Постанова

Іменем України

16 березня 2020 року

м. Київ

справа № 675/2372/16-ц

провадження № 61-29813сво18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого (судді-доповідача) - Синельникова Є. В.,

суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Сімоненко В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області, у складі судді Янішевської О. С., від 07 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області, у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О., від 27 липня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що житловий будинок

АДРЕСА_1 належав на праві власності подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . У 2004 році ОСОБА_6 подарувала позивачу належну їй 1/2 частину будинку з відповідними надвірними будівлями і прибудовами. 24 травня 2011 року ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування будинку за вказаною адресою. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 серпня 2016 року, ОСОБА_1 успадкувала належну ОСОБА_5 1/2 частину зазначеного будинку. Однак, при зверненні до нотаріуса за видачею свідоцтва про право власності на вищевказану земельну ділянку їй було відмовлено з тих підстав, що у заповіті йдеться лише про житловий будинок.

Посилаючись на те, що одночасно з набуттям права власності на житловий будинок у неї виникло право на земельну ділянку, позивач просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6822110100:01:002:0194, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по

АДРЕСА_1 , яка належала померлому

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 824774, виданого 24 травня 2011 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 має право на спірну земельну ділянку як власник нерухомого майна (будинку), розташованого на ній, оскільки цільове призначення земельної ділянки визначене саме для будівництва та обслуговування жилого будинку. Цільове призначення земельної ділянки не змінилось.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , просить скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що будинок і земельна ділянка, як окремі складові спадкового майна, спадкуються кожне за своїми правилами: будинок - за заповітом, а земельна ділянка - за законом. У цьому випадку власник будинку має право користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування будинку (як правило це 2 метри по контуру довкола будинку) та право сервітутного користування земельною ділянкою, необхідною для проходу/проїзду до будинку. Власник земельної ділянки має можливість користуватись своїм правом власності (садити город, сад, здійснювати власне будівництво після отримання відповідного дозволу тощо), однак не може створювати перешкоди в користуванні будинком та його обслуговуванні власнику будинку.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У запереченні (відзиві) на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , а рішення Ізяславського районного суду

від 07 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області

від 27 липня 2017 року залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу. Зупинено виконання рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня

2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року матеріали справи № 675/2372/16-ц надійшли до Верховного Суду.

12 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

27 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року справу № 675/2372/16-ц прийнято до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 червня 2002 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_7 незакінчений будівництвом житловий будинок, готовність якого становила 81%, хлів і земельну ділянку розміром 0,1117 га, з яких 0,1000 га для обслуговування цього будинку і 0,0117 га для ведення особистого підсобного господарства, які знаходяться по

АДРЕСА_1 . У подальшому будинок був добудований і введений до експлуатації.

29 липня 2004 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 1/2 частину зазначеного будинку з відповідними до цієї частини надвірними будівлями та прибудовами, яка належала їй на праві спільного сумісної власності.

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ

№ 824774 від 24 травня 2011 року ОСОБА_5 на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу набув право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку за вказаною вище адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

03 жовтня 2008 року ОСОБА_5 було складено заповіт, відповідно до якого останній на випадок своєї смерті заповів належну йому частину будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 є онуком ОСОБА_5

11 серпня 2016 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 .

У видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом Огнівчук Н. О. було відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилалась на те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про задоволення позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку, на якій розташований успадкований будинок, інші будівлі та споруди, оскільки вона призначена саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 жовтня

2019 року у справі № 235/6657/16-ц (провадження № 61-29778св18), вказавши про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини другої та третьої статті 1225 ЦК України, у зв`язку із чим визнав за позивачем право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування, на якій розташований успадкований будинок, інші будівлі та споруди, оскільки вона призначена саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

У той же час в постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 341/363/16-ц (провадження № 61-31063св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив інший висновок, що стаття 1225 ЦК України визначає особливості спадкування прав на земельну ділянку. Основним її змістом є те, що спадкування земельних ділянок здійснюється на загальних підставах. Це означає, з однієї сторони, поширення на цей вид майна загальних засад і правил, що регулюють умови і порядок спадкування, а з іншої - відсутність спеціальних дозволів органів державної влади та місцевого самоврядування на одержання земельних ділянок у спадщину. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне будинковолодіння знаходиться на земельній ділянці площею 0,1576 га, кадастровий номер 2621281301:01:001:0248, з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору не врахували положення статті 1225 ЦК України та передчасно визнали за ОСОБА_8 право власності на земельну ділянку площею 0,1576 га в розмірі, належному спадкодавцю, оскільки він як спадкоємець домоволодіння має право лише на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Спадкування ж решти вказаної ділянки здійснюється на загальних підставах.

Наведені приклади свідчать про застосування судом касаційної інстанції різного підходу до вирішення схожих справ, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду подібних спорів Верховним Судом.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині другій статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 377 ЦК України (в редакції Закону № 1702-VI від 05 листопада 2009 року) передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною першою статті 120 Земельного кодексу України (в редакції Закону № 1702-VI від 05листопада 2009 року) уразі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Вказані норми встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Власник, визначаючи юридичну долю збудовних будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Статтею 381 ЦК України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір присадібної ділянки (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд), на отримання якої в містахіз земель державної або комунальної власності мають право громадяни України, складає не більше 0,10 гектара (пункт «г» частини першої статті 121 ЗК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої та третьої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 30 травня

2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив судам, що положення статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд.

Статтею 328 ЦК Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахувавши цільове призначення спірної земельної ділянки, яка належала спадкодавцю на праві власності, а також волю спадкодавця, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування, оскільки на цій земельній ділянці розташований житловий будинок позивача (1/2 якого успадкована після смерті ОСОБА_5 ), інші будівлі та споруди, а земельна ділянка, площею 0,1 га, призначена саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, власником яких є позивач.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів по суті спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Висновки про правильне застосування норм права

Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.

Відповідно до частини другої та третьої статті 1225 ЦК України земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що була надана спадкодавцю у власність у межах нормативів, на якій розташований успадкований будинок, інші будівлі й споруди, переходить у власність спадкоємців за заповітом, якщо у заповіті спадкодавцем висловлена воля лише відносно житлового будинку, інших будівель та споруд.

Ураховуючи вищевказане, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 341/363/16-ц (справа № 61-31063св18).

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: В. С. Висоцька

Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

В. М. Сімоненко

М. Є. Червинська