Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 761/46909/24

провадження № 61-3516св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року у складі судді Притула Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року у складі суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» (далі - ТОВ «Заваллівський графіт») про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 25 грудня 2021 року він займав посаду директора. Трудовий договір чи контракт в письмовому вигляді з ним не укладався, повноваження як директора товариства визначені статутом. 10 грудня 2024 року на свою електронну адресу він отримав електронний лист, в якому повідомлялось, що рішенням загальних зборів учасників від 12 листопада 2024 року його звільнено з роботи за систематичні прогули. Будь-яких розрахунків за час роботи він не отримував. Вважає звільнення незаконним, оскільки будь-якими рішеннями власників, внутрішніми документами товариства, статутом режим його роботи, його робоче місце не встановлювалось. Він постійно переміщувався по території України, виїжджав в закордонні відрядження, фактично весь час свої обов`язки виконував дистанційно з використанням сучасних засобів комунікації. Весь час з початку війни він належним чином виконував обов`язки директора, за що постійно отримував заробітну плату, жодного разу подібний режим роботи не викликав нарікань з боку як власників товариства так і інших підлеглих працівників. Звільнення за прогул фактично є притягненням до дисциплінарної відповідальності, яке можливо лише з дотриманням прав працівника у встановленому порядку. Зокрема, перед звільненням обов`язково мають бути отримані пояснення працівника і лише у випадку не доведення поважності причин відсутності на роботі (а не на робочому місці) така особа може бути звільнена. Загальні збори учасників порядок накладення дисциплінарного стягнення не дотримали.

На підставі викладеного позивач просив:

змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 , зазначене в протоколі позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Заваллівський графіт» від 12 листопада 2024 року № 12/11/2024 з «звільнити та припинити повноваження директора Товариства ОСОБА_1 з 12 листопада 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України «за прогул без поважних причин» на «звільнити та припинити повноваження директора Товариства ОСОБА_1 з 12 листопада 2024 року на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України «припинення повноважень посадових осіб з ініціативи роботодавця»;

стягнути з ТОВ «Заваллівський графіт» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку сумі 523 171,80 грн, як передбачено статтею 44 КЗпП України;

стягнути з ТОВ «Заваллівський графіт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України у розмірі 31 707,38 грн;

стягнути з ТОВ «Заваллівський графіт» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Заваллівський графіт» про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди. Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Судові рішення мотивовані тим, що:

корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав;

учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;

органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом;

загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень;

припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права;

отже, вказані вимоги позову стосуються спору у сфері корпоративних відносин, які не підлягають розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року, повернути справу на розгляд до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

позов стосується не корпоративних, а трудових відносин, оскільки він обіймав посаду директора ТОВ «Заваллівський графіт» і не був його учасником;

спори щодо звільнення керівників підприємств належать до юрисдикції загальних судів;

Верховний Суд у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 766/23789/19 роз`яснив, що припинення повноважень не тотожне звільненню, і такі спори підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства;

суд першої інстанції не дослідив питання наявності трудового договору чи контракту, хоча у матеріалах справи є докази того, що позивач виконував управлінські функції на підставі трудових відносин;

суд не врахував доказів, які підтверджують, що підставою звільнення стали положення КЗпП України, а не корпоративні норми;

суд проігнорував принцип доступу до правосуддя, безпідставно позбавивши позивача можливості захисту трудових прав у цивільному судочинстві;

відповідно до статті 15 ЦПК України, юрисдикція загальних судів поширюється на трудові спори, а суд не мав підстав передавати справу до господарської юрисдикції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особа, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 07 квітня 2025 року указані недоліки було усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/46909/24 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У травні 2025 року матеріали справи № 761/46909/24 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 травня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 займав посаду директора ТОВ "Заваллівський графіт».

Згідно з протоколом позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Заваллівський графіт» від 12 листопада 2024 року № 12/11/2024, збори вирішили звільнити та припинити повноваження директора Товариства - ОСОБА_1 з 12 листопада 2024 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗПП України.

Згідно з пунктом 4.2 Статуту ТОВ "Заваллівський графіт»" виконавчим одноосібним органом Товариства є директор Товариства.

В пунктах 7.1, 7.3 Статуту ТОВ "Заваллівський графіт» зазначено, що виконавчим органом Товариства є директор, який здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства, є підзвітним загальним зборам і наглядовій раді та організовує виконання рішень загальних зборів та наглядової ради. Директор є посадовою особою Товариства та здійснює свої повноваження в межах, визначених цим Статутом.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між юридичною особою та її учасником, пов`язані з діяльністю та управлінням такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України).

Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень (частина третя статті 99 ЦК України).

До юрисдикції господарського суду за пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України належать спори, в яких позивач, відсторонений від посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу), або позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оспорює законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого відсторонення або звільнення (припинення повноважень). А за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19)).

Також до юрисдикції господарського суду за пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України належать спори у справах за зверненням до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом підприємства і хоче припинити її повноваження керівника, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з цієї посади на підставі статті 38 КЗпП України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22)).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 686/32122/23 (провадження № 61-6480св24) зазначено, що «суди першої й апеляційної інстанції у справі № 686/32122/23 встановили, що звільнення позивача відбулося на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України. Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, зокрема, про неправомірність порядку та підстав його звільнення з посади керівника державного підприємства через скасування допуску до державної таємниці. З огляду на викладене необґрунтованим є довід АТ «Укроборонпром» щодо юрисдикції господарського суду для вирішення цього спору. Тобто висновок суду першої інстанції є помилковим, а апеляційного суду - правильним».

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Заваллівський графіт» про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, оскільки протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Заваллівський графіт» його звільнено з посади директора ТОВ «Заваллівський графіт» за прогул. Однак позивач не погоджується із визначеною підставою його звільнення, тому для захисту порушеного права звернувся до суду з цим позовом;

суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, при відмові у відкритті провадження у справі, вказав, що позовні вимоги стосуються спору у сфері корпоративних відносин, які не підлягають розгляду в судах в порядку цивільного судочинства

суди залишили поза увагою, що звільнення позивача відбулося на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України і при обгрунтуванні позову ОСОБА_1 зазначив, зокрема, про не дотримання порядку та підстав його звільнення з посади директора;

таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив неправильний висновок про відмову у відкритті провадження у справі, тому оскаржені судові рішення слід скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 686/32122/23 (провадження № 61-6480св24) дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року та постанова Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко