Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2019 року у справі №1512/11805/2012

Постанова

Іменем України

16 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 1512/11805/2012

провадження № 61-11993ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 травня 2019 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, визначення часток, виділ у натурі частки житлового будинку, визнання права власності, визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та 1/2 частини 17/50 частин житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_4 згідно з рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2009 року.

Відповідач ОСОБА_2 є її сестрою та власником інших частин зазначених будинків.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд виділити їй в натурі 54/100 частин у житловому будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1: приміщення 1-5 коридор, площею 4,0 кв. м, 1-6 кухня, площею 7,6 кв. м, 1-7 кухня, площею 7,0 кв. м, 1-8 санвузол, площею 4,3 кв. м, 1-9 житлова, площею 25,3 кв. м, гараж літ. "Б ", вбиральня літ. "Е"; визнати за нею право власності на 54/100 частини в житловому будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1; визнати за нею право користування земельною ділянкою, площею 377 кв. м, за адресою АДРЕСА_1.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м.

Одеси від 07 грудня 2010 року - без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2012 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2011 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

26 листопада 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування після смерті батька на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами на АДРЕСА_1, виділення в натурі 1/2 частини будинку з господарськими спорудами, визначення порядку користування земельною ділянкою у відповідності до ідеальних часток співвласників у будинку АДРЕСА_1.

26 листопада 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на 17/100 частин у будинку АДРЕСА_2.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2012 року зустрічні позовні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та зустрічного позовуОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 квітня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м.

Одеси від 01 серпня 2013 року - без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 02 квітня 2014 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, виділення в натурі 1/2 частини будинку і визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташовано будинок між співвласниками у відповідності до ідеальних часток співвласників у будівлях і спорудах та зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності відповідача на 17/100 частин у будинку - залишено без розгляду.

Короткий зміст оскаржуваногорішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Виділено у власність ОСОБА_1 54/100 частини будинку АДРЕСА_1, визначено порядок користування земельною ділянкою, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 34 149 грн. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частину від 17/50 частин домоволодіння АДРЕСА_2, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 163 235 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2016 року № 170/2015 у зв'язку із тим, що поділити будинок АДРЕСА_1 між співвласниками у відповідності до ідеальних часток технічно неможливо, експертом запропоновано два технічно можливих варіанти поділу житлового будинку з визначенням робіт по переплануванню та перерахунку ідеальних часток, з урахуванням вимог нормативної законодавчо-технічної документації, а також два варіанти порядку користування земельною ділянкою.

Задовольняючи позов та визначаючи ОСОБА_1 право власності та користування земельною ділянкою за другим варіантом, суд першої інстанції виходив із того, що такий варіант є найбільш доцільним.

При цьому районний суд виїжджав на місце для огляду будинку та споруд.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення коштів, припинення права власності на 17/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення компенсації у розмірі 163 235 грн солідарно, припинення права власності ОСОБА_1 на 17/100 частин будинку АДРЕСА_2 відмовлено.

У решті рішення районного суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права власності на 17/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 та стягнення грошової компенсації у розмірі 163 235 грн мотивоване тим, що на час вирішення спору відсутнє спадкове майно, яке було предметом поділу, а тому виділ частки та припинення права власності з підстав, передбачених статтею 364 ЦК України неможливе.

При цьому апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 як співвласник майна, частина якого знищена, має право звернутися до суду з позовом про компенсацію вартості майна.

У решті рішення районного суду апеляційний суд вважав обґрунтованим та таким, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 травня 2019 року в незміненій частині та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди не встановили всіх обставин справи та не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Зазначає, що судами попередніх інстанцій належним чином не вмотивовано чому саме другий варіант поділу житлового будинку та порядку користування земельною ділянкою був взятий до уваги при ухваленні судових рішень. Вказує, що у матеріалах справи відсутній дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на перепланування жилого будинку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що судами попередніх інстанцій не порушено норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржувані судові рішення обґрунтовані та повністю відповідають вимогам закону.

Зазначає, що у судових рішеннях детально обґрунтовано чому саме другий варіант поділу житлового будинку та порядку користування земельною ділянкою був взятий до уваги судами при ухваленні рішень.

Доводи особи, яка подала пояснення на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_3 подав пояснення на касаційну скаргу, в якому підтримав її доводи та просив задовольнити.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із частинами 1 , 2 та 3 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частинами 1 , 2 та 3 статті 364 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).

Пунктами 1.2,2.1 та 2.4 Інструкції передбачено, що поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1/2 частина житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2007 року.

В порядку спадкування після смерті батька позивач отримала у власність 1/2 частину від 17/50 частин житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_2.

Відповідач ОСОБА_2 також є спадкоємцем першої черги за законом майна свого батька ОСОБА_4, але свідоцтво про право на спадщину за законом на час розгляду справи не отримала.

Крім того, судами встановлено, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2016 року № 170/2015, складеного Приватним підприємством "Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С. С.", поділити будинок АДРЕСА_1 між співвласниками у відповідності до ідеальних часток - кожному 1/2 частці технічно неможливо, тому експертом запропоновано два технічно можливих варіанти поділу житлового будинку з визначенням робіт по переплануванню та перерахунку ідеальних часток, з урахуванням вимог нормативної законодавчо-технічної документації, а також два варіанти порядку користування земельною ділянкою.

Задовольняючи позов та визначаючи за ОСОБА_1 право власності та користування земельною ділянкою за другим варіантом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що такий варіант поділу є найбільш доцільним. При цьому районний суд виїжджав на місце для огляду будинку та споруд.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не вмотивовано, чому саме другий варіант поділу житлового будинку та порядку користування земельною ділянкою був взятий до уваги є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд правильно вказав, що такий варіант забезпечує приблизно рівні умови використання будинку та земельних ділянок, які матимуть форму прямокутника та вільну можливість потрапляння кожному з співвласників до ділянки з власного будинку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права власності на 17/100 частин будинку АДРЕСА_2 та грошової компенсації у розмірі 163 235 грн, апеляційний суд правильно зазначив, що на час вирішення спору відсутнє спадкове майно, яке було предметом поділу, а тому виділ частки та припинення права власності з підстав, передбачених статтею 364 ЦК України, неможливий.

Доводи заявника про те, що в матеріалах справи відсутній дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на перепланування жилого будинку, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вказане не передбачене статтею 152 ЖК Української РСР.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовими рішеннями, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі відповідача доводи є аналогічними із доводами його апеляційної скарги, які були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк