Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.06.2018 року у справі №640/15207/17

Постанова

Іменем України

16 червня 2020 року

м. Київ

справа № 640/15207/17

провадження № 61-36211св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Мегабанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року у складі судді Бородіної Н. М. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Коваленко І. П., Котелевець А. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У вересні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 23 травня 2013 року у справі № 2/604-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та визнання виконавчого листа, виданого за результатами розгляду справи, таким, що не підлягає виконанню.

Позов обґрунтовувала тим, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 23 травня 2013 року на користь ПАТ «Мегабанк» стягнуто з неї, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 01 серпня 2008 року № 71/2008- МК-USD у розмірі 45 391,34 доларів США, що в еквіваленті станом на 05 листопада 2012 року складає 362 812,98 грн, штраф - 58 252,85 грн, третейський збір - 5 грн, витрати на листування - 280 грн.

Посилаючись на те, що її не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи третейським судом, справа про стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті відповідно до закону не підвідомча третейському суду, ОСОБА_4 просила суд: скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 23 травня 2013 року у справі № 2/604-2012 за позовом ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; виконавчий лист, виданий на примусове виконання вказаного рішення, визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 24 квітня 2018 року, заяву ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 23 травня 2013 року у справі № 2/604-2012 за позовом ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , визнано виконавчий лист, виданий Київським районним судом м. Харкова за результатами розгляду справи, таким, що не підлягає виконанню.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що справа № 2/604-2012 не підвідомча третейському суду у силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», так як стосується захисту прав споживача послуг банку, крім того, такий спір не підвідомчий третейським судам, оскільки кредит було видано в іноземній валюті, а тому рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 23 травня 2013 рокупідлягає скасуванню, а виконавчий лист, виданий на підставі рішення третейського суду, - визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У червні 2018 року ПАТ «Мегабанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 квітня 2018 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що поручитель за змістом договору поруки не є споживачем послуг банку з кредитування, а тому у цих правовідносинах на нього не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Судами не взято до уваги, що рішенням третейського суду стягнуто заборгованість у національній валюті, а не в іноземній, тому спір підвідомчий третейським судам. Оскільки обов`язок заявника щодо погашення заборгованості за кредитним договором не припинений, тому задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є передчасним.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 01 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Мегабанк» (далі - ВАТ «Мегабанк») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 71/2008- МК-USD, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 80 000 доларів США. Того ж дня, на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 укладено три окремих договори поруки.

Відповідно до пункту 10.1 кредитного договору № 71/2008- МК-USD всі спори, що виникають за цим договором між сторонами, розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська перспектива», суддею одноособово відповідно до регламенту суду.

У пункті 6.1 договорів поруки міститься третейське застереження, відповідно до якого всі спори, що виникають за вказаними договорами, розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська перспектива».

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 23 травня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором від 01 серпня 2008 року № 71/2008- МК-USD у розмірі 45 391,34 доларів США, що в еквіваленті станом на 05 листопада 2012 року складає 362 812,98 грн, та 58 252,85 грн штрафу.

Щодо вимог про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 23 травня 2013 року

Відповідно до статті 4 Закону України «Про третейські суди» третейський суд утворюється та діє на принципах: законності; незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові; рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; обов`язковості для сторін рішень третейського суду; добровільності утворення третейського суду; добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі; арбітрування; самоврядування третейських суддів; всебічності, повноти та об`єктивності вирішення спорів; сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» у редакції, чинній на час вирішення справи третейським судом, передбачено що третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 23 травня 2013 року у частині стягнення із позичальника ОСОБА_1 , який є споживачем банківських послуг, на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованості за кредитним договором.

Касаційна скарга не містить доводів про неправильність оскаржуваних судових рішень у частині скасування рішення третейського суду щодо ОСОБА_1 .

Разом з тим колегія суддів не може погодитися з висновками судів у частині вирішення питання про скасування рішення третейського суду про стягнення кредитних коштів із поручителів: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , з таких підстав.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

У частинах першій, другій статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договір поруки є додатковим, акцесорним зобов`язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов`язання та виникає і існує лише за умови існування основного забезпеченого договору. Тому сторона такого договору не є споживачем, оскільки вказаний договір не направлений на задоволення потреб поручителя.

Зазначений правовий висновок висловлений у постановах: Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 755/30974/14-ц, Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 755/11648/15-ц (провадження № 14-336цс18), Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/11937/16-ц.

Таким чином, оскільки поручителі: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , є сторонами акцесорного зобов`язання, то вони не є споживачами, а тому положення Закону України «Про захист прав споживачів» на них не поширюються.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про неможливість розгляду третейським судом позову до поручителів не ґрунтуються на вимогах закону, а тому оскаржувані судові рішення у цій частині на підставі статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 23 травня 2013 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Мегабанк».

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, скасовуючи рішення третейського суду, виходив також з того, що рішенням третейського суду вирішено питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, предметом якого була іноземна валюта.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-831цс15, норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб - забезпечення стабільності української грошової одиниці - гривні. Наявність у правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку - третейськими судами.

Проте у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 755/11648/15-ц (провадження № 14-336цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаного правового висновку, зазначивши, що на етапі узгодження предмета і умов кредитного договору позичальник і кредитор як рівноправні сторони у правовідносинах та суб`єкти приватного права, діючи вільно, на власний розсуд визначили його істотну умову (ціну договору) у виді грошової одиниці певної держави (іноземна валюта), що згідно зі статтями 192, 533 ЦК України може використовуватися як засіб розрахунку в Україні, тобто є об`єктом цивільних прав. Тому проведення грошових розрахунків за кредитним договором чи їх нездійснення згідно з умовами такого договору, незалежно від валюти кредитування, свідчить, що такі правовідносини мають суто цивільно-правовий, приватний характер та не можуть бути віднесені до таких, які мають публічно-правове значення, є публічно значимі відносини за наявності лише єдиної ознаки - визначення засобу платежу в іноземній валюті.

Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про скасування рішення третейського суду, в тому числі і з підстав непідвідомчості спору про стягнення боргу за кредитом, наданим в іноземній валюті, третейському суду, оскільки спори щодо виконання таких кредитних договорів повинні розглядатися у приватному порядку - третейськими судами, за відсутності інших, передбачених Законом України «Про третейські суди», заборон.

Щодо вимог про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню

Відповідно до частин другої, четвертої статті 369 ЦПК України 2004 року у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Таким чином, суди дійшли помилково висновку про задоволення вимог заявника в цій частині, оскільки підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, зазначені у частинах другій, четвертій статті 369 ЦПК України 2004 року. До переліку цих обставин не віднесено перевірку рішення третейського суду на відповідність нормам матеріального або процесуального права, законності та обґрунтованості рішення третейського суду, на підставі якого був виданий виконавчий лист, тому у задоволенні заяви у цій частині необхідно відмовити.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 2604/6122/12 (провадження № 61-28617св18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів попередніх інстанцій у частині скасування рішення третейського суду про стягнення заборгованості з поручителів, а також в частині вимог про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки судові рішення в цій частині не відповідають вимогам закону. В іншій частині оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ПАТ «Мегабанк» та часткове скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, то з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Мегабанк» підлягає стягненню половина витрат зі сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, у розмірі 840,50 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 квітня 2018 року в частині вирішення вимоги про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 23 травня 2013 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» та в частині визнання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова, таким, що не підлягає виконанню, скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 23 травня 2013 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та в частині визнання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова, таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

В іншій частині ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 квітня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк»840,50 грн - витрати зі сплати судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко