Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.11.2020 року у справі №363/4953/18

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 363/4953/18

провадження № 61-15838св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельних ділянок дійсним та визнання права власності на земельні ділянки.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 15 червня 2017 року між ним та відповідачем було досягнуто домовленостей щодо купівлі-продажу п'яти земельних ділянок: площею 1,9583 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0302; площею 1,8775 га кадастровий номер 2322188560:34:165:0111; площею 2,00 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0117; площею 3,8972 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0303; площею 1,2785 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0101, що розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, належних відповідачеві на праві приватної власності.

На підтвердження своїх намірів, він передав відповідачеві грошові кошти у погодженому розмірі як оплату повної вартості зазначених земельних ділянок, а відповідач у присутності свідків склав розписку від 15 червня 2017 року про отримання ним грошових коштів за продаж зазначених вище земельних ділянок.

Неможливість укладення та нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок у день передачі продавцеві грошових коштів

(15 червня 2017 року), ОСОБА_2 обумовлював тим, що йому був необхідний час для підготовки та збору документів, згідно з переліком, наданим приватним нотаріусом після консультації. З урахуванням зазначеного, сторони домовилися, що укладення договорів та їх нотаріальне посвідчення відбудеться 15 липня

2017 року.

У погоджений строк відповідач не з'явився до приватного нотаріуса з метою посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, у телефонній розмові повідомив, що не підготував повний пакет документів, а тому запропонував відтермінувати день укладення та посвідчення договорів.

З урахуванням ситуації, що склалася, та з метою закріплення досягнутих домовленостей, він запропонував відповідачеві підписати договір купівлі-продажу зазначених вище земельних ділянок у простій письмовій формі, а вже після зібрання всіх необхідних документів здійснити його нотаріальне посвідчення. 03 серпня 2017 року між ним та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір купівлі-продажу зазначених вище земельних ділянок, в якому вони погодили дату його нотаріального посвідчення - 15 серпня 2017 року. Відповідач зобов'язався у строк до 15 серпня 2017 року передати приватному нотаріусу всі необхідні для посвідчення договорів документи та гарантував особисту явку.

У визначений день, 15 серпня 2017 року, відповідач повторно не з'явився до приватного нотаріуса та не передав необхідний пакет документів для нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок. У подальшому, відповідач почав уникати контактів з ним, не відповідав на телефонні дзвінки, грошових коштів, отриманих ним у рахунок плати за договором купівлі-продажу земельних ділянок, не повернув.

Посилаючись на наведене, та зважаючи на те, що під час підготовки позову, йому стало відомо, що відповідач відчужив земельну ділянку площею 1,9583 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0302, позивач просив: визнати дійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок, укладений 03 серпня 2017 року між ним та ОСОБА_2; визнати за ним право власності на земельні ділянки: площею 1,8775 га кадастровий номер 2322188560:34:165:0111; площею 2,00 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0117; площею 3,8972 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0111; площею 1,2785 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0101, що розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області

від 09 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок: площею 1,8775 га кадастровий номер 2322188560:34:165:0111; площею 2,00 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0117; площею 3,8972 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0111; площею 1,2785 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0101, що розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки: площею 1,8775 га кадастровий номер 2322188560:34:165:0111; площею 2,00 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0117; площею 3,8972 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0111; площею 1,2785 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0101, що розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю ОСОБА_1 позовних вимог, а саме, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу земельних ділянок та факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення такого договору. Беручи до уваги, що договір купівлі-продажу земельних ділянок у простій письмовій формі, був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03 серпня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України"

від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, яким скасовано державну реєстрацію договору купівлі-продажу нерухомого майна, суд вважав можливим застосувати до спірних правовідносин положення частини 2 статті 220 ЦК України, визнати дійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок та визнати за ОСОБА_1 право власності на спірні земельні ділянки.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, зокрема не урахував, що на момент розгляду справи та ухвалення судового рішення, відповідач ОСОБА_2 не був дійсним власником земельних ділянок площею 1,8775 га кадастровий номер 2322188560:34:165:0111, площею 2,00 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0117, площею 1,2785 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0101, що розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, не залучив до участі у справі власника спірних земельних - ОСОБА_3, чим порушив його право власності на зазначені земельні ділянки, та процесуальні права - знати про спір, що стосується належного йому на праві власності майна та брати участь у розгляді справи. Оскільки суб'єктний склад відповідачів у справі не відповідає дійсному характеру спірних правовідносин, апеляційний суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Крім того, суд першої інстанції неправильно застосував положення частини 1 статті 220 ЦК України, оскільки у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, у якій вона просила постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду, заявник посилалася на пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, а саме на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 04 березня 2019 року у справі № 665/2266/16-ц, та на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема суд належно не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення частини 2 статті 220 ЦК України, не урахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові

від 04 березня 2019 року у справі № 665/2266/16-ц щодо застосування частини 2 статті 220 ЦК України, не звернув увагу на те, що договір купівлі-продажу земельних ділянок був укладений між сторонами у простій письмовій формі

03 серпня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України"

від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, яким скасовано вимоги щодо державної реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Поза оцінкою суду апеляційної інстанції при вирішенні вимог про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок від 03 серпня 2017 року залишився також факт передачі продавцю грошових коштів у рахунок оплати вартості земельних ділянок.

Натомість, суд першої інстанції належним чином дослідив наявні у справі докази та дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельних ділянок.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_3 не надав доказів на підтвердження того, що він є законним власником усіх чотирьох земельних ділянок, не перевірив, чи має право ОСОБА_3 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та чи не були спрямовані його дії на безпідставне перешкоджання виконанню заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року.

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, у якому він просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_5 без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанцій правильно встановив, що дату ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, саме він з 12 квітня 2019 року був власником земельних ділянок: площею

1,8775 га кадастровий номер 2322188560:34:165:0111; площею 2,00 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0117; площею 1,2785 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0101, що розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області. Сам по собі факт відчуження ОСОБА_3 17 вересня 2019 року земельної ділянки площею 1,8775 га, кадастровий номер 2322188560:34:165:0111, що розташована на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, на користь ОСОБА_6 не спростовує правильність висновків апеляційного суду.

Крім того, зауважив, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки дійсність та реальність укладеного між ним та відповідачем договору купівлі-продажу спірних земельних ділянок, яким він обґрунтовує свої вимоги, не підтверджена наявними у справі доказами.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 15 червня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовилися щодо придбання ОСОБА_1 у ОСОБА_2 п'яти земельних ділянок: площею 1,9583 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0302; площею 1,8775 га кадастровий номер 2322188560:34:165:0111; площею 2,00 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0117; площею 3,8972 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0303; площею 1,2785 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0101, що розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, належних відповідачеві на праві приватної власності. Згідно з досягнутими домовленостями продаж земельних ділянок мав відбутися за ціною 4 050 000,00 грн.

15 червня 2017 року відбулося фактичне виконання договору в частині оплати, зокрема ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 4 050 000,00
грн, що відповідно до курсу Національного банку України на день їх передачі еквівалентно 150 000,00 доларам США, відповідач зобов'язувався вчинити дії, спрямовані на перехід до ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки:площею 1,9583 га, кадастровий номер 3221885600:34:165:0302; площею 1,8775 га, кадастровий номер 2322188560:34:165:0111; площею 2,00 га, кадастровий номер 3221885600:34:165:0117; площею 3,8972 га кадастровий, номер 3221885600:34:165:0303; площею 1,2785 га, кадастровий номер 3221885600:34:165:0101, що розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, шляхом укладання відповідних договорів купівлі-продажу. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок мало відбутися 15 липня 2017 року. Зазначене підтверджується власноручно написаною ОСОБА_2 розпискою від 15 червня 2017 року.

15 липня 2017 року, ОСОБА_2 не з'являвся до нотаріальної контори та не надав запитуваних попередньо нотаріусом документів, необхідних для підготовки нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Зазначене підтверджується повідомленням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Драчевської Ю. Ю. від 16 липня 2017 року.

03 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі укладений договір купівлі-продажу земельних ділянок: площею 1,9583 га, кадастровий номер undefined; площею 1,8775 га кадастровий, номер 2322188560:34:165:0111; площею 2,00 га, кадастровий номер 3221885600:34:165:0117; площею 3,8972 га, кадастровий номер 3221885600:34:165:0303; площею 1,2785 га, кадастровий номер 3221885600:34:165:0101, що розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області. У зазначеному договорі сторони погодили, що датою його нотаріального посвідчення є 15 серпня

2017 року. ОСОБА_2 зобов'язався у строк до 15 серпня 2017 року передати приватному нотаріусу всі необхідні для посвідчення договорів документи, а також гарантував особисту явку 15 серпня 2017 року до нотаріальної контори.

15 серпня 2017 року ОСОБА_2 не з'являвся до нотаріальної контори та не надав попередньо запитуваних нотаріусом документів, необхідних для підготовки документів для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що підтверджується повідомленням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Драчевської Ю. Ю. від 16 серпня 2017 року.

Апеляційним судом встановлено, що на дату ухвалення рішення судом першої інстанції, а саме починаючи з 12 квітня 2019 року, власником земельних ділянок: площею 1,8775 га кадастровий номер 2322188560:34:165:0111; площею 2,00 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0117; площею 1,2785 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0101, що розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області є ОСОБА_7, який не був залучений до участі у справі.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частин 1 , 3 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частин 1 , 3 статті 13 ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з частиною 1 статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Зважаючи на викладене, у випадку якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц).

Наведені порушення норм процесуального права, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України (у редакції на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції), є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції визнав дійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок, укладений 03 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та визнав за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки: площею 1,8775 га кадастровий номер 2322188560:34:165:0111; площею 2,00 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0117; площею 1,2785 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0101, що розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, не з'ясувавши, що на час ухвалення рішення по суті вирішення спору ОСОБА_2 не був їх власником, а тому вирішив питання про права та обов'язки власника зазначених земельних ділянок - ОСОБА_3, який не був залучений до участі у справі.

Установивши, що до участі у справі як відповідача не залучено ОСОБА_3, який є власником спірних земельних ділянок: площею 1,8775 га кадастровий номер 2322188560:34:165:0111; площею 2,00 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0117; площею 1,2785 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0101, що розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, апеляційний суд у частині вирішення позовних вимог щодо зазначених земельних ділянок, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Посилання заявника на те, що вирішуючи спір у зазначеній частині, суд апеляційної інстанції, не дослідив усі наявні у справі докази та помилково не застосував положення частини 2 статті 220 ЦК України, не впливають на правильність висновків апеляційного суду щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції, та ухвалення у справі нового судового рішення у зв'язку з неналежним суб'єктним складом учасників справи.

Разом з тим, Верховний Суд не може погодитися з висновком апеляційного суду щодо мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, що стосуються земельної ділянки площею 3,8972 га, кадастровий номер 3221885600:34:165:0303, розташованої на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказував, що він є власником трьох з чотирьох земельних ділянок, що є предметом спору, а саме земельної ділянки: площею 1,8775 га, кадастровий номер undefined; площею 2,00 га, кадастровий номер, 3221885600:34:165:0117; площею 1,2785 га, кадастровий номер 3221885600:34:165:0101, що розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, а отже апеляційний суд не встановив, хто є власником земельної ділянки площею 3,8972 га кадастровий номер 3221885600:34:165:0111, розташованої на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що вирішення позовних вимог щодо зазначеної земельної ділянки впливає на права та обов'язки ОСОБА_3 як особи, яка не була залучена до участі у справі. З огляду на зазначений висновок апеляційний суд, фактично не здійснив перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а отже не з'ясував дійсних правовідносин сторін договору купівлі-продажу земельних ділянок

від 03 серпня 2017 року, причини не посвідчення зазначеного договору нотаріально, зокрема чи дійсно сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, чи дійсно ОСОБА_2 ухилився від його нотаріального посвідчення, чи не втрачена така можливість, та чи можливо у такому випадку застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 220 ЦК України. Зазначене унеможливлює ухвалення Верховним Судом нового судового рішення, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки касаційним судом встановлено порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зазначене є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанціїу частині вирішення позовних вимог про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 3,8972 га, кадастровий номер 3221885600:34:165:0111, розташовану на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, та направлення справи у цій частині на новий розгляд.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та справедливості, а тому відповідно до вимог пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії су12ддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку площею 3,8972 га, кадастровий номер 3221885600:34:165:0111, розташовану на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області скасувати, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко