Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.05.2018 року у справі №305/1136/15

Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа № 305/1136/15

провадження № 61-3857св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача-Пророка В. В.суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О.,Штелик С. П., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,представник позивача -Грицюк Вячеслав Петрович,відповідач-ОСОБА_7,

розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 січня 2016 року, постановленого у складі судді Тулик І. І., та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2016 року, постановлену у складі суддів: Власова С. О., Дроботі В. В., Бисаги Т. Ю.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до Рахівського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_7 з вимогами про стягнення на користь позивача з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 857 520,76 грн, а саме: за кредитом - 297 169,00 грн, по відсотках - 382 761,80 грн, пеня за рік - 177 589,96 грн, та сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3 654,00 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що 15 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 617, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит сумі 300 000,00 грн з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 14 лютого 2017 року (далі - кредитний договір).

3. 17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення права вимоги (далі - договір 2), за умовами якого позивачу було відступлені права грошових вимог до боржників за кредитними договорами контрагента позивача, інформація по яких зазначена у Реєстрі позичальників, що є Додатком № 1 до договору 2 (далі - реєстр позичальників). Позивач отримав за договором 2 права вимоги за кредитним договором.

4. Взяті на себе за кредитним договором зобов'язання ОСОБА_7 не виконує, у зв'язку з чим станом на 01 травня 2015 року утворилась заборгованість відповідача перед банком у розмірі 857 520,76 грн, а саме: 297 169,00 грн - заборгованість за кредитом, 382 761,80 грн - заборгованість по процентам, 177 589,96 грн - пеня.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 січня 2016 року у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено.

6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належним чином оформленого згідно умов договору 2 реєстру позичальників на підставі якого можна було б встановити факт виникнення у позивача відповідної вимоги до відповідача. Наданий позивачем витяг з реєстру позичальників не підписаний сторонами договору 2, не містить підпису та відбитку печатки кредитора, а отже не є реєстром позичальників в розумінні положень договору 2 і не є підтвердженням переходу (відступлення) позивачу прав вимоги до відповідача по кредитному договору. Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що позивач набув права вимоги за кредитним договором. Оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність у позивача права вимоги до відповідача по кредитному договору, що виключає наявність факту порушення права позивача, відсутні правові підстави для задоволення позову.

7. Рішенням Рахівського районного суду від 27 жовтня 2010 року у справі №2-466/10, яке набуло законної сили, з ОСОБА_7 стягнуто на користь кредитора заборгованість за кредитним договором. Кредитор в особі Пересунько О. В. отримав 08 грудня 2010 року виконавчий лист на виконання даного рішення суду.

8. Невиконання вищезазначеного рішення суду про стягнення з ОСОБА_7 кредитної заборгованості є наслідком власної бездіяльності кредитора. Матеріали справи не містять доказів, що позивачем втрачена можливість стягнення з позичальника стягнутої судом заборгованості у процедурі виконавчого провадження. У даній справі повторно заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу за тим самим кредитним договором, який включає вже стягнутий відповідним рішенням суду борг, що є подвійним стягненням на користь кредитора того ж боргу з того ж позичальника.

9. Також суд встановив, що сам лише факт прийняття судом рішення про стягнення боргу без реального виконання такого судового рішення не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків. Проте, оскільки відсотки є платою за користування кредитом, при достроковому стягненні судом основного грошового боргу (кредиту) нарахування відсотків за користування кредитом також припиняється. Не можна вважати правильним проводити нарахування відсотків (плати) за користування кредитом (база для нарахування), який вже стягнутий судом. Між сторонами в такому випадку залишаються лише не виконані зобов'язання зі сплати відсотків за фактичний час користування кредитом до моменту дострокового стягнення судом основного боргу по кредиту.

10. З наданого позивачем розрахунку, заявлено вимоги поза межами позовної давності, що суперечить вимогам статей 256, 257, частини першої статті 261 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі в редакції чинній на момент вчинення відповідних дій - ЦК України). Згідно із статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки), тому включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги з повернення кредиту, не ґрунтується на законодавстві.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

11. Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи»на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 січня 2016 року відхилено.

12. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено, що при укладенні договору 2 були дотримані вимоги статті 517 ЦК України, оскільки в порушення пункту 4.1. договору 2 суду не було надано належно оформлений сторонами (підписання та скріплення відбитком печатки сторін) реєстр позичальників. Долучений до матеріалів справи витяг без підпису та печатки, не може слугувати доказом належного оформлення документів про права, що передаються за договором 2.

13. Позивачем не надано суду доказів звернення кредитора до державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного вище виконавчого листа. Позивач не обґрунтував жодним доказом, що невиконання зазначеного рішення суду є наслідком обставин, які не залежали від волі кредитора та перешкоджали чи унеможливлювали виконання цього судового рішення.

14. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 23 червня 2015 року, а строк позовної давності закінчився 27 листопада 2013 року. Посилання позивача в апеляційній скарзі на збільшення позовної давності до 10 років (пункт 6.9. кредитного договору) не може бути враховано, тому що оформлення сторонами збільшеного строку позовної давності за кредитним договором не відповідає вимогам статті 259 ЦК України - окремої угоди про збільшення строку позовної давності сторони не укладали.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. У травні 2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважаючи, що суд попередніх інстанцій прийняли незаконні та необґрунтовані судові рішення, порушивши норми процесуального права та неправильно застосувавши норми матеріального права.

16. В уточненій касаційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» просить скасувати рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2016 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково в частині стягнення відсотків та пені.

Рух справи в суді касаційної інстанції

17. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18. Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19. 26 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховному Суду.

20. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

21. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

22. Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23. Позивач надав судам витяг з реєстру позичальників. Ані суд першої інстанції, ані відповідач не вимагали від позивача згідно умов статті 64 ЦПК України (без уточнення редакції) подання оригіналу реєстру позичальників. Отже, не подання позивачем до суду першої інстанції на огляд цього реєстру зумовлено діями суду першої інстанції, оскільки позивач вважав витяг належним доказом по справі.

24. Не виконання судового рішення від 27 жовтня 2010 року не має істотного значення по справі, враховуючи, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог. У позовній заяві вимоги стосуються також періоду нарахованої заборгованості по процентах та пені, які не охоплені вищевказаним судовим рішенням, внаслідок чого суди безпідставно відмовили у стягненні боргу частково.

25. Висновки судів попередніх інстанцій про пропущення позивачем строку позовної давності є помилковими, оскільки кредитним договором передбачений строк позовної давності у 10 років, що відповідає умовам статті 259 ЦК України.

26. Інші доводи позивача, які не мають юридичного обґрунтування, не мають конкретного характеру, або вимагають переоцінки обставин справи суд касаційної інстанції не приймає до уваги відповідно до вимог статей 76 77 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

27. Інші сторони у справі правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

28. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті встановлює, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

30. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

31. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

(1.1) Щодо доведеності права вимоги скаржника

32. Одними з загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

33. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

34. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

35. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

36. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. (частини перша та друга статті 207 ЦК України).

37. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

38. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

39. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

40. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (частини перша та друга статті 517 ЦК України).

41. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).

42. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

43. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

44. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

45. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі позначення цього документа у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України 2004)).

46. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина 3 статті 10 ЦПК України 2004).

47. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (частина третя статті 60 ЦПК України 2004).

48. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (частини перша та друга статті 57 ЦПК України 2004).

49. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України 2004).

50. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 59 ЦПК України 2004).

51. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004).

52. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу (частини перша та друга статті 64 ЦПК України).

53. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частина друга статті 303 ЦПК України 2004).

54. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

55. Згідно пункту 4.1. договору 2 відступлення прав вимоги позивачу контрагентом позивача, набуття позивачем права вимоги та заміни кредитора за правами вимоги на позивача набувають чинності у день укладення договору 2, за умов належного оформлення сторонами договору 2 (підписання та скріплення відбитками печаток сторін договору 2) реєстру позичальників. Згідно пункту 4.3. договору 2, його сторони підписують реєстр позичальників, що є Додатком № 1 до договору 2. Отже, в контексті термінології договору 2, визначеної у розділі 1 цього договору, змісту пунктів 4.1. та 4.3. договору 2, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги позивачем по кредитному договору, є належно оформлені та підписані договір 2 і реєстр позичальників, за умови, що він містить дані по кредитному договору.

56. Суди апеляційної інстанції встановив, що долучений до матеріалів справи витяг з реєстру позичальників (а.с. 42), в якому зазначено прізвище позичальника ОСОБА_7, без підпису та печатки, не може слугувати доказом належного оформлення документів про права, що передаються. Посилання позивача на те, що витяг оформлений відповідно до вимог ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), не відповідають дійсності. Щонайменше, ДСТУ 4163-2003 серед складу реквізитів документів вказує наявність підпису та відбитку печатки. Також відсутні підстави довіряти твердженню позивача у касаційній скарзі про те, що апеляційному суду було надано для ознайомлення нотаріально засвідчений реєстр позичальників, оскільки відповідно до журналу судових засідань суду апеляційної інстанції надано для огляду витяг з реєстру позичальників.

57. В контексті розкритого вище змісту статей 10, 58 - 60, 64, 212 ЦПК України 2004 вбачається, що ані суд, ані відповідач не мають обов'язку вимагати від позивача надати оригінал реєстру позичальників, враховуючи, що позивач не надав навіть копію цього доказу. Суди попередніх інстанцій чітко вказали, що витяг не може замінити собою реєстр позичальників в рамках встановлених обставин справи. За приписом статті 64 ЦПК України 2004 відповідач мав би вимагати надання оригіналу реєстру позичальників, якби суду була надана позивачем його копія. Суд не має обов'язку здійснювати дії щодо приведення неналежного або недостатнього доказу у належний або достатній стан.

58. Дія принципів, викладених у згаданому вище пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України, розповсюджується не лише на діяльність судів, а і на діяльність учасників справи. На відповідача не покладено обов'язок клопотати перед судом щодо залучення відсутніх доказів, які спростовують доводи або сумніви відповідача.

59. Враховуючи рішення суду першої інстанції, не існувало об'єктивних перешкод для позивача при поданні апеляційної скарги клопотати про залучення реєстру позичальників як додаткового доказу. Тому посилання позивача на те, що неподання реєстру позичальників як доказу обумовлено діями суду першої інстанції є безпідставними.

60. Враховуючи вище зазначене, вбачається, що відповідні доводи скаржника не спростовують правильність судових рішень суду першої інстанції та апеляційної інстанції. Позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність у позивача права вимоги до відповідача по кредитному договору, що виключає наявність факту порушення права позивача. Отже, відсутні правові підстави для задоволення позову.

(1.2.) Щодо строку позовної давності

61. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

62. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України).

63. Згідно пункту 6.9. кредитного договору строк позовної давності встановлено тривалістю у 10 років.

64. Враховуючи вищезазначене, розкритий зміст частин першої та другої статті 207, 259 ЦК України, вбачається, що суд першої інстанції залишив поза увагою зміст пункту 6.9. кредитного договору, а суд апеляційної інстанції помилково інтерпретував вимоги цивільного законодавства України щодо встановлення сторонами договору збільшеного строку позовної давності. Сторони узгодили належним чином строк позовної давності за кредитним договором, який становить 10 років. Разом з тим, це не змінює того факту, що позивачем не доведено виникнення в нього права заявленої вимоги до відповідача, що є визначальним для правильних та законних по суті судових рішень судів попередніх інстанцій. В цьому контексті питання строку позовної давності не підлягало дослідженню судами попередніх інстанцій.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

65. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

66. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. (частина перша статті 410 ЦПК України).

67. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» без задоволення, а рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2016 року без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

68. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).

69. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

70. Учасниками справи не заявлені до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419, та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

1. Залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» без задоволення.

2. Залишити рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2016 року без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А.О. Лесько

В.В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик