Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.02.2018 року у справі №215/3136/17

Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа № 215/3136/17

провадження № 61-815 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя - доповідач), Олійник А. С., СтупакО. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 серпня 2017 року у складі судді Демиденка Ю. Ю. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 тривалий час працював у ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» у шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання та висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 29 червня 2017 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 45 % та ІІІ групу інвалідності, з 19 червня 2017 року до 01 липня 2018 року, з датою переогляду 01 червня 2018 року.

Позивач вважає, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням йому заподіяно моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» у рахунок відшкодування моральної шкоди 921 600 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 серпня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 30 000 грн моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що з урахуванням вимог статті 153, частини першої статті 237-1 КЗпП України, статті 13 Закону України «Про охорону праці» у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу моральну шкоду у зв'язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 серпня 2017 року змінено, зменшено розмір моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 з 30 000 грн до 22 000 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, разом з цим розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції зменшено.

У касаційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що у цій справі судами залишено поза увагою, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є належним відповідачем у справі, оскільки правонаступником шахти імені Орджонікідзе, де працював позивач є Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», який і має відповідати за шкоду, завдану позивачеві.

23 лютого 2018 року Верховним Судом у складі судді Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у даній справі.

05 квітня 2018 року ухвалою постійної колегії суддів Першої судової палати Верховного Суду дану справу призначено до судового розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_3 з березня 1988 року до січня 1999 року працював на посадах електрогазозварювальника, гірника очисного забою та машиніста бурової установки на шахті ім. Орджонікідзе Виробничого Об'єднання «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», з січня 1999 року до жовтня 2000 року на посаді машиніста бурової установки шахти імені Орджонікідзе ВАТ «Центральний ГЗК», з листопада 2000 року до лютого 2001 року на посаді машиніста бурової установки шахти «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком», з липня 2001 року до липня 2007 року машиністом бурової установки на шахті імені Леніна ПАТ «Кривбасзалізрудком», з жовтня 2007 року до червня 2017 року на посаді електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування підземним на шахти імені Орджонікідзе ВАТ «Центральний ГЗК».

Працюючи протягом тривалого часу (9 років 6 місяців) в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, позивач отримав професійне захворювання з відповідними діагнозами: 1) хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.), групи «В». Легенева недостатність першого-другого ст.; 2) радикулопатія попереково-крижова та шийна з помірними статико-динамічними порушеннями хребта та больовим синдромом.

Висновком МСЕК від 29 червня 2017 року позивачу первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності (30% по радикулопатії, 15% по ХОЗЛ) та визнано інвалідом третьої групи з 19 червня 2017 року з наступним переоглядом 01 червня 2018 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 1998 року № 258 «Про спеціальний режим реструктуризації гірничо-рудних підприємств Кривбасу, гірничо-хімічних підприємств Яворівського і Роздольського «Сірка» та Стебницького «Полімінерал» Львівської області», пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 263 Державне виробниче об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (далі - ДВО «Кривбасруда») було перейменовано у Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Згідно з пунктом 2 цього наказу правонаступником перейменованого Державного виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було призначене Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України «Про реорганізацію Криворізького державного залізорудного комбінату» від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» (далі - ДАК «Укррудпром») від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено у Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром».

Згідно з пунктом 3 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 31 грудня 1999 року № 347 Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» є правонаступником реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до спільного наказу Державного комітету промислової політики України та Фонду державного майна України від 19 лютого 2001 року № 66/245 «Про реорганізацію Дочірнього підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат» та пункту 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 30 липня 2001 року № 290 Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» шляхом реорганізації було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»(далі - ВАТ «Кривбасзалізрудком»), правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком».

На підставі договору оренди від 30 грудня 1998 року, укладеного між генеральним директором ВАТ «Кривбасзалізрудком» та генеральним директором Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ВАТ «ЦГЗК») шахта ім. Орджонікідзе була передана в строкове платне користування орендарю.

Згідно з договором купівлі-продажу від 09 листопада 2001 року ВАТ «Кривбасзалізрудком» передало у власність Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «ЦГЗК») майно цілісного майнового комплексу шахти ім. Орджонікідзе.

За пунктами 1.1-1.3 цього договору здійснено передачу у власність обладнання, інвентаря та іншого майна на суму 2 млн 366 тис. 54 грн.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У частині першій статті 37 ЦК УРСР було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

За статтею 466 ЦК УРСР в разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї у зв'язку з заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я чи заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.

При ліквідації юридичної особи без правонаступника належні потерпілому або особам, зазначеним у частині другій статті 456 цього Кодексу, платежі повинні бути капіталізовані за правилами державного страхування і внесені його органам для виплати їх у розмірі і строки, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.

У разі ліквідації юридичної особи позови про відшкодування шкоди, заподіяної ліквідованою юридичною особою, зв'язані з ушкодженням здоров'я чи смертю громадянина, пред'являються до вищої організації або до організації, зазначеної в рішенні про ліквідацію юридичної особи.

Вимога про збільшення або зменшення розміру одержуваного потерпілим відшкодування шкоди на підставах, передбачених у статтях 463 і 464 цього Кодексу, пред'являється до правонаступника або відповідно до організацій, зазначених у частині третій цієї статті, або відповідно правонаступника юридичної особи чи організації, зазначених в частині третій цієї статті, які провадять відшкодування за заподіяну шкоду.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 цього Закону (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права й обов'язки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об'єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року № 43/79/5 (далі - Положення; втратило чинність 25 серпня 2015 року) було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об'єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства зі складу об'єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об'єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об'єднань.

Тобто розподільний баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов'язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.

У пункті 32 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що при ліквідації, банкрутстві або реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат провадиться правонаступником.

Якщо права й обов'язки ліквідованого підприємства не переходять до правонаступника, суми, що підлягають відшкодуванню, капіталізуються і перераховуються органам державного соціального страхування для виплати їх у розмірі і в терміни, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.

У разі ліквідації або банкрутства підприємства без правонаступника ліквідаційна комісія надсилає офіційне повідомлення про це до місцевого органу державного соціального страхування.

Якщо при ліквідації підприємства капіталізація платежів у відшкодування шкоди не проведена, регресна вимога подається органам державного соціального страхування.

У цій справі, суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи судові рішення про стягнення моральної шкоди з ПАТ «Кривбасзалізрудком», дійшли помилкового висновку про те, що відповідач є правонаступником ДВО «Кривбасруда», та про відсутність належних та допустимих доказів того, що ПАТ «ЦГЗК» є правонаступником прав та обов'язків шахти імені Орджонікідзе ДВО «Кривбасруда».

Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що з жовтня 2007 року до червня 2017 року позивач працював на шахті імені Орджонікідзе ПрАТ «ЦГЗК», що підтверджується записом у трудовій книжці позивача (а.с. 30).

Крім того, розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивач відповідно до акта від 20 квітня 2017 року проводило ПрАТ «ЦГЗК» (а.с. 17). Зі змісту цього акта вбачається, що позивач працював на шахті імені Орджонікідзе, нарізна дільниця № 5.

Правовий висновок про те, що ПАТ «ЦГЗК» є правонаступником прав та обов'язків шахти імені Орджонікідзе ДВО «Кривбасруда» міститься у постанові Верховного Суду України від 06 грудня 2017 року у справі № 6-1377цс17. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 212/5156/15-ц (провадження № 61-1923св18).

Таким чином, з огляду на те, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не є правонаступником всіх прав та обов'язків шахти імені Орджонікідзе, Верховний Суд доходить висновку про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник О. В. Ступак