Постанова

Іменем України

18 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 556/215/17

провадження № 61-34407св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Сопачівська сільська рада Володимирецького району Рівненської області,

треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 травня 2017 року у складі судді Поровського В. А. та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 01 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В.,

Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Сопачівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області про скасування рішення Сопачівської сільської ради від 29 лютого 2016 року № 125 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_6 в розмірі 0,25 га та скасування рішення Сопачівської сільської ради від 27 січня 2016 року № 77 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_5 в розмірі 0,25 га.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 відмовлено відповідачем безперешкодно користуватись земельною ділянкою, якою користувалась її бабуся в розмірі 0,82 га по АДРЕСА_1. Проте, земельною ділянкою розміром 0,82 га по АДРЕСА_1 користувалась її бабуся, котра заповіла їй житловий будинок по АДРЕСА_1 не питаючи її згоди виділила земельні ділянки для будівництва ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розміром по 0,25 га, кожному, що розміщені на огороді її покійної бабусі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 квітня 2017 року до участі у справі залучено третіх осіб: ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області

від 11 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що спірна земельна ділянка не знаходиться у приватній власності осіб, а перебуває у комунальній власності органу сільського самоврядування. Тому після смерті спадкодавця земельні ділянки, які знаходилися у її користуванні, не могли перейти на праві власності до позивача як спадкоємця, оскільки Сопачівська сільська рада, як власник, на власний розсуд розпоряджається землею з урахуванням потреб та необхідності у її виділенні місцевим жителям з огляду на її виключну компетенцію.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 01 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 травня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

19 серпня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 01 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не мав права зменшувати розмір земельної ділянки позивача і надавати її іншим особам. Судами не враховано статтю 377 ЦК України та статтю 120 ЗК України. Судами не прийнято до уваги рішення Конституційного Суду України від 10 січня

2011 року № 15-рп/2011.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Володимирецького районного суду Рівненської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_10, яка 16 вересня 2005 року склала заповіт на користь позивача, що посвідчений секретарем Сопачівської сільської ради. Цим заповітом вона розпорядилася на випадок своєї смерті у переході своїх прав і обов'язків для ОСОБА_4 щодо належного їй на праві власності житлового будинку з надвірними будівлями та всім майном, що там знаходиться, а також сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, ощадні книжки НОМЕР_2, НОМЕР_3.

27 жовтня 2006 року державним нотаріусом Володимирецької державної нотаріальної контори видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом (зареєстровано в реєстрі № № 15556 та 15553), за якими на користь позивача перейшло спадкове майно у виді державного акта на право приватної власності на землю площею 2, 07 га серії НОМЕР_4, виданого спадкодавцю на підставі розпорядження голови Володимирецької районної державної адміністрації № 107 від 27 березня 2006 року, та житлового будинку в АДРЕСА_1, житловою площею 31,5 кв.м, загальною - 69,0 кв.м з надвірними будівлями: сарай-Б, сарай-б, вбиральня-В, сарай-г, огорожа № 1.

Рішенням Сопачівської сільської ради Володимирецького району від 11 квітня 2007 року № 47 ОСОБА_4 передано безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 0,40 га з якої 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель та 0,30 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1.

Рішенням Сопачівської сільської ради Володимирецького району 06 листопада 2012 року № 256 дано дозвіл ОСОБА_4 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки орієнтовною площею 0,40 га, з якої 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель та 0,15 га - для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, які перебувають у користуванні позивача, за рахунок земель житлової і громадської забудови.

Рішенням Сопачівської сільської ради Володимирецького району від 16 грудня № 52 ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,40 га, з якої 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель, 0,15 га - для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_4 вказувала, що спірні земельні ділянки належали з 1947 року родині ОСОБА_4. Тому після смерті спадкодавця вона також успадкувала їх, а відтак оспорювані рішення сільської ради є незаконними.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини:

Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Положення статті 121 ЗК України передбачають право громадян на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що використавши своє право на отримання земельних ділянок у межах, визначених статтею 121 ЗК України, - 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та

0,15 га для ведення особистого селянського господарства, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_4 намагається без достатніх правових підстав отримати у власність ще суміжних 0,50 га землі, яка, за її переконанням, належала спадкодавцеві, а тому з прийняттям спадщини вона набула на неї право.

Будь-яких доказів, про те, що спірна земельна ділянка загальною площею

0,92 га (куди включено спірні 0,50 га та 0,25 га + 0,15 га уже нею набутих) належала на речових правах спадкодавцю і могла бути об'єктом спадкування, позивачем не надано.

Не надано ОСОБА_4 і доказів про те, що вона мала переважне право на отримання із земель комунальної власності, крім отриманих 0,25 га та 0,15 га, ще й спірних 0,50 га (0,25 га, що виділені ОСОБА_6, + 0, 25 га, що виділені ОСОБА_5.).

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 01 серпня

2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська