Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.05.2023 року у справі №523/16177/21
Постанова КЦС ВП від 18.05.2023 року у справі №523/16177/21

Постанова

Іменем України

18 травня 2023 року

м. Київ

справа № 523/16177/21

провадження № 61-1941св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Ірина Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Ірина Миколаївна, про визнання недійсною заяви про скасування заповіту та визнання недійсним заповіту

за касаційною скаргою адвоката Танасогла Олександра Михайловича як представника ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2022 року у складі судді Малиновського О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2023 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Базіль Л. В., Семиженка Г. В., до якої включені заперечення на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 01 червня 2022 року та ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсною заяву ОСОБА_3 від 22 липня 2020 року № 64660755, яка зареєстрована в реєстрі за № 690, нотаріальний бланк НОН № 738348, про скасування заповіту від 27 серпня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2657, нотаріальний бланк НОА № 248959; визнати недійсним заповіт (НОН № 738376), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І. М. 24 липня 2020 року за реєстровим номером 720, складений на ім`я ОСОБА_2 .

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який за життя 28 липня 2019 року склав заповіт, яким заповів усе належне йому майно їй. Позивач у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, де дізналася, що 24 липня 2020 року ОСОБА_3 склав новий заповіт на ім`я ОСОБА_2 , а також 22 липня 2020 року скасував заповіт від 27 серпня 2019 року, складений раніше на ім`я ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вона не може успадкувати майно після смерті ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 стверджувала, що до кінця 2020 року вона постійно контактувала з ОСОБА_3 , який наголошував про складання на її ім`я заповіту, і така інформація була ним озвучена в листопаді - грудні 2020 року, тобто вже після скасування заповіту та складання нового. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вказує, що заява про скасування складеного на її ім`я заповіту, а також новий заповіт, складений на ім`я ОСОБА_2 , були підписані не ОСОБА_3 , а іншою особою після його смерті з метою привласнення його майна, що стало наслідком здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021160000000106 від 16 березня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України.

Факт підроблення документа може бути встановлений шляхом проведення почеркознавчої експертизи, експертизи давності виготовлення документа, а також судово-трасологічної експертизи, у зв`язку з чим одночасно з позовною заявою подані клопотання про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи.

Оскільки скасування заповіту від 27 серпня 2019 року не було наслідком волевиявлення спадкоємця і не відповідало його внутрішній волі, тому заява про скасування від 22 липня 2020 року підлягає визнанню недійсною на підставі статті 215 ЦК України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою від 01 червня 2022 року закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду.

Ухвалою від 31 жовтня 2022 року, проголошеною судом без видалення до нарадчої кімнати, Суворовський районний суд м. Одеси відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у витребуванні доказів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суворовський районний суд м. Одеси рішенням від 31 жовтня 2022 року позов залишив без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що пред`явлені позовні вимоги безпідставні, не доведені та є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, адже ОСОБА_1 не є спадкоємицею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Одеський апеляційний суд постановою від 16 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , який діє від імені ОСОБА_1 , залишив без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 10 лютого 2023 року, адвокат Танасогло О. М. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2022 року і постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2023 року, до якої включені заперечення на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 01 червня 2022 року та ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16, від 20 листопада 2019 року у справі № 669/930/16 та постановах Верховного Суду від 18 березня 2022 року у справі № 175/3319/16, від 23 лютого 2022 року у справі № 520/21615/18, від 26 лютого 2022 року у справі № 363/1189/15; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Як на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції безпідставно не вирішив питання про призначення почеркознавчої експертизи; не здійснив контроль щодо виконання ухвали про витребування доказів в частині ненаданих документів; необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів після встановлення їх місця знаходження; не виконав вимоги статей 197-198 ЦПК України та протиправно закрив підготовче засідання, в тому числі без належного повідомлення позивача, що унеможливило використання статті 49 ЦПК України. Апеляційний суд вказані порушення не усунув.

Суди не забезпечили належного і законного судового процесу щодо вирішення питання про призначення експертизи у справі.

Висновки судів про недоведення порушеного права позивача є припущенням, оскільки суди не сприяли встановленню дійсних обставин справи та не вирішили заявлені клопотання позивача для встановлення існування самого суб`єктивного цивільного права позивача, що підлягає захисту. Зазначаючи, що ОСОБА_3 не складав жодного заповіту в інтересах позивача суди виходили з інформаційної довідки із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), разом з тим не звернули уваги, що такої інформації в цій довідці не має.

24 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Коваль Н. С. як представника ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга є необґрунтованою, безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.

Жоден з оскаржуваних актів волевиявлення ОСОБА_3 ні прямо, ні опосередковано не зачіпає будь-яких прав ОСОБА_1 , не породжує правових наслідків для неї, не обмежує її прав, оскільки, спадкоємцем як за попереднім заповітом від 27 серпня 2019 року, так і за наступним заповітом від 24 липня 2020 року є ОСОБА_2 .

Пояснення адвоката Танасогла О. М. як представника ОСОБА_1 на відзив адвоката Коваль Н. С. як представника ОСОБА_2 , подані в електронній формі, до уваги не беруться, оскільки цей відзив ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2023 року було повернено заявнику без розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

19 квітня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина.

За заявою ОСОБА_2 від 08 січня 2021 року про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І. М. завела спадкову справу № 03/2021 щодо майна спадкодавця.

До приватного нотаріуса Гребенюк І. М. 13 січня і 29 травня 2021 року із заявами про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 також звернулась ОСОБА_1

27 серпня 2019 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів усе належне йому майно ОСОБА_2 .

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) жоден заповіт 28 липня 2019 року не посвідчувався, а бланк НОА 248959 використаний 27 серпня 2019 року для заповіту, складеного ОСОБА_3 27 серпня 2019 року.

Заявою від 22 липня 2020 року, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І. М., реєстровий номер 690, ОСОБА_3 скасував заповіт від 27 серпня 2019 року, про що нотаріус 22 липня 2020 року провела реєстрацію в Спадковому реєстрі скасування заповіту.

З копії матеріалів спадкової справи видно, що за життя ОСОБА_3 24 липня 2020 року склав заповіт, яким усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, та взагалі усе те, що на день його смерті буде йому належати та на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2 . Також цим заповітом ОСОБА_3 , висловлюючи свою волю, скасував усі попередні заповіти, що були складені від його імені, а також позбавив права спадкування: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І. М. 24 липня 2020 року, реєстровий номер 720.

Приватний нотаріус Гребенюк І. М. повідомила суд, що вона як нотаріус не посвідчувала заповітів від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання недійсними заповіту від 24 липня 2020 року та заяви від 22 липня 2020 року, ОСОБА_1 стверджувала, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнання таких правочинів недійсними надає їй право на успадкування майна ОСОБА_3 .

Згідно зі статтями 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких доказів наявності заповіту складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 позивач не надала, а суди не встановили.

Отже, встановивши, що ОСОБА_9 не є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ні за заповітом, ні за законом, що свідчить про відсутність у неї прав спадкоємця, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, адже її права оскаржуваними правочинами не порушені.Саме по собі звернення ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не свідчить, що вона набула статусу спадкоємця.

З урахуванням встановлених обставин висновки судів у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду викладеним, у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для

скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

З огляду на встановлену відсутність порушеного права позивача оспорюваними правочинами доводи касаційної скарги про порушення судами норм

процесуального права не свідчать про неправильність ухвалених у справі рішень.

Інші аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди із встановленими судами фактичними обставинами справи.

Частиною першої статті 401 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Танасогла Олександра Михайловича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов