Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 199/2951/21

провадження № 61-1769св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Самарського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Федько Богдан Андрійович,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року в складі судді Богун О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року в складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Федька Б. А. (далі - Самарський ВДВС), заінтересована особа - ОСОБА_2 .

В обґрунтування скарги вказав, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2021 року в справі № 199/2951/21 стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 квітня 2021 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

06 червня 2022 року державний виконавець Самарського ВДВС Федько Б. А. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 на виконання виконавчого листа № 199/2951/21, виданого на виконання вказаного судового рішення.

Він звернувся до державного виконавця з проханням врахувати під час перерахунку заборгованості зі сплати аліментів суми грошових коштів, які він добровільно сплатив до відкриття виконавчого провадження, однак державний виконавець не врахував вказаного. Крім того, державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості за показниками середньомісячної заробітної плати по регіону, без врахування фактичних доходів боржника за відповідний період, чим порушив права останнього.

За таких обставин позивач просив суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2021 року за період з 05 січня 2021 року до червня 2022 року;

- зобов`язати державного виконавця перерахувати заборгованість зі сплати аліментів.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що державний виконавець під час визначення заборгованості зі сплати аліментів боржником діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Водночас надані заявником документи на підтвердження вимог скарги не є належним підтвердженням сплачених сум в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У лютому 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення скарги у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про відмову у задоволенні скарги. Суди не взяли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду: від 27 квітня 2021 року в справі № 398/992/18, від 26 травня 2021 року в справі № 569/11466/20, від 01 серпня 2019 року в справі № 642/6906/16.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 за період з 05 січня 2021 року до 31 січня 2022 року добровільно сплатив ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у сумі 32 719,15 грн та додаткові витрати на їх утримання в сумі 6 622 грн, що підтверджено відповідними письмовими доказами, які суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували. При вирішенні цієї справи суди також не звернули увагу на те, що між боржником та стягувачем відсутні інші грошові зобов`язання, окрім аліментних, а також те, що стягувач отримувала від боржника грошові перекази, не відмовлялась від них та не повертала їх боржникові.

Крім того, державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за показниками середньомісячної заробітної плати по регіону, без врахування фактичних доходів боржника за відповідний період, чим порушив права останнього.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2021 року в справі № 199/2951/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 квітня 2021 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

На підставі виконавчого листа Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2022 року, виданого на виконання вказаного судового рішення, 06 червня 2022 року державний виконавець Самарського ВДВС Федько Б. А. відкрив виконавче провадження ВП № НОМЕР_1.

Відповідно до розрахунку заборгованості за в/д 199/2951/21 від 28 жовтня 2021 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 державний виконавець за період з квітня 2021 року до серпня 2022 року визначив сукупний розмір заборгованості в сумі 39 010,00 грн. При визначенні розміру заборгованості виконавець виходив із розміру доходів/середньої заробітної плати працівників для цієї місцевості.

Згідно із довідкою про доходи від 13 липня 2022 року № 1 ОСОБА_1 працював у приватному підприємстві «Текст Трейд Сервіс» на посаді директора; загальна сума його доходу за період з 01 квітня 2021 року до 30 червня 2022 року за винятком аліментів становила 117 391,34 грн; за вказаний період було утримано 22 891,34 грн.

Відповідно до довідки акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 08 лютого 2022 року № 8RSTA6VIHNNCPIV4 ОСОБА_1 за період з 05 січня 2021 року до 31 січня 2022 року здійснював платежі за допомогою електронного додатку Приват 24.

Так, платежі від 31 січня 2022 року в розмірі 2 618 грн, від 25 грудня 2021 року в розмірі 2 618 грн, від 09 листопада 2021 року в розмірі 1 255 грн, від 22 жовтня 2021 року в розмірі 1 525 грн, від 11 жовтня 2021 року в розмірі 1 525 грн, від 22 вересня 2021 року в розмірі 1 525 грн, від 03 вересня 2021 року в розмірі 1 597,62 грн, від 25 серпня 2021 року в розмірі 1 452,38 грн, від 11 серпня 2021 року в розмірі 1 525 грн, від 22 липня 2021 року в розмірі 1 525 грн, від 07 липня 2021 року в розмірі 1 400 грн, від 23 червня 2021 року в розмірі 1 650 грн, від 07 червня 2021 року в розмірі 1 833,33 грн, від 24 травня 2021 року в розмірі 366,80 грн, від 22 травня 2021 року в розмірі 1 166,66 грн, від 07 травня 2021 року в розмірі 1 500 грн, від 23 квітня 2021 року в розмірі 1 500 грн, від 23 квітня 2021 року в розмірі 1500 грн, від 07 квітня 2021 року в розмірі 1 636,36 грн та від 05 січня 2021 року в розмірі 3 000 грн адресовані одержувачу ОСОБА_2 .

Платежі від 14 жовтня 2021 року в розмірі 443 грн, від 06 вересня 2021 року в розмірі 443 грн, від 22 червня 2021 року в розмірі 803 грн, від 17 березня 2021 року в розмірі 1 603 грн та від 25 січня 2021 року в розмірі 803 грн у графі «деталі операції» містять відомості про оплату послуг через Приват24, одержувач: Діти Майбутнього БФ, ОСОБА_4 , перший клас, ОСОБА_5 , п`ятий клас.

Платіж від 14 січня 2021 року на суму 2 001 грн у графі «деталі операції» містить відомості про оплату послуг через Приват24, одержувач: Янтарь 40 ОСББ, оплата за послуги від ОСОБА_2 .

Згідно із квитанціями акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» ОСОБА_1 сплачував одержувачу ОСОБА_2 грошові кошти: 28 лютого 2022 року - 5 000 грн, 29 березня 2022 року - 5 000 грн та 30 червня 2022 року - 3 090 грн. У призначенні платежу вказано: переказ власних коштів (а. с. 13-15).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають з таких підстав.

У цій справі заявник вважав неправомірними дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та заперечував наявність боргу зі сплати аліментів з огляду на те, що він добровільно сплачував аліменти у визначеному судовим рішенням розмірі, виходячи із його фактичних доходів як особа, яка працевлаштована та отримує заробітну плату. Вказував про відсутність технічної можливості самостійно вказувати призначення платежів, які він здійснював через електронні банківські сервіси.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Так, у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про те, що при визначені розміру заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів державний виконавець безпідставно виходив із розміру доходів/середньої заробітної плати працівників для цієї місцевості, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини першої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Частина друга статті 195 СК України передбачає, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У подібній категорії справ Верховним Судом сформована стала судова практика щодо застосування частини другої статті 195 СК України, що підтверджується постановами від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18 (провадження № 61-18142св19), від 05 серпня 2021 року у справі № 757/35562/18-ц (провадження № 61-19631св20), від 03 листопада 2021 року № 521/260/20 (провадження № 61-6091св21).

У вказаних справах суди дійшли висновків, що заборгованість зі сплати аліментів для фізичної особи-підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, проводиться, виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, і винятки з цього правила закон не містить.

Спрощена система оподаткування - це особливий механізм справляння податків і зборів, що замінює сплату окремих податків і зборів на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статі 291 ПКУ).

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач ОСОБА_2 звертала увагу державного виконавця на те, що боржник ОСОБА_1 є працевлаштованим та працює на посаді директора у приватному підприємстві (а. с. 74).

Постановою державного виконавця від 06 червня 2022 року відкрито виконавче провадження.

Відповідно до положень пункту 3 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має обов`язок за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Згідно із довідкою № 1 від 13 липня 2022 року боржник ОСОБА_1 на період з квітня 2021 року до червня 2022 року був працевлаштований та є приватним підприємцем.

Відповідно до постанови від 12 липня 2022 року державний виконавець звернув стягнення на доходи боржника, який отримує їх у ПП «Текст Трейд Сервіс» (а. с. 60 зворот).

Разом з тим, згідно з спірним розрахунком державного виконавця без дати, останній провів його за показниками середньомісячної заробітної плати по регіону (а. с. 16).

Таким чином, при визначенні заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів державний виконавець мав встановити чи працює боржник, яким є заробіток (дохід), чи є боржник фізичною особою-підприємцем і чи перебуває він на спрощеній системі оподаткування і у залежності від цього встановити порядок визначення заборгованості за аліментами, проте вказаних обов`язків не дотримався, вказавши про розрахунок заборгованості за показниками середньомісячної заробітної плати по регіону без установлення вказаних обставин.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2021 року за період з квітня 2021 року до червня 2022 року є неправомірними, а вимоги скарги ОСОБА_1 та відповідні доводи касаційної скарги - обґрунтованими.

Крім того, навіть якщо брати до уваги показники середньомісячної заробітної плати у м. Дніпрі за період з квітня 2021 року до серпня 2022 року, то державний виконавець також неправильно визначив суму аліментів, яка підлягає стягненню із заявника. Так, наприклад, згідно із відомостями Державної служби статистика України за травень 2021 року середня заробітна плата у Дніпровському регіоні складала 13 460 грн, тобто 1/3 частка від цієї суми становить 4 487 грн, тоді як виконавець визначив суму у розмірі 2 395 грн, за червень 2021 року середня заробітна плата по регіону складала 13 832 грн, 1/3 частка якої становить суму 4 611 грн, однак виконавець помилково визначив її у розмірі 2 395 грн. Таку помилку державний виконавець допустив за кожен місяць, оскільки за основу для розрахунку заборгованості зі сплати аліментів узяв неправильний розмір середньої заробітної плати для цієї місцевості.

Також, зі змісту розрахунку слідує, що державний виконавець зазначає однаковий розмір середньої заробітної плати для місцевості та аліментів, які підлягають стягненню, що також свідчить про помилку державного виконавця у здійсненні розрахунку заборгованості за аліментами, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули.

При цьому, якщо при здійсненні розрахунку державний виконавець брав до уваги лише прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, то він повинен про це зазначити у розрахунку.

Відхиляючи скаргу суди, крім іншого, керувались тим, що надані заявником документи зі сплати аліментів на підтвердження вимог скарги не є належним підтвердженням сплачених сум в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони суперечать вимогам закону та не узгоджуються із матеріалами та обставинами справи.

У справі, що переглядається, встановлено, що на підставі судового рішення на ОСОБА_1 з 21 квітня 2021 року було покладено обов`язок зі сплати аліментів на двох дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 квітня 2021 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

На обґрунтування доводів скарги заявник вказав, що за період з 05 січня 2021 року до 31 січня 2022 року він добровільно сплатив ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у сумі 32 719,15 грн та додаткові витрати на їх утримання в сумі 6 622 грн та надав виписку з його банківського рахунку та квитанції банку.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Надаючи оцінку цим доказам, суди вказали про їх неналежність у зв'язку із тим, що боржник не вказав у графі «призначення платежу»: «добровільна сплата аліментів».

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 642/6906/16-ц суди дійшли висновків, що відсутність інших, окрім аліментних, грошових зобов`язань між стягувачем та боржником, відсутність відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником, а також неможливість самостійно вказувати призначення платежу у таких грошових переказах може свідчити про добровільне виконання боржником свої обов`язків.

Так, у справі, що переглядається, встановлено, що між стягувачем ОСОБА_2 та боржником ОСОБА_1 відсутні інші грошові зобов`язання, окрім аліментних. Посилання ОСОБА_2 про наявність у ОСОБА_1 боргових зобов'язань перед її тіткою є необґрунтованими.

Водночас ОСОБА_2 не заперечувала отримання від ОСОБА_1 тих грошових переказів, де вона була зазначена отримувачем, а матеріали справи не містять відомостей щодо відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником.

З огляду на зазначене, встановлені у цій справі судами обставини справи та надані заявником письмові докази на обґрунтуванням вимог скарги в сукупності можуть свідчити про часткове добровільне виконання боржником свого обов`язку зі сплати аліментів.

Враховуючи, що ОСОБА_1 були надані копії квитанцій про здійснення платежів з 05 січня 2021 року до 31 січня 2022 року, а судовим рішенням було стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей з 21 квітня 2021 року, у державного виконавця не було підстав не враховувати надані боржником квитанції під час визначення заборгованості зі сплати аліментів.

Натомість вказане у грошових переказах від 14 жовтня 2021 року в розмірі 443 грн, від 06 вересня 2021 року в розмірі 443 грн, від 22 червня 2021 року в розмірі 803 грн, від 17 березня 2021 року в розмірі 1 603 грн та від 25 січня 2021 року в розмірі 803 грн призначення платежів: «оплата послуг за ОСОБА_4 , перший клас, ОСОБА_5 , п`ятий клас», одержувач: Діти Майбутнього БФ, свідчить про те, що ці кошти були спрямовані на оплату освітніх послуг відповідній юридичній особі, їх одержувачем не є стягувач ОСОБА_2 , а отже ці грошові перекази не свідчать про добровільну сплату боржником ОСОБА_1 аліментів та підставно не були враховані державним виконавцем під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2021 року за період з 05 січня 2021року до червня 2022 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за в/д 199/2951/21 від 28 жовтня 2021 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 за період з квітня 2021 року до вересня 2022 року. Іншого розрахунку заборгованості матеріали справи не містять.

Таким чином, переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів скарги та вимог, заявлених у скарзі, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги, визнання неправомірними дій державного виконавця Самарського ВДВС щодо розрахунку заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2021 року за період з квітня 2021 року до червня 2022 року (справа № 199/2951/21) та зобов`язання перерахувати заборгованість зі сплати аліментів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною другою статті 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновляє його порушені права чи свободи.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повно і всебічно встановлені судами на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, проте допущено порушення норм процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та можливість ухвалення нової постанови про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , тому на його користь з Самарського ВДВС підлягає стягненню 1 033 грн (496,20 + 536,20) на відшкодування сплаченого судового збору у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Керуючись статтями 400 412 415-419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Федька Богдана Андрійовича щодо розрахунку заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2021 року за період з квітня 2021 року до червня 2022 року (справа № 199/2951/21) та зобов`язати перерахувати заборгованість зі сплати аліментів.

Стягнути з Самарського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 1 033 гривень на відшкодування сплаченого судового збору у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович