Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.04.2024 року у справі №591/8868/21
Постанова КЦС ВП від 28.06.2023 року у справі №591/8868/21
Постанова КЦС ВП від 28.06.2023 року у справі №591/8868/21
Постанова КЦС ВП від 28.06.2023 року у справі №591/8868/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 591/8868/21

провадження № 61-16633св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Сумбуд»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сумбуд» на рішення Зарічного районного суду м. Суми, у складі судді Шелєхової Г. В., від 04 листопада 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., Одринської Т. В.,

від 14 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо приватного акціонерного товариства «Сумбуд» (далі - АТ «Сумбуд»), в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення наглядової ради

АТ «Сумбуд», оформлене протоколом від 09 листопада 2021 року № 27,

в частині звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління АТ «Сумбуд»; визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Сумбуд» від 09 листопада

2021 року № 134-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити його на посаді голови правління АТ «Сумбуд» з 09 листопада 2021 року і в цій частині судове рішення допустити до негайного виконання; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 листопада

2021 року до ухвалення судом рішення.

2. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що

24 квітня 2020 року на підставі рішення загальних зборів АТ «Сумбуд»

від 24 квітня 2020 року між АТ «Сумбуд» в особі голови наглядової ради ОСОБА_2 і ним, який є акціонером АТ «Сумбуд», укладено контракт, яким його призначено на посаду керівника (голови правління) виконавчого органу АТ «Сумбуд». 09 листопада 2021 року наглядова рада прийняла рішення про звільнення його з посади голови правління за порушення законодавства про виплату заробітної плати згідно з підпунктом «в»

пункту 5.3 контракту та за порушення вимог статуту підприємства в частині зловживання службовим становищем, що призвело до фінансових збитків

АТ «Сумбуд».

3. 09 листопада 2021 року АТ «Сумбуд» видало наказ № 134-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з посиланням в преамбулі на рішення наглядової ради АТ «Сумбуд», протокол від 09 листопада 2021 року № 27, яким його звільнено з роботи з 09 листопада 2021 року на підставі пункту 1, пункту 11 частини першої статті 41 КЗпП України та пункту 5.3 контракту з керівником виконавчого органу АТ «Сумбуд» від 24 квітня 2020 року.

4. Вважає, що рішення наглядової ради АТ «Сумбуд», яке оформлене протоколом від 09 листопада 2021 року № 27, про його звільнення з посади голови правління АТ «Сумбуд» прийняте всупереч контракту, Закону України «Про акціонерні товариства», статуту АТ «Сумбуд» та КЗпП України. На його думку, у наглядової ради АТ «Сумбуд» не було повноважень приймати рішення про дострокове розірвання з ним контракту від 24 квітня 2020 року. Також зазначив, що не було законних підстав для звільнення його з посади голови правління АТ «Сумбуд» за пунктом 1, пунктом 11 частини першої статті 41 КЗпП України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення наглядової ради АТ «Сумбуд», оформлене протоколом від 09 листопада

2021 року № 27, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади голови

АТ «Сумбуд». Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Сумбуд»

від 09 листопада 2021 року № 134-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_3 на посаді голови правління АТ «Сумбуд»

з 09 листопада 2021 року. Стягнуто з АТ «Сумбуд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 листопада 2021 року

до 11 жовтня 2022 року в розмірі 525 975,58 грн. Допущено негайне виконання рішення в межах поновлення на роботі та стягнення суми платежу за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат.

6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наглядова рада не наділена повноваженнями розривати контракт з головою правління, у рішенні наглядової ради і в наказі про звільнення позивача не сформульовано одноразового грубого порушення конкретних трудових обов`язків, тому немає правових підстав для звільнення позивача за пунктом 1 частини першої

статті 41 КЗпП України. Також незаконним є звільнення ОСОБА_1 за пунктом 11 частини першої статті 41 КЗпП України, адже відповідач не надав належних і допустимих доказів невиплати ОСОБА_1 заробітної плати. У зв`язку з наявністю підстав для поновлення позивача на роботі стягненню на його користь підлягає і середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Інформація про рух справи в суді апеляційної інстанції

7. Постановою Сумського апеляційного суду від 19 січня 2023 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 листопада 2022 року скасовано та закрито провадження у цивільній справі. Роз`яснено

ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

8. Постанова апеляційного суду мотивована, зокрема тим, що наказом

АТ «Сумбуд» від 12 липня 2022 року за № 76-к виправлено описку у наказі про звільнення позивача шляхом зміни підстави звільнення на пункт 5

частини першої статті 41 КЗпП України, за яким трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

9. При розгляді спору щодо розірвання трудового договору за пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що відноситься до юрисдикції господарського судочинства.

10. Постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року постанову Сумського апеляційного суду від 19 січня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

11. Колегія суддів виходила з того, що ОСОБА_1 оскаржує рішення наглядової ради про своє звільнення за порушення законодавства про виплату заробітної плати згідно з пунктом 5.3 контракту і за порушення вимог статуту підприємства в частині зловживання своїм службовим становищем, що призвело до фінансових збитків АТ «Сумбуд», а також наказ, виданий на підставі цього рішення, про звільнення з підстав, передбачених

пунктами 1, 11 частини першої статті 41 КЗпП України, пунктом 5.3 контракту у зв`язку з недотриманням відповідачем норм КЗпП України. Незалежно від внесення змін у наказ в частині підстав звільнення на пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України, позивач вимоги позову не змінював та залишив тими, що розглядаються в порядку ЦПК України.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

12. Постановою Сумського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ «Сумбуд» залишено без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 листопада 2022 року залишено без змін.

13. Колегія суддів виходила з того, що доводи апеляційної скарги

АТ «Сумбуд» зводяться до необхідності закриття провадження у справі, оскільки справа підлягає розгляду в суді господарської юрисдикції, проте це питання вже було вирішено Верховним Судом, а ОСОБА_1 просить визнати незаконним рішення наглядової ради та наказ про звільнення у зв`язку з порушенням його трудових прав, а саме недотриманням відповідачем норм КЗпП України, а не з підстав пов`язаних з виконанням наглядовою радою своїх повноважень, тому цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. У касаційній скарзі АТ «Сумбуд» просить рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 листопада 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким:

- провадження в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення наглядової ради АТ «Сумбуд», оформлене протоколом

від 09 листопада 2021 року № 27, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - закрити у зв`язку з тим, що ці вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства;

- провадження в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу АТ «Сумбуд» від 09 листопада 2021 року № 134-к, поновлення на посаді голови правління АТ «Сумбуд» - закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. 21 листопада 2023 року АТ «Сумбуд» подало касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 листопада 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 листопада 2022 року в частині стягнення з АТ «Сумбуд» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі, що перевищує заробітну плату за один місяць.

17. У січні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц, від 10 вересня 2023 року у справі № 921/36/18, у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Наголошує, що розірвання трудових відносин з позивачем відбулось фактично на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, а зміст наказу АТ «Сумбуд» від 09 листопада 2021 року № 134-к не може свідчити про дійсні підстави розірвання трудового договору з позивачем, оскільки право на розірвання трудового договору з головою правління має виключно наглядова рада АТ «Сумбуд», відповідне рішення якої не містить посилання на норму законодавства, яка є підставою для звільнення позивача.

20. Наказ АТ «Сумбуд» від 09 листопада 2021 року № 134-к виданий особою, яка тимчасово виконувала обов`язки голови правління АТ «Сумбуд», і не є документом, який припиняє трудовий договір з позивачем, а тому не є документом, що впливає на правовідносини між позивачем та відповідачем.

21. Стверджує, що право на розірвання трудового договору з головою правління має виключно наглядова рада, оскаржити рішення якої неможливо в порядку цивільного судочинства, оскільки правова природа цього рішення є корпоративною.

22. Зауважує, що позивач з моменту відсторонення від виконання обов`язків голови правління АТ «Сумбуд» за рішенням наглядової ради

АТ «Сумбуд», оформленим протоколом від 04 червня 2021 року № 11, не має права на отримання заробітної плати за контрактом, незалежно від подальшого звільнення з посади.

23. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу мають розглядатись у нерозривному зв`язку з фактом відсторонення позивача від виконання обов`язків голови правління АТ «Сумбуд» у порядку господарського судочинства.

24. Звертає увагу на те, що на виконання рішення суду в цій справі позивача було поновлено на роботі з 07 листопада 2022 року, проте 30 грудня 2022 року звільнено у зв`язку з допущеними ним прогулами із 07 листопада по 30 грудня 2022 року. Вважає, що починаючи із 30 грудня 2022 року контракт позивача закінчив свою дію, а тому відсутній предмет спору за вимогою про поновлення на роботі.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Обставини справи, встановлені судами

25. 24 квітня 2020 року на підставі рішення загальних зборів акціонерів

від 24 квітня 2020 року між АТ «Сумбуд» в особі голови наглядової ради ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено контракт про призначення його на посаду керівника (голови правління) виконавчого органу АТ «Сумбуд».

26. Рішенням наглядової ради АТ «Сумбуд» від 09 листопада 2021 року, оформленим протоколом № 27, ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління АТ «Сумбуд» за порушення законодавства про виплату заробітної плати згідно з підпунктом «в» пункту 5.3 контракту та за порушення вимог статуту підприємства в частині зловживання службовим становищем, що призвело до фінансових збитків АТ «Сумбуд». Днем звільнення вважається перший день виходу на роботу.

27. На підставі рішення засідання наглядової ради АТ «Сумбуд» наказом відповідача від 09 листопада 2021 року № 134-к ОСОБА_1 , голову правління АТ «Сумбуд», звільнено з роботи 09 листопада 2021 року на підставі пункту 11, пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України та пункту 5.3 контракту з посади керівника виконавчого органу АТ «Сумбуд» від 24 квітня 2020 року.

28. Наказом АТ «Сумбуд» від 12 липня 2022 року № 76-к виправлено описку у наказі від 09 листопада 2021 року № 134-к шляхом зміни підстави звільнення на пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

29. У пункті 5.2 контракту визначено підстави його припинення: а) після закінчення терміну його дії; б) за згодою сторін; в) за ініціативою товариства до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктом 5.3 цього контракту; г) за ініціативою голови правління до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктом 5.3 цього контракту; д) з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

30. Пунктом 5.3 контракту передбачено, що голова правління може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи товариства, наглядової ради до закінчення терміну його дії: а) у разі систематичного невиконання головою правління без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом; б) у разі одноразового грубого порушення головою правління законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом; в) у разі винних дій голови правління, внаслідок чого заробітна плата не виплачувалася або виплачувалася несвоєчасно (за винятком випадків, коли перед товариством є кредиторська заборгованість у бюджетних підприємств, установ та організацій); г) з інших підстав, передбачених законодавством.

31. Відповідно до статуту АТ «Сумбуд» в редакції від 24 квітня 2020 року до виключної компетенції наглядової ради належить обрання та припинення повноважень голови і членів інших органів товариства (підпункт 10 пункту 8.3.14 статуту); обрання членів правління та голови правління, прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень (підпункт 42 пункту 8.3.14 статуту).

32. Відповідно до пункту 4.4 положення про виконавчий орган - правління АТ «Сумбуд» в редакції від 24 квітня 2020 року наглядова рада вправі приймати рішення щодо дострокового припинення (відкликання) повноважень голови правління до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (статті 40 41 45 КЗпП України) та цим контрактом, таке припинення (відкликання) здійснюються в порядку передбаченому чинним законодавством та трудовим договором, що укладений з головою правління. Рішення про дострокове припинення повноважень голови правління приймається у разі порушення ним законодавства або статуту.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

33. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

34. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

35. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

36. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

37. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

38. У розглядуваній справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

АТ «Сумбуд» про визнання незаконними та скасування рішення і наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

39. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду

від 14 листопада 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

40. Визнано незаконним та скасовано рішення наглядової ради

АТ «Сумбуд», оформлене протоколом від 09 листопада 2021 року № 27,

в частині звільнення ОСОБА_1 з посади голови АТ «Сумбуд». Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Сумбуд» від 09 листопада 2021 року

№ 134-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_3 на посаді голови правління АТ «Сумбуд» з 09 листопада 2021 року. Стягнуто з

АТ «Сумбуд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 листопада 2021 року до 11 жовтня 2022 року в розмірі

525 975,58 грн. Допущено негайне виконання рішення в межах поновлення на роботі та стягнення суми платежу за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат.

41. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються АТ «Сумбуд» в касаційному порядку з мотивів наявності підстав для закриття провадження у справі, оскільки, як вважає заявник, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення наглядової ради, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а за позовними вимогами про визнання незаконним та скасування наказу

АТ «Сумбуд», поновлення на роботі відсутній предмет спору.

42. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства або якщо відсутній предмет спору.

43. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

44. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

45. Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

46. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України уразі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

47. Відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

48. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

49. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року

№ 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня

2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що зміст положень статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу щодо виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

50. Підставами припинення трудового договору згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

51. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

52. Тобто, підставою для розірвання договору згідно з пунктом 5

частини першої статті 41 КЗпП України є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.

53. Системний аналіз положень пункту 5 частини першої статті 41

КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України дає підстави для висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16).

54. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).

55. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

56. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

57. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 вказала, що до юрисдикції господарського суду за пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України належать спори, в яких позивач, відсторонений від посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу), або позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи

(її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оспорює законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого відсторонення або звільнення (припинення повноважень). За правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (пункти 53, 54 постанови).

58. Питання щодо юрисдикції розглядуваної справи вже було предметом дослідження Верховного Суду, який у постанові від 28 червня 2023 року, дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Вказана постанова Верховного Суду набрала законної сили, а викладені в ній вказівки, в силу положень частини першої статті 417 ЦПК України, були обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

59. Апеляційний суд, врахувавши наведене та вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 червня 2023 року, обґрунтовано відхилив доводи АТ «Сумбуд» щодо необхідності розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства, оскільки ОСОБА_1 просив визнати незаконним рішення наглядової ради та наказ про звільнення у зв`язку з порушенням його трудових прав, а саме недотриманням відповідачем норм КЗпП України, а не з підстав пов`язаних з виконанням наглядовою радою своїх повноважень, тому цей спір підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства.

60. Виправлення описки в наказі про звільнення позивача підстав його звільнення не свідчить про те, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду, адже цей наказ було видано на виконання рішення наглядової ради, в якому не зазначено про звільнення ОСОБА_1 саме за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

61. Наведеним спростовані відповідні доводи касаційної скарги.

62. Також АТ «Сумбуд» помилково посилається на те, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу мають розглядатись у нерозривному зв`язку з фактом відсторонення позивача від виконання обов`язків голови правління АТ «Сумбуд» у порядку господарського судочинства, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зумовленого незаконним звільненням, а не відстороненням працівника від роботи.

63. Колегія суддів відхиляє, як безпідставні, посилання АТ «Сумбуд» щодо відсутності предмету спору за позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу АТ «Сумбуд», поновлення на роботі.

64. При цьому колегія суддів виходить з того, що доводи АТ «Сумбуд» про те, що наказ АТ «Сумбуд» від 09 листопада 2021 року № 134-к не є документом, який припиняє трудовий договір з позивачем, спростовані зокрема відомостями трудової книжки позивача, з якої вбачається, що запис про його звільнення вчинений на підставі оскаржуваного наказу, який є предметом спору.

65. Так само предметом спору є поновлення ОСОБА_1 на роботі у зв`язку з незаконним звільненням з роботи на підставі наказ АТ «Сумбуд»

від 09 листопада 2021 року № 134-к.

66. Виконання АТ «Сумбуд» в цій частині рішення суду першої інстанції та подальше повторне звільнення ОСОБА_1 не свідчить про відсутність предмету спору.

67. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій не суперечить висновками, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц, від 10 вересня 2023 року у справі № 921/36/18, у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20, на які заявник посилається у своїй касаційній скарзі.

68. Інших передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень АТ «Сумбуд» не зазначало.

69. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

70. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

71. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

72. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до

частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.

73. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, виконання рішення суду першої інстанції в частині стягнення з АТ «Сумбуд» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі, що перевищує заробітну плату за один місяць, необхідно поновити відповідно до приписів статті 436 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 416 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сумбуд» залишити без задоволення.

2. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 листопада 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми

від 04 листопада 2022 року в частині стягнення з приватного акціонерного товариства «Сумбуд» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі, що перевищує заробітну плату за один місяць.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников