Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 751/3021/17

провадження № 61-10778св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області, у складі колегії суддів:

Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., від 22 грудня 2017 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та стягнення грошової компенсації.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з 26 січня 2013 року

по 15 лютого 2017 року вона проживала однією сім'єю як чоловік та жінка з відповідачем, не перебуваючи з ним у шлюбі та у будь-якому іншому шлюбі.

Вказувала, що вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут, вона брала безпосередню участь у вихованні дитини відповідача. З 15 лютого 2017 року вони припинили проживання однією сім'єю. У квітні 2016 року під час спільного проживання за спільні кошти вони придбали автомобіль Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідач не сплатив їй компенсацію за вказаний автомобіль в рахунок поділу спільного сумісного майна.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 26 січня 2013 року по 15 лютого 2017 року, визнати автомобіль Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єктом спільної сумісної власності та стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 1/2 частини зазначеного автомобіля у розмірі 64 тис. грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова, у складі судді Косач І.

А., від 22 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення про розірвання шлюбу відповідача з попередньою дружиною ОСОБА_4 набрало законної сили лише 02 жовтня 2017 року, отже у спірний період відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 74 Сімейного кодексу України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня

2017 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 листопада 2017 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 з 03 серпня 2013 року по 15 лютого 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок поділу спільного сумісного майна 64 тис. грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5 008 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2013 року у справі № 751/2296/13-ц про розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 набрало законної сили 03 серпня 2013 року.

Апеляційна скарга на це судове рішення була подана ОСОБА_2 11 вересня 2017 року, тобто під час розгляду справи, яка переглядається. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірний автомобіль був придбаний за його особисті кошти.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог та стягнення судового збору та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що судове рішення про розірвання шлюбу набуло законної сили у 2013 році та не звернув увагу на те, що датою набрання рішенням законної сили зазначена 02 жовтня 2017 року. Суд апеляційної інстанції звільнив позивача від доказування обставин придбання спірного автомобіля за спільні кошти сторін, а також не врахував відсутність згоди співвласника на виплату компенсації частки у спільному майні. Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач звільнений від сплати судового збору та неправомірно поклав на нього обов'язок по відшкодуванню позивачу витрат по сплаті судового збору.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

03 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 липня

2013 року у справі № 751/2296/13-ц шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зареєстрований 14 лютого 2001 року у Чернігівському відділі реєстрації актів громадянського стану Чернігівського обласного управління юстиції, актовий запис № 211, розірвано. Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 липня

2013 року залишено без змін.

З липня 2013 року по 15 лютого 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет та побут. Зазначений факт не заперечувався представниками відповідача.

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 26 квітня 2016 року № 7441/16/2146, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, останній придбав автомобіль марки Opel Vivaro; ціна договору - 5 тис грн.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_2 є власником автомобіля Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 83), що також підтверджується результатами аналітичного пошуку транспортного засобу по "НАІС ДДАІ" МВС України (а. с. 170).

Відповідно до розписки від 26 квітня 2016 року ОСОБА_1 взяла у борг

2 тис. доларів США безпроцентно у ОСОБА_6 на купівлю автомобіля, зобов'язалась повернути до липня 2016 року (а. с. 51).

Згідно з довідкою органів державної фіскальної служби України від 14 серпня 2017 року ОСОБА_2 протягом 2015 року мав дохід за третій квартал року у сумі 1 100
грн, протягом 2016 року мав дохід за другий квартал року в сумі 27,68 грн (а. с. 187)

Згідно з довідкою органів державної фіскальної служби України від 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 протягом 2015 року мала дохід в сумі 9 130 грн, протягом 2016 року - 32 753,40 грн (а. с. 101).

Відповідно до звіту визначення оціночної (ринкової) вартості колісного транспортного засобу № 003/017 від 26 травня 2017 року вартість автомобіля Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 26 травня 2017 року складає 189
560 грн (а. с. 12-22).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 статтею 74 СК України.

Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 4 статті 368 Цивільного кодексу Українимайно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно із частиною 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до частини 2 статті 365 ЦК України право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав компенсацію вартості його частки, припиняється з дня її отримання.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Аналогічні положення містять статті 76, 81 чинного ЦПК України.

Встановивши факт спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 03 серпня 2013 року по 15 лютого 2017 року, відсутність інших шлюбних відносин у відповідача у спірний період, а також придбання сторонами автомобіля під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б моли свідчити про придбання спірного транспортного засобу за його особисті кошти, а тому не спростував презумпцію спільності права власності на майно подружжя.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до переоцінки доказів, які були предметом оцінки суду апеляційної інстанції під час розгляду справи, який за результатами апеляційного перегляду справи виклав свої висновки у мотивувальній частині ухваленого рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що рішення Новозаводського районного суду м.

Чернігова від 22 липня 2013 року у справі № 751/2296/13-ц про розірвання шлюбу відповідача з ОСОБА_4 набрало законної сили у серпні 2013 року (згідно даних Єдиного реєстру судових рішень 01 серпня 2013 року) після закінчення строку для подання апеляційної скарги на підставі статті 223 ЦПК України, 2004 року, а звернення відповідача до суду з апеляційною скаргою у 2017 році (майже через 4 роки після ухвалення рішення) після звернення позивача до суду з цим позовом не може свідчити про перебування відповідача у іншому шлюбі у спірний період.

Посилання касаційної скарги на безпідставне стягнення з відповідача на користь позивача судового збору є необґрунтованими, оскільки посвідчення інваліда війни 3 групи, видане на ім'я ОСОБА_2 29 листопада 2016 року, копія якого міститься у матеріалах справи (а. с. 156), діяло до 01 грудня 2017 року. Відповідач не надав доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору на момент винесення оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Чернігівської області

від 22 грудня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович