Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.05.2018 року у справі №201/12196/13ц

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 201/12196/13-ц

провадження № 61-1767св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської, у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С., від 13 грудня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Єлізаренко І. А., Максюти Ж. І., від 14 вересня 2017 року, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді

Антонюка О. А., від 21 липня 2015 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Колодяжної Н. Є., Лисичної Н. М., від 01 жовтня 2015 року.

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна, третя особа - ОСОБА_2, про визнання нікчемними правочинів, встановлення юридичних фактів, скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з березня 2010 року між ним та відповідачем було укладено три трудових договори у формі контракту:

з 01 березня 2010 року по 30 червня 2010 року, з 01 вересня 2010 року

по 30 червня 2011 року та з 06 вересня 2011 року по 31 серпня 2013 року, відповідно яких він працював доцентом у відповідача. Наказом ректора Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту від 26 червня 2013 року № 653 йому оголошену догану, а 16 серпня

2013 року згідно з наказом № 142-ос він був звільнений з займаної посади з 31 серпня 2013 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії контракту.

Посилаючись на те, що у наказі від 26 червня 2013 року № 653 про оголошення догани не зазначено в чому саме полягали допущені ним порушення нормативних актів, а також на те, що звільнення відбулося без врахування положень частини 2 статті 39-1 КЗпП України, за якими укладений з ним строковий трудовий договір вважається таким, що укладений на невизначений строк, уточнивши та доповнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 26 червня 2013 року № 653 щодо накладення дисциплінарного стягнення, визнати нікчемними правочини та скасувати укладені між ним та навчальним закладом строкові трудові договори, визнавши їх в подальшому такими, що укладені на невизначений строк; стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2010 року по 31 серпня 2015 року у розмірі 153 654,40 грн; заборгованість по заробітній платі за вимушений прогул за період

з 31 серпня 2013 року по 31 серпня 2015 року у розмірі 153 880,32 грн; упущену вигоду у розмірі 101 486,45 грн; моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 179
996 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач знав про визначений строк дії свого трудового договору, а також він був попереджений про припинення трудових відносин, а тому вимога щодо незаконного розірвання контракту і скасування наказу від 16 серпня

2013 року № 142-ос та поновлення на роботі є безпідставною й такою, що задоволенню не підлягає, як і вимога про те, що трудові відносини між університетом та позивачем не обмежені строком. Звільнення позивача було проведено відповідачем без порушень законодавства про працю. Порушення вимог керівних документів, непрофесійне виконання своїх посадових обов'язків протягом 2012-2013 років стало підставою для притягнення доцента кафедри "Економічна теорія" ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, отже підстави для скасування наказу

від 26 червня 2013 року № 653 відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня

2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2015 року у частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні вимог щодо визнання незаконним наказу від 26 червня 2013 року № 653 скасовано. Визнано незаконним наказ ректора Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна від 26 червня

2013 року № 653 щодо оголошення догани ОСОБА_1 В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня

2015 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наказ від 26 червня 2013 року № 653 винесений на підставі тих же результатів перевірки науково-методичного забезпечення навчального процесу на кафедрі "Економічна теорія", які були підставою для винесення попереднього наказу від 04 січня 2013 року № 12 про оголошення догани позивачу, що є порушенням положень частини 2 статті 149 КЗпП України, відповідно до яких за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. В іншій частині суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що контрактна форма трудового договору щодо науково-педагогічних працівників законодавчо визначена, укладання контракту відбулося за згодою сторін.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня

2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що зміст рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року є чітким та зрозумілим.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня

2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені

ОСОБА_1 у своїй заяві підстави для перегляду рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року у зв'язку із нововиявленими обставинами не є такими, що відповідають вимогам статті 361 ЦПК України 2004 року, оскільки докази, на які посилається заявник могли бути йому відомі на час розгляду справи, а неповне встановлення фактичних обставин справи не вважається підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції розглядав його заяву про роз'яснення судового рішення з порушенням строків, передбачених ЦПК України. В описовій частині ухвали

від 14 вересня 2017 року не викладено всі вимоги заявника. Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача на підтвердження наявності істотних обставин, які не були йому відомі під час розгляду справи. Вибори ректора університету відбулись з численними порушеннями вимог чинного законодавства, а тому повноваження ректора при підписанні двох останніх контрактів з ним вважає сумнівними.

У частині задоволених позовних вимог судові рішення не оскаржуються, а тому касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

22 травня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі наказу від 01 вересня 2010 року № 146-ос позивач був прийнятий на роботу до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна на посаду доцента кафедри "Економічна теорія" на умовах строкового договору з 01 вересня 2010 року по 30 червня 2011 року (т. 1, а. с. 3,17).

Наказом Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту від 16 червня 2011 року № 106-ос ОСОБА_1 звільнений з посади з 30 червня 2011 року у зв'язку з закінченням терміну дії строкового договору.

Наказом від 06 вересня 2011 року № 149-ос ОСОБА_1 прийнятий на посаду доцента кафедри "Економічна теорія" на умовах строкового договору з 06 вересня 2011 року по 30 вересня 2012 року (т. 1, а. с. 3,18).

За угодою сторін наказом Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту від 29 вересня 2011 року № 87-к ОСОБА_1 переведений з умов роботи за строковим трудовим договором на умови роботи за контрактом (т. 1, а. с. 3,19,79-84).

Наказом від 01 лютого 2013 року № 18-ос ОСОБА_1 переведений

з 01 лютого 2013 року по 31 серпня 2013 року на посаду доцента кафедри "Безпека життєдіяльності" на умовах контракту № 101-09-11.

Наказом № 142-ос від 16 серпня 2013 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади з 31 серпня 2013 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням терміну дії контракту.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У відповідності до частин 1 , 2 статті 41 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про вищу освіту" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посада доцента відносилась до основних посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації.

Згідно із частиною третьою статті 54 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина 3 статті 21 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором є таким самим, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Підставами припинення трудового договору, зокрема, є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини 1 статті 36 КЗпП України).

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли особисто складав та підписував заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Позивач обіймав посаду доцента кафедри Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка

В. Лазаряна, яка відноситься до категорії посад науково-педагогічних працівників, з якими відповідно до вимог частини третьої статті 54 Закону України "Про освіту" може укладатись строковий трудовий договір, у тому числі контракт, а сторони, укладаючи строкові трудові договори та у подальшому контракт, реалізували своє волевиявлення щодо їх умов та визначили строк їх дії, що відповідає вимогам чинного законодавства та не дає підстав для визнання їх нікчемними.

У спірних правовідносинах роботодавець був вправі укласти з позивачем строкові трудові договори та у подальшому застосувати контрактну форму трудового договору, в якому визначити таку умову як строк його дії.

Встановивши, що за згодою сторін між позивачем та відповідачем був укладений трудовий контракт, суд першої інстанції, з висновками якого обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач, як одна із сторін трудового договору, заявивши вимогу про припинення трудового договору та видавши наказ про звільнення позивача з 31 серпня 2013 року, тобто в останній день дії договору, діяв відповідно до частини 2 статті 36 КЗпП України.

За таких обставин, правильним та обґрунтованим є висновок судів про те, що між сторонами існували строкові трудові відносини та після закінчення строку дії контракту сторони не досягли домовленості про продовження трудових відносин.

Доводи касаційної скарги про те, що укладений трудовий договір між позивачем і відповідачем вважається безстроковим є необґрунтованими, оскільки з позивачем було укладено трудовий договір на визначений контрактом строк, припинення трудового договору на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України відповідає закону. Укладений за згодою сторін контракт ОСОБА_1 підписав без зауважень та заперечень, протягом його дії працював, виконував посадові обов'язки, отримував заробітну плату. Умови контракту, порядок його укладення під час його дії не оспорював.

Відповідно до частини 1 статті 361 ЦПК України, 2004 року, рішення або ухвала суду, яким закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставою для перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частина 2 статті 361 ЦПК України 2004 року).

Необхідними умовами оцінки як нововиявлених обставин, визначеними у пункті 1 частини 2 статті 361 ЦПК України, 2004 року, є те, що вони мали існувати на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наведені заявником обставини (сумніви у повноваженнях посадових осіб університету, які підписували контракт) не можуть вважатись нововиявленими у розумінні статті 361 ЦПК України, 2004 року, а можуть вважатись новими доказами у справі, тому не підлягають перевірці.

Також відсутні підстави для скасування ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2017 року про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення, оскільки рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року є мотивованим, чітким і зрозумілим, тому відсутні підстави для роз'яснення цього судового рішення.

Доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або про порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня

2015 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 01 жовтня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович