Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.05.2018 року у справі №207/2294/16ц

Постанова

Іменем України

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 207/2294/16-ц

провадження № 61-18009св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року у складі головуючого-судді Бистрової Л. О. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року у складі суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 відповідно до кредитного договору від 25 травня 2007 року отримав кредитні кошти в розмірі 5 тис. дол. США строком до 24 квітня 2027 року та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним у строки та порядку, визначені договором. Проте взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 25 липня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 19 162,36 доларів США, з яких: 4 507,46 дол. США - заборгованість за кредитом; 4 427,57 дол. США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 810 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом та 9 417,33 дол. США - пеня.

Крім того, позивач зазначає, що 15 січня 2013 року рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та додатковим рішенням цього ж суду від 11 березня 2013 року з ОСОБА_4 на користь банку стягнута заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 7 540,44 дол. США, а відтак різниця становить 11 711,92 дол. США, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням штрафів (фіксована частина - 10,08 доларів США та процентна складова - 585,59 доларів США).

Посилаючись на викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в розмірі 12 307, 59 доларів США.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звернувшись з вимогою до боржника про дострокове повернення суми кредиту та процентів, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов'язання. Внаслідок пред'явлення банком у 2012 році позову до ОСОБА_4 про дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом, комісії та пені, перебіг позовної давності в силу частин другої, третьої статті 264 ЦК Україниперервався 03 червня 2013 року (набрання законної сили рішенням суду), почався заново та сплив 03 червня 2016 року. Банк звернувся до суду з цим позовом 12 серпня 2016 року, тобто з пропуском загальної позовної давності, при цьому поважних причин його пропуску не навів.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

17 квітня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що зобов'язання за кредитним договором не припинено, оскільки кредитні кошти відповідачем не повернуто, правовідносини сторін є дійсними, а тому проценти за користування кредитом та пеня підлягають стягненню в межах позовної давності.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року вищевказану справу призначено до судового розгляду.

Станом на часу розгляду справи Верховним Судом відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статі 400 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційного скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суди встановили, що 25 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно з яким відповідач на умовах повернення, строковості, платності отримав кредит у розмірі 5 тис. дол. США строком до 24 травня 2027 року.

Пунктом 7.1 вказаного договору визначено, що погашення заборгованості за договором здійснюється в період з 20 по 25 число кожного місяця, шляхом надання банку коштів (щомісячний платіж) в сумі 65,64 дол. США, яка складається з заборгованості по кредиту, відсотків -1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди - 0,2% від суми виданого кредиту.

Отже, сторони встановили строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 2.3.3 Кредитного договору при порушенні зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору банк має право зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії та відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі, шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому щодо зобов'язань строк виконання яких не настав, вважається що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду і відсотки за фактичний строк його користування,у повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У 2012 році ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення.

За наслідками розгляду якого рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року та додатковим рішенням цього ж суду від 11 березня 2013 року з ОСОБА_4 на користь банку стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 59 529,02 грн, що еквівалентно 7 540,44 дол. США, у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору від 25 травня 2007 року щодо повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих відсотків станом на 19 грудня 2011 року у нього утворилася заборгованість в розмірі 59 529,02 грн, яку банк просив стягнути на свою користь.

Отже зверненням у 2012 році до суду з позовом про дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом та використав своє право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів (стаття 1048 ЦК України).

Такий правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 (провадження № 14 - 10цс18) та від 04 липня 2018 року по справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Звертаючись до суду з указаним позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилась станом на 25 липня 2016 року в сумі 12 307,59 доларів США, з яких: 1 484,59 дол. США - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 810 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 9 417,33 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором; 10,08 дол. США - штраф (фіксована частина); 585,60 дол. США - штраф (процентна складова).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не врахували, що після звернення ПАТ КБ «ПривтБанк» з позовом про дострокове стягнення кредиту, змінився порядок, умови і строк дії кредитного договору, тобто на час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі, а тому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти, комісію, штрафи та пеню за кредитом припинилися і кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, комісії, штрафів та пені, як просив позивач.

Відмовляючи в задоволенні позову у зв'язку пропуском позовної давності, суди попередніх інстанцій не врахували, що правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Отже враховуючи, що заборгованість за кредитним договором була достроково стягнута рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року, а з вимогами про стягнення сум передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, позивач не звертався, тому відсутні підстави для задоволення позову з підстав заявлених позивачем.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник О.В. Ступак

Г.І. Усик