх інстанцій, з урахуванням принципу балансу вірогідностей, дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для висновку про придбання спірної квартири у період роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

61. При перевірці дотримання позивачкою позовної давності при звернення до суду з позовом, у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати розірвання шлюбу, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

62. Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц,

від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18, від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16-ц,

від 24 лютого 2021 року у справі № 303/6365/17.

63. В контексті доводів касаційної скарги щодо необхідності визначення початку перебігу строку позовної давності за вимогами позивачки з 2006 року, коли вона була позбавлена можливості користуватися спірною квартирою у зв'язку з її передачею в оренду, колегія суддів звертає увагу на те, що не користування колишнім подружжям майном, яке було набуто у шлюбі, після його розірвання не позбавляє його/її права власності на це майно (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 січня

2021 року у справі № 643/17707/15-ц, від 26 січня 2023 року у справі

№ 296/1550/20, від 11 жовтня 2023 року у справі № 359/6727/21).

64. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

65. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

66. Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати з суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

67. Встановивши відсутність доказів, які б підтверджували заперечення права дружини на набуте у період шлюбу майно - спірну квартиру, право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_4 , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що про порушення свого права на належну їй частку у спільному сумісному майні подружжя ОСОБА_1 дізналася лише після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 . З огляду на те, що з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину, надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності (позов подано у травні 2024 року).

68. Суди попередніх інстанцій правильно визначились з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, з урахуванням принципу балансу вірогідностей, дійшли мотивованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

69. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, яким суди надали обґрунтовану правову оцінку.

70. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

71. Доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм процесуального права в частині не залучення до участі у справі усіх належних відповідачів, зокрема ОСОБА_3 , є безпідставними.

72. ОСОБА_3 , яка є дочкою померлого ОСОБА_4 , є відповідачем у справі, що переглядається, її інтереси, як неповнолітньої особи, у суді першої інстанції були забезпечені участю у розгляді справи органу опіки та піклування. Після досягнення повнолітня, ОСОБА_3 у суді апеляційної та касаційної інстанцій особисто реалізувала свої процесуальні права та подавала відповідні пояснення щодо суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, які вважала обґрунтованими.

73. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

74. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин справи, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

75. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

76. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

77. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович