Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.07.2021 року у справі №511/506/20

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 511/506/20

провадження № 61-11543св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

боржники: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

стягувач - публічне акціонерне товариство "Фінростбанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області, у складі судді Теренчук Ж. В., від 29 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Князюка О. В., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М., від 24 червня

2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив суд замінити стягувача публічне акціонерне товариство "Фінростбанк" (далі - АТ "Фінростбанк") у виконавчих листах № 2п-1/11

(2-616/2010), виданих на виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 листопада 2011 року у справі за позовом

АТ "Фінростбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1/00438 від 28 липня 2008 pоку, на ОСОБА_1 як правонаступника; видати дублікати зазначених виконавчих листів та поновити строк для пред'явлення їх до виконання.

Заяву мотивовано тим, що 18 листопада 2011 року по цивільній справі № 2п-1/11 за позовом АТ "Фінростбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1/00438 від 28 липня 2008 pоку Роздільнянським районним судом Одеської області ухвалено рішення, яким з відповідачів на користь Банку стягнуто заборгованість в розмірі 145 198,22 грн.

На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчі листи.

26 березня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ "Фінростбанк" укладено договір № 64 про відступлення (купівлі- продажу) прав вимоги, відповідно до якого Банк відступив, а заявник набув права вимоги до позичальників, заставодавців та поручителів, в тому числі ОСОБА_2, ОСОБА_3 за кредитним договором №1/00438 від 28 липня 2008 pоку.

Після отримання від АТ "Фінростбанк" документів кредитної справи № 1/00438 від 28 липня 2008 pоку заявником було виявлено, що оригінали виконавчих документів відсутні. З листа Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) йому стало відомо, що вищевказані виконавчі листи 25 січня 2012 року повернуто стягувачеві, що свідчить про їх втрату. Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження де сторонами є боржники ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а стягувачем АТ "Фінростбанк".

Заявник вказував, що він як правонаступник до 26 березня 2019 року не міг впливати на дії Банку, а пропуск строку на пред'явлення виконавчих документів до виконання не залежав від його волі.

Стверджував, що згідно з вимогами закону, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь - якій стадії процесу.

З урахуванням положень статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 433, 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), пункту 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ~law29~), просив задовольнити подану заяву.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2021 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, виходив з того, що відступлення права вимоги за кредитним договором №1/00438

від 28 липня 2008 pоку на користь ОСОБА_1, як фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512, статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачений порядок правонаступництва на стадії ліквідації банку.

Вимоги заяви ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред'явлення їх до виконання не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від заміни стягувача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В поданій у липні 2021 року касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати в частині вирішення вимог заяви про заміну стягувача правонаступником та ухвалити в цій частині нове рішення, яким замінити стягувача у цивільній справі № 2п-1/11 (2-616/2010) за позовом

АТ "Фінростбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1/00438 від 28 липня 2008 pоку, а саме

АТ "Фінростбанк" на його правонаступника ОСОБА_1.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

07 липня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2021 року в частині вирішення вимог про заміну стягувача правонаступником.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2021 року в частині вирішення вимог про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) правонаступником, і витребувано матеріали справи із районного суду.

У серпні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанцій не врахували, що законодавство України не містить жодного обмеження щодо продажу активів банку, який знаходиться на стадії ліквідації, лише фінансовим установам.

З умов договору про № 64 відступлення прав вимоги, укладеного між

АТ "Фінростбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Фінростбанк" Андронова О. Б., та ОСОБА_1, вбачається, що заявник не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов'язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор.

Крім того, положення нормативно-правових, актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку, який перебуває в стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання на конкурсних засадах будь-яким особам, у тому числі без статусу банку або фінансової установи.

Презумпція правомірності договору № 64 про відступлення (купівлі- продажу) прав вимоги від 26 березня 2019 року у встановленому законом порядку не спростована.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області

від 18 листопада 2011 року у справі № 2п-1/11 за позовом

АТ "Фінростбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Фінростбанк" заборгованість за кредитним договором № 1/00438 від 28 липня 2008 року в розмірі 145 198,22 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили та стягувачу видано виконавчі листи.

26 березня 2019 року між АТ "Фінростбанк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фінростбанк" Андронов О. Б., та ОСОБА_1 було укладено договір №64 про відступлення (купівлі- продажу) прав вимоги, відповідно до якого Банк відступив, а ОСОБА_1 набув права вимоги до позичальників, заставодавців та поручителів, в тому числі до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кредитним договором №1/00438 від 28 липня 2008 року.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною 1 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

У частині 5 статті 442 ЦПК України зазначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження". Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини 1 статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги (постанова Верховного Суду від 01 квітня

2020 року у справі № 344/14408/15-ц (провадження № 61-1777св20).

По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі - на предмет їх нікчемності.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Враховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 ЦК України).

Відомості про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 26 березня 2019 року відсутні.

Виходячи з вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що ОСОБА_1 не набув право вимоги за кредитним договором № 1/00438 від 28 липня 2008 pоку, а тому звернення заявника до суду із відповідною заявою відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у праві № 0910/2-103/2011 (провадження № 61-13311св20).

Крім того у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Також вказуючи на неможливість відступлення ОСОБА_1 прав вимоги за кредитним договором під час розпродажу активів банку в процедурі ліквідації, апеляційний суд не звернув уваги на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) та від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20)

Таким чином вирішуючи вимоги заяви ОСОБА_1 в частині заміни стягувача правонаступником суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення, які не відповідають вимогам закону.

В частині вирішення вимог заяви ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку пред'явлення їх до виконання ухвала Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 липня

2020 року та постанова Одеського апеляційного суду від 24 червня

2021 року в касаційному порядку не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною 1 статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 412 ЦПК України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені, відсутня необхідність переоцінки доказів чи встановлення нових обставин, проте судові рішення, в оскарженій частині, ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржених судових рішень в частині вирішення вимог про заміну стягувача правонаступником та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення заяви.

Керуючись статтями 400, 409, 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 липня

2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня

2021 року в частині вирішення вимог про заміну стягувача правонаступником скасувати.

Заяву ОСОБА_1 в частині заміни стягувача правонаступником задовольнити.

Замінити стягувача - публічне акціонерне товариство "Фінростбанк", на користь якого ухвалене рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 листопада 2011 року у цивільній справі № 2п-1/11, його правонаступником - ОСОБА_1.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В.

Шипович