Постанова

Іменем України

16 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 634/402/17

провадження № 61-14442 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

відповідач - ОСОБА_5;

третя особа - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 2 листопада 2017 року у складі судді Зимовського О. С. та постанову апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Маміної О. В.,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала із ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначала, що відповідач не приймає участі у вихованні дитини, не бачиться з сином, не надає допомоги в його вихованні. Він мешкає окремо, не цікавиться станом здоров'я дитини та не надає матеріальної допомоги, має заборгованість по сплаті аліментів. Крім того, відмовляється надати дозвіл на реєстрацію місця проживання сина за її адресою.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_4 просила суд позбавити ОСОБА_5батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 2 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, як батько дитини, не ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, здійснює погашення заборгованості по сплаті аліментів, яка виникла у зв'язку з неможливістю відповідача працевлаштуватись, але в даний час він працює, погашає заборгованість, що підтверджується наданими ним платіжними документами.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 2 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. Відповідач з сином бажає спілкуватись, проте проживає в іншому місті, а на його дзвінки позивач не відповідає, проти позбавлення його батьківських прав заперечує.Той факт, що відповідач повільно погашає заборгованість по аліментам не свідчить про ухилення від обов'язку утримувати дитину, не є безспірним доказом вини відповідача по неналежному виконанню батьківських обов'язків.

У березні 2018 року ОСОБА_4подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків: не сплачує аліменти протягом багатьох років, тобто не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не створює умов для отримання нею освіти; не спілкується з дитиною; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; відмовлявся надати згоду на реєстрацію дитини, чим грубо порушував права дитини.

Судами безпідставно не прийнято до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, який є мотивованим з посиланням на докази, на підставі яких служба у справах дітей прийшла до такого висновку та відповідає інтересам дитини. Крім того, нею укладено новий шлюб і її чоловік хоче усиновити її сина.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.Батько дитини бажає спілкуватися з сином, проти позбавлення батьківських прав заперечує, а позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.

Посилання касаційної скарги на те, що відповідач не сплачує аліменти, не спілкується з дитиною та відмовлявся надати дозвіл на реєстрацію дитини за місцем проживання матері, безпідставні, оскільки судами не встановлено винної поведінки відповідача: він бажає спілкуватися з сином, але проживає в іншому місті, заборгованість по аліментам погашає, проти позбавлення батьківських прав заперечує. При цьому вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав передбачений частиною першою статті 164 СК України. Укладення позивачкою шлюбу та бажання її нового чоловіка усиновити малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, не є безумовною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітнього сина.

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не врахували висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, не є підставою для скасування законного й справедливого рішення суду, оскільки в силу частини шостої статті 19 СК України суди правомірно не погодились з таким висновком і в інтересах дитини вирішили спір.

З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги є безпідставними й на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 2 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк