Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 363/3492/17

провадження № 61-11529св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі:ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року у складі судді Рудюка О. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Нежури В. А.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просили поділити в натурі житловий будинок АДРЕСА_1, передавши їм у власність відокремлені частини житлового будинку, що відповідають розміру їх часток у спільному майні, поділити в натурі та визнати право власності за ними на 1/3 частку кожному земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_1, площею 0,1906 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 29 травня 2017 року сторони є власниками по 1/3 частці кожен житлового будинку АДРЕСА_3, та земельної ділянки площею 0,1906 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На час подання позовної заяви до суду будинком користується відповідач, яка самостійно без домовленості з іншими співвласниками зайняла частину спадкового будинку, яка фактично не відповідає розміру її частки та використовує у власних інтересах, обмежуючи при цьому права позивачів на належну їм частку в спільному майні. Вони намагалися домовитися

з відповідачем про визначення часток та встановлення порядку користування будинком і земельною ділянкою, але дійти згоди щодо поділу в добровільному порядку не вдалося.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня

2019 року, залишеним без змін постановоюКиївського апеляційного суду від

25 червня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Суди виходили із того, що спірне домоволодіння неможливо поділити згідно ідеальних часток співвласників по 1/3 кожному. Поділ можливий з відступом від ідеальних часток співвласників. Сторони не дійшли згоди щодо жодного запропонованого експертом варіанту поділу. Позивачами ставиться питання щодо поділу будинку за варіантом 1 для позивачів для ведення спільного господарства.

Однак позивачі в ході судового розгляду не змінили позовні вимоги з розрахунку поділу будинку і земельної ділянки в частинах 1/3 та 2/3. Крім того, за такого поділу будинку позивачами не ставиться питання про сплату компенсації вартості відступу від ідеальної частки, яка належить відповідачу.

Водночас при поділі житлового будинку в натурі, у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення, в матеріалах справи повинні бути відповідні висновки: про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно - епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки; висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій та інших відповідних органів про можливість встановлювати у кожному виділеному житловому приміщенні окремих лічильників, вентиляційних каналів, пов'язаних із цим переобладнанням і переплануванням; висновки інших служб, зокрема, погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2018 року (провадження № 61-10614св18).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7412/18-43/3621/19-43 від 14 березня 2019 року запропоновано два варіанти поділу спірного житлового будинку. Як при першому, так і при другому варіанті поділ будинку можливий лише за умови проведення ремонтно-будівельних робіт та зазначено, що квартири, для влаштування яких співвласникам пропонуються приміщення житлового будинку, повинні бути забезпечені інженерними устаткуваннями: автономними системами електропостачання та слабких струмів, газопостачання, опалення, водопостачання та водовідведення.

Позивачами не надано доказів на підтвердження того, чи відповідають будівельним, архітектурним, санітарним, пожежним та іншим нормам житлові приміщення, які фактично залишаться в користуванні сторін після обрання першого чи другого варіантів. Також не надано дозволи щодо переобладнання та перепланування будинку виконкомом місцевої ради.

На замовлення позивачів інженером землевпорядником ОСОБА_5 проведено геодезичні роботи з поділу земельної ділянки площею 0,1906 га, кадастровий номер 3221886801:29:057:0204, з врахуванням розміру часток співвласників та складено відповідний план з посиланням на систему координат. Однак посилання позивачів, як на підставу своїх позовних вимог, на вказаний план розподілу земельної ділянки на частки є безпідставним, оскільки такий розподіл не є висновком експерта, який відповідно до ЦПК України може бути прийнятий судом в якості доказу, оскільки заперечується відповідачем,

а відповідно до проведеної земельно-технічної експертизи від 14 березня

2019 року здійснити розподіл вказаної ділянки між співвласниками не вбачається можливим через не співпадіння фактичних меж земельної ділянки право встановлюючим документам. Доказів того, що фактичні межі земельної ділянки були приведені у відповідність до правовстановлюючих документів не надано.

Аргументи учасників справи

У липні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди застосували до спірних правовідносин статтю 152 ЖК України, в редакції, яка не діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Суд першої інстанції помилково послався на висновок Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 555/2512/15-ц (провадження № 61-10614св18), оскільки у наведеній справі технічна можливість поділу житлового будинку на дві ізольовані частини, максимально наближені до ідеальних часток, передбачена лише за умов виконання певних будівельних робіт з переобладнання будинку для облаштування у ньому окремих квартир, розроблення робочого проекту на проведення реконструкції для виконання цих будівельних робіт.

У цій справі висновком судової будівельно-технічної експертизи не передбачено, як обов'язкової умови для розподілу, розроблення проектів на проведення реконструкції будинку. Цим висновком передбачено такі умови (т. 1, а. с. 117): відступ від ідеальних часток; приведення об'ємно-планувального рішення до вимог нормативних документів. Інших умов та обмежень у висновку не зазначено.

Суди не застосували висновки, викладені Верховним Судом у постановах:

від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, згідно з якою у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток

у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася;

від 16 вересня 2019 року у справі № 1512/11805/2012, відповідно до якої доводи заявника про те, що в матеріалах справи відсутній дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на перепланування жилого будинку, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вказане не передбачене статтею 152 ЖК України;

від 25 вересня 2019 року у справі № 712/9240/16-ц, згідно з якою системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Районний суд,

з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, що присудження грошової компенсації співвласнику можливе лише за його згодою, застосувавши положення статей 364 ЦК України і 365 ЦК України;

від 03 лютого 2020 року у справі № 172/1076/14-ц, згідно з якою порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007року № 55 (далі - Інструкція). Згідно з пунктами 1.2,2.1,2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу)

з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси (висновком судової будівельно-технічної експертизи у справі, що переглядається, встановлено технічну можливість виділу);

від 29 січня 2020 року у справі № 569/4074/14-ц та від 26 грудня 2019 року

у справі № 171/228/15-ц, згідно яких визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна;

від 23 грудня 2019 року у справі № 522/4290/17, відповідно до якої врахувавши висновки експертів, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки залишив права позивача незахищеними, не сприяв всебічному і повному з 'псуванню обставин справи, не врахував вимог процесуального закону щодо допустимості доказів, та безпідставно без наведення належного обґрунтування відмовив у задоволенні позову.

Тому суди безпідставно вказали на необхідність надання позивачами доказів відповідності будівельним, архітектурним, санітарним, пожежним та іншим нормам житлових приміщень. У висновку судової будівельно-технічної експертизи не передбачено робіт, які потребують розробки документів, що дають право на їх виконання. У справі, що переглядається, проведено судову будівельно-технічну експертизу, висновок за результатами якої є достатнім доказом і можливості виділу майна, і варіантів такого виділу.

Відповідач висловила свою згоду на виділення їй частки за варіантом 1 як співвласнику 2 у судовому засіданні 21 жовтня 2019 року, сказавши у судових дебатах, що вона може погодитися на частку, що зараз займає, але їй потрібні колонки і гараж, щоб вона там тримала сільськогосподарський інвентар.

Варіант поділу земельної ділянки розроблений інженером- землевпорядником ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 178), згідно з яким земельна ділянка площею 0,1906 га поділена на три рівні частки по 0,0635 га кожна, враховуючи варіант № 1 розподілу майна між співвласниками, запропонований у висновку судової будівельно- технічної експертизи. У плані поділу (т. 1, а. с. 178) вказані каталоги координат кожної з земельних ділянок. Такий поділ встановлює найбільш прийнятний порядок відокремленого користування співвласниками своїми частинами будинку та земельними ділянками, реалізує права позивачів на поділ спільного майна та ніяким чином не порушує права відповідача, яка фактично займає частину житлового будинку, що відповідає співвласнику 2 по варіанту

1 експертизи, і земельна ділянка (на плані позначена зеленим кольором), яка пропонується у власність ОСОБА_3 знаходиться з тієї частини будинку яка пропонується співвласнику 2. Відповідач вже побудувала на цій частині земельної ділянки свої господарські споруди (т. 2, а. с. 31), розмістила будівельні матеріали та інше майно.

Крім того, у касаційній скарзі скаржник зазначив попередній розрахунок судових витрат позивача у суді касаційної інстанції, які складаються з витрат на правову допомогу адвоката та судового збору. Правова допомога адвоката складається з вже понесених витрат (на підготовку та написання касаційної скарги) у сумі

3 600,00 грн, та витрат, які позивач очікує понести за представництво його інтересів у суді. Судовий збір сплачений Позивачем за подання касаційної скарги становить 6 130,94 грн.

У жовтні 2020 року ОСОБА_3 подала до суду відзив, у якому просила оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Відзив мотивовано тим, що суд застосував саме останню редакцію статті 152 ЖК України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Запропоновані висновком судової будівельно-технічної експертизи № 7412/18-43/3621/19-43 від 14 березня 2019 року варіанти поділу житлового будинку передбачають втручання в несучі конструкції житлового будинку (влаштування дверного прорізу, для забезпечення доступу до запропонованих приміщень, на місці віконного прорізу приміщення 1-9 за варіантом розподілу № 1 або на місці віконного прорізу приміщення 1-3 за варіантом розподілу № 2), а також облаштування квартир, отриманих у результаті розподілу, автономними системами електропостачання та слабких струменів, газопостачання, водопостачання, водовід ведення. Висновком судової будівельно-технічної експертизи для розподілу будинку передбачаються як реконструкція будинку, так і розроблення проектно-кошторисної документації.

Висновки у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 16 вересня 2019 року у справі № 1512/11805/2012, від

25 вересня 2019 року у справі № 9 712/9240/16-ц, від 03 лютого 2020 року

у справі № 172/1076/14-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 569/4074/14-ц, від 26 грудня 2019 року у справі № 171/228/15-ц застосовані судами в рішенні суду першої інстанції (а. 4, абз. 5-7) та постанові апеляційного суду (а. 4, абз. 1-3,5,6). Висновок у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2019 року по справі № 1512/11805/2012 не застосовується до правовідносин у справі, що переглядається, оскільки в даному випадку переобладнання та перепланування житлового будинку передбачає втручання в несучі конструкції та інженерні системи загального користування і відповідно до вимог статті 152 ЖК України їх проведення потребує отримання дозволу на це виконавчого комітету відповідної місцевої ради депутатів.

Твердження касаційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно вказує на необхідність подання дозволу виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання будинку є помилковим, оскільки в рішенні суду правильно вказано, що відповідно до вимог статті 152 ЖК України обов'язковою умовою проведення переобладнання і перепланування жилих будинків (квартир), що перебувають у приватній власності, є отримання дозволу на це виконавчого комітету відповідної місцевої ради депутатів, якщо таке переобладнання передбачає втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, та потребують отримання документів, що дають право на їх виконання, а запропоновані висновком судової будівельно-технічної експертизи варіанти поділу житлового будинку передбачають втручання в несучі конструкції житлового будинку та в інженерні системи загального користування. Крім того, повноваження виконкому щодо надання дозволів на переобладнання будинку визначено законодавством - підпунктом 1 пункту "б" частини 1 статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтею 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня

2006 року № 45, підпунктом 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76.

Тому твердження скаржника, що висновок судової будівельно-технічної експертизи є достатнім доказом можливості виділу майна і варіантів такого виділу, спростовується змістом самого висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Для забезпечення належних умов для її проживання та ведення господарства їй необхідні гараж та колонка питної води, які увійшли до варіанту поділу 1 для співвласника 3. Цей варіант не передбачає необхідності облаштування окремого входу.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений

у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 16 вересня 2019 року у справі № 1512/11805/2012, від

25 вересня 2019 року у справі № 712/9240/16-ц, від 03 лютого 2020 року у справі № 172/1076/14-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 569/4074/14-ц, від 26 грудня 2019 року у справі № 171/228/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 29 травня 2017 року є власниками кожен по 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 130,9 кв. м, житловою площею 70,9 кв. м, та по 1/3 частки кожен земельної ділянки площею 0,1906 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Житловий будинок має такі характеристики: загальна площа 130,9 кв. м, житлова площа 70,9 кв. м, зазначений за планом літерою "А", господарські будівлі і споруди, зазначені за планом літерами/номерами: гараж "Б ", навіси "В, З", сараї "Г, Д ", вбиральні "Е, Ж ", літній душ "Є ", огорожа "1.2.5-7", каналізаційна споруда "ІІ, ІІІ ", колодязь інженерних мереж "ІУ", колонка питна "V".

Відповідно до висновку експерта від 14 березня 2019 року за № 7412/18-43/3621/19-43 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи зробленого на виконання ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 28 лютого 2018 року (а. с. 106-130) сторонам запропоновано два варіанти поділу вказаного будинку за умови відступу від ідеальних часток співвласників, приведення об'ємно-планувального рішення квартир, для влаштування яких співвласникам будуть запропоновані приміщення житлового будинку, у відповідність до вимог ДБН,

з врахуванням взаємного розташування на земельній ділянці житлового будинку, господарських будівель та споруд відносно один до одного.

За першим варіантом фактичні частки співвласників в будинку становлять: І -співвласник 28/100 часток - на 7,23 кв. м менше, ІІ співвласник 32/100 - на 1,53 кв. м менше, ІІІ - співвласник - 40/100 - на 8,77 кв. м більше. За другим варіантом фактичні частки співвласників у будинку становлять: І співвласник - 37/100 - на 4,37 кв. м більше, ІІ співвласник 35/100 - на 2.67 кв. м більше, ІІІ - співвласник 28/100 - на 7,03 кв. м менше.

Експертом надано висновок щодо поділу земельної ділянки, в якому зазначено, що оскільки фактичні межі, зазначені на схемі наданої на дослідження зйомки, та межі згідно правовстановлюючих документів спірної земельної ділянки не співпадають, надати варіанти розподілу між співвласниками земельної ділянки не вбачається можливим. Для надання відповіді на поставлені в ухвалі суду питання експертом рекомендовано провести фактичні межі земельної ділянки

у відповідність з правовстановлюючими документами.

На замовлення позивачів інженером землевпорядником ОСОБА_5 проведено геодезичні роботи з поділу земельної ділянки площею 0,1906 га, кадастровий номер 3221886801:29:057:0204, з урахуванням розміру часток співвласників та складено відповідний план з посиланням на систему координат.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15 та частина 1 статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 1278 ЦКУкраїни частки кожного спадкоємця у спадщині

є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Тлумачення статті 1278 ЦКУкраїни дає підстави для висновку, що за відсутності заповіту, а також якщо спадкодавець у заповіті не розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, вони вважаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України). Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її, на праві спільної часткової власності (частина 4 статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом.

Відповідно до частини 3 статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Отже, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц (провадження № 61-21409св18) зроблено висновок, що "системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але

з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася".

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня

2019 року у справі № 712/9240/16-ц (провадження № 61-13395св19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 171/228/15-ц (провадження № 61-5812св19) зазначено, що "визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна".

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 569/4074/14-ц (провадження № 61-14487св19), в якій також вказано, що "апеляційний суд помилково скасував рішення міського суду, безпідставно вказуючи на те, що визначений судом варіант поділу спірного майна порушує права відповідача на користування земельною ділянкою, яка у нього знаходиться в оренді не звернувши уваги на те, що визначальним у цих правовідносинах є не порядок користування майном чи знаходження в оренді інших земельних ділянок, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16-ц (провадження № 61-13434св19) зроблено висновок, що "у справі, що переглядається, суди [..] не врахували, що допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об'єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб'єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу".

У частині 3 статті 12, частинах 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частині 3 статті 12, частинах 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 76, частини 1 статті 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом пункту 3 частини 4 статті 265 ЦПК України, пункту 3 частини 1 статті 382 ЦПК Україниу мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним

з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналіз матеріалів свідчить, що згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, від 14 березня 2019 року № 7412/18-43/3621/19-43, суду запропоновано технічно можливі варіанту поділу приміщень житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 (а. с. 117, т. 1).

Відповідно до акта про відновлення меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки від 29 листопада 2019 року, складеного представниками виконавця ФОП Валька, Пірнівської сільської ради та землевласника ОСОБА_1, провели відновлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (т. 2, а. с. 32).

На замовлення позивачів інженером землевпорядником ОСОБА_5 (ФОП "ОСОБА_5") проведено геодезичні роботи з поділу земельної ділянки площею 0,1906 га, кадастровий номер undefined,

з урахуванням розміру часток співвласників та складено відповідний план

з посиланням на систему координат (а. с. 178, т. 1).

У справі, що переглядається, суди не врахували: що кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі, а якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку; встановлення технічної можливості поділу в натурі жилого будинку згідно змісту висновку експерта від 14 березня 2019 року за № 7412/18-43/3621/19-43 та відсутність в ньому умов

і обмежень, які б унеможливлювали вирішення цієї справи по суті; сторони фактично погодили один із запропонованих експертом варіантів поділу жилого будинку (а. с. 144,167); допустимим доказом про технічну можливість поділу

в натурі об'єкту нерухомого майна є висновок експерта або іншого уповноваженого суб'єкта, тому не навели належні мотиви відхилення плану поділу спільної земельної ділянки інженера-землевпорядника ОСОБА_5, підготовленого з урахуванням порядку поділу жилого будинку та зауважень щодо поділу земельної ділянки, викладених у висновку судової експертизи від

14 березня 2019 року за № 7412/18-43/3621/19-43.

За таких обставин суди фактично не вирішили по суті спір про поділ в натурі нерухомого майна між співвласниками.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пункту 3 частини 1 статті 382 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16-ц (провадження № 61-13434св19), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими

в статтях 141, 142 ЦПК України. У частинах 1 , 13 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено такий висновок: "якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим,

у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення

з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення

у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня

2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року скасувати.

Справу № 363/3492/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук