Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.10.2022 року у справі №463/964/18

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 463/964/18

провадження № 61-7703св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Державний нотаріус Четвертої львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Жанна Станіславівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 14 липня 2022 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Державний нотаріус Четвертої Львівської нотаріальної контори Ярошенко Ж. С. про визнання недійсним правочину.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона була власницею квартири

за адресою: АДРЕСА_1 .

10 травня 2017 року нею укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж. С. за реєстровим номером 2-491, згідно якого спірну квартиру було продано ОСОБА_2 .

Отримавши у власність спірну квартиру, відповідач перестав надавати їй,

85-річній жінці будь яку допомогу, не годував її, внаслідок чого вона у червні

2017 року потрапила в лікарню з діагнозом - виразкова хвороба шлунку, ускладнена кровотечею, гострою анемією.

Коли повернулась до дому то дізналась, що замість договору довічного утримання вона підписала договір купівлі-продажу, і що нібито отримала гроші за квартиру.

Насправді жодних грошей за квартиру вона не отримала, і не мала наміру цього робити. Відповідно до пункту 6 оскаржуваного договору продавець залишає

за собою право пожиттєвого безоплатного проживання у відчужуваній квартирі.

Вважала, що 10 травня 2017 року підписала з ОСОБА_2 договір довічного утримання, але ж ніяк не договір купівлі-продажу квартири.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3 просила:

1) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладеного

10 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж. С. за реєстровим номером 2-491;

2) скасувати реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі договору

від 10 травня 2017 року купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж. С.

за реєстровим номером 2-491;

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - померла.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2018 року провадження по справі закрито.

Постановою Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

26 лютого 2018 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є племінником ОСОБА_3 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 лютого 2018 року він звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом, на підставі якої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г. І. зареєстровано спадкову справу.

Також позивачу стало відомо, що спірна квартира належала ОСОБА_3

і була продана нею відповідачу згідно договору купівлі-продажу від 10 травня 2017 року.

Позивач вважав, що вказаний договір купівлі-продажу укладений ОСОБА_3 у стані коли вона не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати.

Вказаний стан ОСОБА_3 є наслідком старечих змін в організмі, зокрема

у корі головного мозку та пов`язаний із атеросклерозом судин, яким вона хворіла з 2014 року. Остання часто забувала події недавнього часу, забувала своє прізвище та ім`я, могла на деякий час втратити орієнтування в просторі, плутала родичів та знайомих, не впізнавала їх.

Також ОСОБА_3 проходила стаціонарне лікування у Комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги у м. Львів з приводу виразкової хвороби шлунка із супутнім діагнозом атеросклеротичний кардіосклероз.

ОСОБА_4 зазначав, що ОСОБА_2 заволодів квартирою ОСОБА_3 зважаючи на її старечу лабільність, схилив до дій якими вона не керувала

і осмислити не могла.

З урахуванням зазначених обставин просив:

1) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою:

АДРЕСА_1 , від 10 травня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та посвідчений державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж. С.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20 вересня 2018 року об`єднано в одне провадження позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж. С. про визнання недійсним правочину з позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15 липня 2019 залучено ОСОБА_1 до участі у справі, як правонаступника ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2022 року

у задоволенні позовів відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу квартири з підстав передбачених частиною першою статті 225 ЦК України, суд першої інстанції взяв за основу висновок судово-психіатричного експерта від 07 вересня 2021 року № 224-2021, згідно з яким неможливо дати відповідь на питання про психічний стан ОСОБА_3 на час укладення оспорюваного правочину, через відсутність відомостей про психічний стан останньої. Крім того, свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 а також приватний нотаріус Ярошенко Ж. С.

не помічали будь-яких відхилень з боку психіки, поведінки, або незрозумілих висловлювань ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 липня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1

від 10 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

та посвідчений державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж. С. У задоволенні решти позову відмовлено.

Апеляційний суд дійшов висновку, що висновок експертів про неможливість провести експертизу ніяким чином не презюмує психічне здоров`я

ОСОБА_3 , оскільки в даному висновку від 07 вересня 2021 року не вказано, що ОСОБА_3 під час укладання спірного правочину 10 травня 2017 року усвідомлювала значення своїх дій та керувалася ними. Прояви судинної деменції із симптомами маячних ідей «малого розмаху» на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2017 року, позбавляли ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх та керуватися ними ніким не спростовано.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу

у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції допустив помилки у дослідженні та оцінці доказів, в основі оскаржуваної постанови лежить висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях та суперечить іншим матеріалам справи.

Суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду викладені у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15-ц, Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12,

від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1531цс16.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат

Беркович Ю. О. зазначає про безпідставність і необґрунтованість її доводів, які не відповідають матеріалам справи, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, вважаючи, що апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши зібрані у справі докази, які вважав достатніми для прийняття рішення, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

У поданих до Верховного Суду письмових поясненнях у справі ОСОБА_2 підтримує раніше висловлену позицію

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 463/964/18, витребувано її з Личаківського районного суду м. Львова. Зупинено дію постанови Львівського апеляційного суду

від 14 липня 2022 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_3 була власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору міни 1/2 частини спірної квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тимків І. М.

03 листопада 2001 за реєстровим № 2048, зареєстрованого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 20 листопада 2001, та договору дарування 1/2 частини квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тимків І. М. 14 грудня 2001 року

за реєстровим номером 2346, зареєстрованого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 21 січня 2002 року.

10 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж. С. за реєстровим номером 2-491, згідно якого спірну квартиру, що складається

з трьох кімнат, житловою площею 39,6 кв. м, та кухні, загальною площею

62,3 кв. м, та комори в підвалі 14,3 кв. м, ОСОБА_3 було відчужено

на користь відповідача ОСОБА_2 з письмової згоди дружини останнього ОСОБА_5 .

Відповідно до пункту 5 договору продаж вчинено за 498 033,00 грн,

що відповідає оціночній вартості відчужуваної квартири, які отримані продавцем від покупця повністю ще до підписання цього договору.

Відповідно до пункту 6 договору продавець залишає за собою право пожиттєвого безоплатного проживання у відчужуваній квартирі.

У зв`язку з похилим віком продавця договір посвідчено з виходом нотаріуса

за місцем її проживання: АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру було зареєстровано за ним 10 травня 2017, що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 95288017 від 22 серпня 2017 року.

26 квітня 2017 цим же нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж. С. посвідчено довіреність ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 на представництво її інтересів, зокрема щодо зібрання документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу квартири. При цьому у зв`язку з похилим віком та поганим станом здоров`я ОСОБА_3 довіреність аналогічно посвідчено з виходом нотаріуса за місцем її проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із заявою про прийняття спадщини після її смерті до нотаріуса 23 серпня

2018 звернувся племінник останньої ОСОБА_4 , що стверджується копією спадкової справи після її смерті.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із заявою про прийняття спадщини після його смерті до нотаріуса 19 лютого 2019 року звернулася донька останнього ОСОБА_1 .

В суді першої інстанції 23 жовтня 2019 року було призначено посмертну комісійну судово-психіатричну експертизу, для визначення психічного стану

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент укладення договору купівлі-продажу квартири (станом на 10 травня 2017 року), проведення якої було доручено експертам - лікарям Львівської обласної психіатричної лікарні.

На вирішення експертів були поставлені наступні питання: чи хворіла психічними захворюваннями ОСОБА_3 , станом на 10 травня 2017 року (на момент укладення договору)? Чи розуміла значення своїх дій та чи могла ними керувати ОСОБА_3 станом на 10 травня 2017 року? Чи могла потрапляти під вплив сторонніх осіб ОСОБА_3 на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 10 травня 2017 року?

Крім матеріалів цивільної справи експертам було направлено: копію медичної картки хворої ОСОБА_3 № 14322, знаходиться в матеріалах справи.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта Комунального некомерційного підприємства «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» від 13 червня 2020 року № 16/К ОСОБА_3 на момент укладення договору купівлі-продажу квартири - 10 травня 2017 року страждала хронічним стійким психічним розладом у виді судинної деменції з психотичними проявами та не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Також в суді першої інстанції 29 грудня 2020 року призначено повторну посмертну комісійну судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент укладення договору купівлі-продажу квартири (станом на 10 травня 2017 року), проведення якої було доручено експертам - лікарям Житомирської обласної психіатричної лікарні.

На вирішення експертів були поставлені наступні питання: чи хворіла психічними захворюваннями ОСОБА_3 , станом на 10 травня 2017 року (на момент укладення договору)? Чи розуміла значення своїх дій та чи могла ними керувати ОСОБА_3 станом на 10 травня 2017 року?

Згідно висновку судово-психіатричного експерта Комунального некомерційного підприємства «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради від 07 вересня 2021 року № 224 надати відповідь про психічний стан ОСОБА_3 на момент укладення договору купівлі-продажу квартири (станом на 10 травня 2017 року) не можливо через відсутність відомостей про психічний та соматичний стан останньої.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину

не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства,

а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,

що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним

за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною першою статті 225 ЦК України має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи

в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд призначає судово-психіатричну експертизу.

Оскільки у частині першій статті 225 ЦК України вживається термін «момент» вчинення правочину, то в разі призначення психіатричної експертизи слід ставити перед експертом запитання стосовно конкретно визначеного відрізку часу, оскільки психічний стан особи може змінюватись.

Висновок про недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи у справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, інші докази (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, на яку послався заявник у касаційній скарзі, та від 28 вересня 2016 року № 6-1531цс16, у постановах Верховного Суду

від 27 жовтня 2021 року у справі № 182/6521/16 (провадження № 61-1461св21), від 10 листопада 2021 року у справі № 212/1409/18 (провадження

№ 61-9053св21) та від 22 грудня 2021 року у справі № 203/3778/14-ц (провадження № 61-14978св21).

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),

що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази

не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, яка є предметом перегляду, апеляційний суд установив, що згідно

з висновком судово-психіатричної експертизи від 13 червня 2020 року № 16/К, проведеним у межах даної цивільної справи на час укладення договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2017 року ОСОБА_3 за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними.

Отже висновком експерта встановлено абсолютну неспроможність

ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій на час підписання правочину від 10 травня 2017 року.

При цьому, апеляційний суд оцінив ці висновки у сукупності з іншими доказами

у справі та, з урахуванням встановлених обставин, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд необґрунтовано врахував висновок експерта від 13 червня 2020 року № 16/К, оскільки він ґрунтується

на припущеннях та суперечить іншим матеріалам справи, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо ухвалення оскаржуваних рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду викладені

у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15-ц, Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12, від 28 вересня 2016 року

у справі № 6-1531цс16, оскільки висновки у наведених справах не суперечать висновкам, що зробив суд апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок суду апеляційної інстанції зроблено без належного з`ясування дійсних обставин справи, без надання оцінки доказам у справі, є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції

у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання постанови Львівського апеляційного суду від 14 липня 2022 року.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 14 липня 2022 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Львівського апеляційного суду від 14 липня 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська