Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 600/528/16

провадження № 61-36780св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Козівська сільська рада Козівського району Тернопільської області, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Козівська районна державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Тернопільської області в складі колегії суддів: Загорського О. О., Ходоровського М. В., Щавурсьбкої Н. Б. від 19 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Козівської сільської ради Козівського району Тернопільської області, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Кохівської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну частку (пай).

Свої вимоги позивач мотивував тим, що згідно списку в трудовій книжці він з 1951 року був членом колгоспу «Перемога, працював 28 років у даному колгоспі і в 1995 році вийшов на пенсію та залишався членом даного колгоспу. Однак в списках членів, які мають право на земельну частку (пай) в колгоспі «Перемога» - не числився і відповідно земельної частки (паю) не отримав. Вважає безпідставним не внесення його до списку осіб, які мають право на земельний пай, оскільки заяви про вихід з членів колгоспу не писав, рішення по зазначеному питанню не приймалося, відповідно позбавлення його права на земельну частку (пай) є неправомірним.

Короткий судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в селянській спілці «Перемога» у розмірі 2,86 умовних кадастрових гектари. Зобов`язано Козівську районну державну адміністрацію виділити належну ОСОБА_1 земельну ділянку (пай) в розмірі 2,86 умовних кадастрових гектари із земель резервного фонду, що знаходиться на території Кохзівської сільської ради Козівського району Тернопільської області

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 був членом колгоспу «Перемога», реорганізованого у селянську спілку «Перемога», помилково не включений до списку членів підприємства, які мають право на земельну частку (пай), а тому останньому сертифікат на право на земельну частку (пай) на його ім`я безпідставно не видавався.

Додатковим рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 02 січня 2018 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 19 квітня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області задоволено. Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2017 року і додаткове рішення цього ж суду від 02 січня 2018 року скасовано і постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 мав право на одержання земельної частки (паю), яке виникло у нього з лютого 1997 року, тобто з моменту передачі СП «Перемога» державного акта про право колективної власності на землю, членом якого він був, оскільки земельна ділянка передавалась у колективну власність юридичній особі, а її члени почали спільно володіти нею після одержання державного акта про право колективної власності. Та застосував вимоги статті 75 ЦК УРСР.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 19 квітня 2018 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно встановлено початок перебігу строку позовної давності. Для початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. На момент розпаювання земель ОСОБА_1 був членом колгоспу «Перемога», заяви на вихід із членства не писав, рішення про виключення із членів колгоспу не приймалося, на момент отримання державного акта на право колективної власності на землю був пенсіонером - колгоспником. Звернутися раніше за захистом своїх порушених прав не мав можливості, адже не мав підтвердження чи спростування запису про припинення членства в колгоспі «Перемога», і лише з отриманням інформації про відсутність рішення про виключення його з членів (09 червня 2016 року), у нього виникли підтверджуючі підстави для звернення із зазначеним позовом до суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 600/528/16-ц з Козівського районного суду Тернопільської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 в листопаді 1970 року прийнятий у члени колгоспу «Перемога».

Згідно листа Козівської районної державної адміністрації №175/01-8 від 09 червня 2016 року, в документах архівного фонду колгоспу «Перемога» с. Козівка Козівського району Тернопільської області за 1985-1993 роки та селянської спілки «Перемога» с. Козівка Козівського району Тернопільської області за 1993-1997 року, а саме протоколах загальних зборів колгоспників та засіданні правління колгоспу «Перемога» за 1985-1993 роки та селянської спілки «Перемога» за 1993-1997 роки с. Козівка Козівського району рішення про виключення з членів колгоспу ОСОБА_1 не значиться.

Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Козівському районі Тернопільської області № 31-1909-99.9-1914/2-16 від 25 травня 2016 року, в державному акті на право колективної власності на землю серії ТР № 025, виданого СП «Перемога» 11 лютого 1997 року в списках громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства не вказано ОСОБА_1 , у зв`язку із чим йому не видано сертифікат на земельну частку (пай), на підставі якого членам СП «Перемога» видавались державні акти на земельні ділянки.

Згідно довідки Козівської сільської ради Кохівського району Тернопілської області від 22 червня 2016 року № 168, на території сільської ради рахується земельна ділянка державної форми власності, землі резервного фонду, не надані у власність та користування загальною площею 14,8 га.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 19 квітня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ) передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-ІV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право власності на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами цивільного кодексу у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання, відповідно до пункту 7 Указу, має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

До спірних правовідносин мають застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР.

Відповідно до положень статті 76 ЦК УК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється тривалістю в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Установивши, що ОСОБА_1 мав право на отримання сертифікату на земельну частку (пай) у землях КСП «Перемога» як член колективного сільськогосподарського підприємства, не включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач про порушення своїх прав дізнався ще коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників, що є загальновідомим фактом. Тому ОСОБА_1 , як член колгоспу, повинен була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі СП «Перемога» (1997 рік) акта на право колективної власності на землю. Однак, позивач у передбачений законом строк, не звернувся до суду з вказаними вимогами, що стало підставою для відмови у його задоволенні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги на судові рішення судів попередніх інстанцій

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків апеляційного суду по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визначає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 403, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 19 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун