Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 715/2670/19

провадження № 61-18504св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: акціонерне товариство "Альфа Банк", приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлова Наталія Володимирівна,

треті особи - ОСОБА_2, акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа Банк" на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2020 року у складі судді Григорчака Ю. П. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у складі колегії суддів Половінкіної Н. Ю., Височанської Н. К., Кулянди М. І.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа Банк" (далі - АТ "Альфа Банк), приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н. В., з участю третьої особи ОСОБА_2, Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, запису про право власності, усунення перешкод у користуванні власністю.

Позов мотивований тим, що між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір кредиту 29 грудня 2005 року № 376, який забезпечений договором іпотеки від 30 грудня 2005 року № 376, за яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

20 березня 2013 року позивач отримала вимогу АТ "Укрсоцбанк" про усунення порушень зобов'язання за кредитним договором від 14 лютого 2013 року № 09202-86/96-2051, якою банк змінив строк виконання зобов'язання протягом 30 днів з часу отримання вимоги.

Заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" за договором між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 кредиту від 29 грудня 2005 року № 376 заборгованість в сумі 32 171 доларів США 69 центів, договір припинився.

Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н. В. 24 жовтня 2019 року здійснено реєстрацію права власності АТ "Укрсоцбанк" на квартиру АДРЕСА_1.

Представники АТ "Укрсоцбанк" 28 листопада 2019 року без судового рішення, за наявності договору оренди виселили наймачів з квартири АДРЕСА_1, змінили замки, встановили сигналізацію, не допускають до жилого приміщення.

У приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н.

В. були відсутні підстави для державної реєстрації права власності АТ "Укрсоцбанк" на квартиру АДРЕСА_1 за відсутності договору про задоволення вимог іпотекодержателя, письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, документу, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, недійсності вимоги після позасудового врегулювання шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, наявності державної реєстрації обтяження, порушення вимог щодо оцінки предмета іпотеки, здійснення функцій державного реєстратора за відсутності вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, поза межами строку позовної давності, протягом строку дії Закону України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Враховуючи викладене, просила:

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Козлової Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, ІН 49392312 від 28 жовтня 2019 року, час 19:59:32 та запис про право власності № 33881841, за яким АТ "Альфа Банк" зареєстровано право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 42,3 кв. м, у тому числі житловою площею 28,9 кв. м,

усунути перешкоди у користуванні власністю квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 42,3 кв. м, у тому числі житловою площею 28,9 кв. м шляхом вселення,

заборонити відповідачу та його представникам чинити їй та наймачам перешкоди у користуванні квартирою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Козлової Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, ІН 49392312 від 28 жовтня 2019 року, час 19:59:32, запис про право власності № 33881841, за яким за АТ "Альфа Банк" зареєстровано право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 42,3 кв. м, у тому числі житловою площею 28,9 кв. м.

Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_1 власністю квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності ОСОБА_1 підлягає захисту у спосіб визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, запису про право власності на нерухоме майно квартиру, усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою шляхом вселення, оскільки недоведений факт завершення тридцяти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, тому що рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень не містять відмітки про особисте вручення поштових відправлень та дати вручення. Передача ОСОБА_1 жилого приміщення в оренду ОСОБА_2 є зловживання іпотекодавцем своїми правами, тому відсутні підстави для захисту права ОСОБА_2 на користування жилим приміщенням.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Альфа Банк" задоволено частково.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2020 року в частині визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Козлової Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, ІН 49392312 від 28 жовтня 2019 року, за яким за АТ "Альфа Банк" зареєстровано право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 42,3 кв. м., у тому числі житловою площею 28,9 кв. м змінено з підстав зазначених в мотивувальній частині.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2020 року в частині визнання протиправним та скасування запису про право власності № 33881841, за яким за АТ "Альфа Банк" зареєстровано право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 42,3 кв. м, у тому числі житловою площею 28,9 кв. м. скасовано.

У позові ОСОБА_1 до АТ "Альфа Банк", приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н. В. з участю третьої особи ОСОБА_2, АТ "Укрсоцбанк" про визнання протиправним та скасування запису про право власності відмовлено.

В решті залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, адресоване ОСОБА_1, особистого підпису та прізвища одержувача на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення не вимагало. У матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що містило вимогу про усунення порушень, надісланих АКБ СР "Укрсоцбанк" на адресу ОСОБА_1, на якому стоїть дата, зазначено прізвище "ОСОБА_1" у графі отримувач. Матеріали справи не містять доказів отримання оцінювачем необхідної та достовірної інформації про квартиру АДРЕСА_1 для проведення оцінки. У висновку про вартість об'єкту оцінки від 17 липня 2019 року оцінювачем не наведено відповідних пояснень проведення особистого огляду об'єкта дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Напис про одержання поштового відправлення, в якому зазначене прізвище отримувача, зроблений працівником поштового зв'язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано. Оцінка предмета іпотеки відбулась 17 липня 2019 року, а у власність АТ "Альфа Банк" набуло нерухоме майно 28 жовтня 2019 року. Тобто, оцінка предмету іпотеки на момент переходу права власності не проводилась, що не відповідає вимогам закону. Суд першої інстанції ухвалив по суті правильне рішення про визнання рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, ІН 49392312 від 28 жовтня 2019 року протиправним та скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року представник АТ "Альфа Банк" Матвійчук М. З. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15-ц, оскільки викладені висновки не підлягають до застосуванню до спірних правовідносин у справі що розглядається, оскільки прийняті у справі з відмінними (не тотожними) предметом, підставами та суб'єктами правовідносин. Також безпідставно послався на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі 306/2053/16-ц, оскільки правовідносини у даній справі в частині визначення вартості майна не є тотожними правовідносинам, що склалися у справі яка розглядається.

Крім того, у даній справі договір про проведення оцінки майна не був предметом спору, немає рішень суду про визнання його недійсним, експерт (оцінювач) не залучався до розгляду справи та не надавав пояснень з цього приводу, а саме оцінка не оскаржувалась.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач використовує іпотечне майно як місце постійного проживання є необґрунтованим, оскільки довідка про місце реєстрації на яку посилається суд не свідчить про фактичне місце проживання за такою адресою, а відсутність в матеріалах справи акту обстеження житлових умов та зміст позовної заяви, де позивач зазначає, що вона передає предмет іпотеки в оренду, прямо спростовує такі висновки суду.

Позичальник з моменту укладення кредитного та іпотечного договорів не зверталася з повідомленням про зміну місця проживання до кредитора, жодних документів до банку не надавала, з моменту отримання вимоги іпотекодержателя по дату вчинення оскарженої реєстрації жодних заперечень щодо дій кредитора, в тому числі, щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки від іпотекодавця не поступало, про те, що майно підпадає під ознаки Закону України "Про мораторій.." позивач іпотекодержателю не заявляла, таким чином фактично надавши згоду на такий спосіб стягнення на заставне майно.

На даний час немає правового висновку Верховного Суду з питань застосування абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та їх обтяжень", в редакції, яка набрала законної сили 16 січня 2020 року. Крім того, не має висновку щодо застосування пункту 5 статті 37 Закону України "Про іпотеку". Зокрема немає висновку Верховного Суду про те, чи відповідає вимогам вказаної статті висновок (оцінка) про вартість майна, який не втратив чинності на час державної реєстрації права власності на предмет іпотеки (шестимісячний строк дії якого не закінчився).

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судове рішення оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Відзив мотивований тим, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані положення законодавства, що регулюють правовідносини щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, оскільки спірне майно є єдиним, що перебуває у власності ОСОБА_1, на час виникнення спірних правовідносин позивач була зареєстрована та проживала разом з наймачами у спірному житлі. Щодо оцінки майна, то вимоги касаційної скарги є безпідставними, оскільки банк не врахував правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16, згідно якої оцінка майна предмету іпотеки повинна проводитися на момент переходу права власності У даній справі така оцінка предмету на момент переходу права власності не проводилася.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року поновлено АТ "Альфа Банк" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання АТ "Альфа Банк" про зупинення дії оскаржуваних судових рішень відмовлено.

У березні 2021 року матеріали цивільної справи № 715/2670/19 надійшли до Верховного Суду та 12 березня 2021 року передані судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі від 22 лютого 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 369/382/17, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 13 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини

Суди встановили, що АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір кредиту 29 грудня 2005 року № 376, який забезпечений договором іпотеки від 30 грудня 2005 року № 376, за яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" за договором між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 кредиту від 29 грудня 2005 року № 376 заборгованість в сумі 32 171 доларів США 69 центів, договір припинився.

Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н. В. 24 жовтня 2019 року здійснено реєстрацію права власності АТ "Укрсоцбанк" на квартиру АДРЕСА_1.

Представниками АТ "Укрсоцбанк" 28 листопада 2019 року здійснено виселення наймачів з квартири АДРЕСА_1, зміну замків, встановлена сигналізація.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що відсутні договір про задоволення вимог іпотекодержателя, письмова вимога про усунення порушень, надіслана іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, недійсність вимоги після позасудового врегулювання шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, наявна державна реєстрація обтяження, порушено вимоги щодо оцінки предмета іпотеки, здійснені функції державного реєстратора за відсутності вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, сплив строку позовної давності, діє Закон України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів отримання оцінювачем необхідної та достовірної інформації про квартиру АДРЕСА_1 для проведення оцінки. У висновку про вартість об'єкту оцінки від 17 липня 2019 року оцінювачем не наведено відповідних пояснень проведення особистого огляду об'єкта дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". З матеріалів справи вбачається, що оцінка предмета іпотеки відбулась 17 липня 2019 року, а у власність АТ "Альфа-Банк" набуло нерухоме майно 28 жовтня 2019 року. Тобто, оцінка предмету іпотеки на момент переходу права власності не проводилась, що не відповідає вимогам закону. Таким чином, іпотекодержателем не було дотримано вимог законодавства щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, положень статті 37 Закону України "Про іпотеку". Крім того, на спірне жиле приміщення не може бути примусово звернено стягнення на підставі Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

З такими висновками в повному обсязі погодитись неможливо.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека-це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".

За приписами частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека-це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку". Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека-це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У справі, що переглядається, суди встановили, що відповідно до пункту 4.3 договору іпотеки від 30 грудня 2005 року № 376 між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця; продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь - якій особі та будь - яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця. У матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що містило вимогу про усунення порушень, надісланих АКБ СР "Укрсоцбанк" на адресу ОСОБА_1, на якому стоїть дата, зазначено прізвище "ОСОБА_1" у графі отримувач.

Частиною 5 статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 761/11601/19 (провадження № 61-3609св21) зазначено, що "ціна предмету іпотеки на час вчинення реєстраційної дії (звернення стягнення на предмет іпотеки) визначена не була, що свідчить про недотримання положень частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку". Згідно долученого до справи позивачем висновку експерта про вартість об'єкта незалежної оцінки, вартість іпотечного майна станом на 18 жовтня 2017 року становила 11 092 972,00 грн, що еквівалентно 418 850 доларів США.

Повертаючи справу на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі частини 6 статті 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 16 червня 2021 року зазначила, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) однозначно висловлено правові висновки щодо необхідності подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Відсутність оцінки предмету іпотеки на момент переходу права власності свідчить про порушення проведеної державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Подібні за змістом висновки, із посиланням на вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 11 червня 2020 року у справі № 914/953/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 921/353/19".

У справі, що переглядається 17 липня 2019 року складений висновок про вартість майна - квартири АДРЕСА_1, для визначення вартості об'єкта оцінки для задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку та складає 482366 грн; строк дії звіту шість місяців з дати оцінки, який було подано нотаріусу для вчинення реєстраційної дії. 24 жовтня 2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за АТ "Альфа Банк" на спірну квартиру на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, додаткового договору №1 про зміну умов договору іпотеки, висновку про вартість майна, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, договору іпотеки.

Отже на момент рішення про державну реєстрацію права власності була проведена експертна оцінка предмета іпотеки.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" передбачено, що протягом дії Пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2021 року у справі № 715/2669/19 (провадження № 61-17819св20) зазначено, що "Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про непоширення на спірні правовідносини дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки житлове приміщення, яке є предметом іпотеки ОСОБА 1 здає в оренду, що підтверджується договором оренди від 15 листопада 2018 року. Водночас позивачка не надала, а в матеріалах справи немає належних та достатніх доказів того, що у неї відсутнє будь-яке інше житлове майно, окрім того, що є предметом іпотеки".

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на спірне жиле приміщення не може бути примусово звернено стягнення на підставі Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". При цьому не з'ясував та не зазначив конкретних обставин, на підставі яких дійшов такого висновку, належним чином не мотивував відхилення доводів відповідача в частині того, що ОСОБА_1 в квартирі не проживала, не була зареєстрована, передала її в оренду.

Крім того, колегія суддів не погоджується з мотивами звернення з позовними вимогами ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н. В.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 570/6008/18 (провадження № 61-6642св20) зазначено, що "у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/30146/18 (провадження № 61-21583св19) вказано "спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. Вирішення таких спорів відбувається за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава, до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб'єктів, зокрема посадових осіб, у тому числі державних реєстраторів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Таким чином, у даній справі належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) вказано, що "пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та АТ "Альфа Банк". Тому приватний нотаріус є неналежним відповідачем, і у зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н. В. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень необхідно відмовити із зазначеної підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2021 року у справі № 715/2669/19 (провадження № 61-17819св20), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 570/6008/18 (провадження № 61-6642св20), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 761/11601/19 (провадження № 61-3609св21), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Альфа Банк" про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Козлової Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та усунення перешкод в користуванні майном шляхом вселення скасувати, направити справу в цій частині до суду апеляційної інстанції, судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н. В. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень скасувати, в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: "у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа Банк" задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа Банк" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та усунення перешкод в користуванні майном шляхом вселення скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2020року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Наталії Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Наталії Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2020 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року в скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук