Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

місто Київ

справа № 200/19909/17

провадження № 61-21118св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

стягувач - Публічне акціонерне товариство «АЕРОФЛОТ-РОСІЙСЬКІ АВІАЛІНІЇ»,

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2018 року у складі судді Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиція заявника

Публічне акціонерне товариство «АЕРОФЛОТ-РОСІЙСЬКІ АВІАЛІНІЇ»

(далі - ПАТ «АЕРОФЛОТ-РОСІЙСЬКІ АВІАЛІНІЇ») у листопаді 2017 року звернулося до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 02 березня 2017 року у справі № АС № 395у/2016 за позовом ПАТ «АЕРОФЛОТ-РОСІЙСЬКІ АВІАЛІНІЇ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» (далі - ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ») про стягнення заборгованості.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2017 року клопотання ПАТ «АЕРОФЛОТ-РОСІЙСЬКІ АВІАЛІНІЇ» про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 02 березня 2017 року у справі АС № 395у/2016 про стягнення з ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» 506 683, 00 грн задоволено.

Надано дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 02 березня 2017 року у справі АС № 395у/2016 про стягнення з ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» на користь ПАТ «АЕРОФЛОТ-РОСІЙСЬКІ АВІАЛІНІЇ» 425 802, 07 грн - основного боргу, 9 206, 80 грн - 3 % річних, 20 116, 80 грн - інфляційні нарахування та 51 557, 31 грн - на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, разом 506 683, 00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» повернуто заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду розглянуто Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за правилами ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, далі - ЦПК України). Тому, з урахуванням положень частини другої статті 351 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції, за висновками апеляційного суду, підлягає перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом як судом апеляційної інстанції.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у квітні 2018 року, ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» просить скасувати ухвали суддів першої та апеляційної інстанцій повністю, справу передати на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що, оскільки клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 02 березня 2017 року розглянуто Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська як судом першої інстанції, то за правилами інстанційної юрисдикції розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції належало здійснювати Апеляційному суду Дніпропетровської області, а не Верховному Суду, як зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ПАТ «АЕРОФЛОТ-РОСІЙСЬКІ АВІАЛІНІЇ» просить касаційну скаргу ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» відхилити, а ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2018 року залишити без змін. Вважає, що Апеляційний суд Дніпропетровської області не є судом, встановленим законом, для розгляду апеляційної скарги у справі.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року в частині оскарження ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2017 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2017 року, а ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у березні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимоги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення передбачені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за результатами чого зробив такі висновки.

Верховний Суд в оцінці оскаржуваного судового рішення врахував, що ПАТ «АЕРОФЛОТ-РОСІЙСЬКІ АВІАЛІНІЇ» звернулося до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 02 березня 2017 року у справі № АС № 395у/2016 у листопаді 2017 року.

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська 17 листопада 2017 року на виконання вимог частини першої статі 395 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року) повідомив ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» про надходження клопотання та запропонував боржнику подати заперечення на нього.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

У пункті 1 частини третьої статті 23 ЦПК України встановлено, що справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються якщо місце арбітражу знаходиться на території України - апеляційними загальними судами за місцезнаходженням арбітражу.

Тобто змінено інстанційну юрисдикцію справ про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу. Внаслідок такої зміни у наведеній категорії справ перегляд судових рішень можливий лише у апеляційній інстанції, можливість касаційного перегляду судових рішень скасована.

У розділі XIII «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що зміни до Кодексу вводяться в дію з урахуванням особливостей, визнаних у цих Перехідних положеннях.

У підпункті 9 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (підпункт 11 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України).

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі (частини третя, четверта статті 3 ЦПК України).

Як встановлено, провадження за заявою ПАТ «АЕРОФЛОТ-РОСІЙСЬКІ АВІАЛІНІЇ» про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 02 березня 2017 року у справі № АС № 395у/2016 розпочато Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська у листопаді 2017 року, тобто до набрання чинності змінами до ЦПК України відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, та цим же районним судом як судом першої інстанції 29 грудня 2017 року, тобто вже після набрання 15 грудня 2017 року чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, розглянута по суті.

Перехідні положення Кодексу не містять спеціального правила щодо порядку оскарження судових рішень у справах, стосовно вирішення яких змінено правила інстанційної підсудності, у тому числі і справ за заявами про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а тому системне тлумачення положень процесуального закону дає підстави для висновку, що справи про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, які розпочаті розглядом судами першої інстанції за правилами ЦПК, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягають завершенню розглядом судами цієї інстанції. Відповідно судами апеляційної інстанції, повноважними для перегляду рішень, ухвалених судами першої інстанції, є апеляційні суди, а не Верховний Суд.

Подібні висновки щодо інстанційної юрисдикції викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 752/8928/17-ц (провадження № 61-6823св19), підстав відступити від яких не встановлено.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про порушення Апеляційним судом Дніпропетровської області норм процесуального права, оскільки суд не мав правових підстав повертати апеляційну скаргу ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2017 року як суду першої інстанції, постановлену за результатами розгляду заяви ПАТ «АЕРОФЛОТ-РОСІЙСЬКІ АВІАЛІНІЇ» про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, оскільки провадження за заявою ПАТ «АЕРОФЛОТ-РОСІЙСЬКІ АВІАЛІНІЇ» розпочато Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 17 листопада 2017 року, тобто до 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Апеляційна скарга ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» підлягає розгляду Дніпровським апеляційним судом як судом апеляційної інстанції, який здійснює апеляційний перегляд рішень, ухвалених судами першої інстанції м. Дніпра та Дніпропетровської області.

Тлумачення процесуального закону, здійснене Апеляційним судом Дніпропетровської області, суперечить положенням частини четвертої статті 3 ЦПК України та призводить до звуження процесуальних прав учасників процесу, оскільки передача цієї справи на розгляд Верховному Суду як суду апеляційної інстанції унеможливлює перегляд справи в порядку касаційного провадження, як це передбачав процесуальний закон, чинний на момент початку розгляду справи судом першої інстанції.

Верховним Судом при цьому враховано, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги заявнику не може вважатись законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин Верховний Суд зробив висновок, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушення норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко