ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року

м. Київ

справа № 621/3214/19

провадження № 61-9724св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Дочірнє підприємство «Санаторій Ялинка» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області, Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2022 року у складі судді Сосницької К. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Дочірнє підприємство «Санаторій Ялинка» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - ДП «Санаторій Ялинка», підприємство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (далі - Зміївська міська рада), Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області (далі - Слобожанська селищна рада) про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок, скасування рішення про присвоєння поштової адреси.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Зміївської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,2500 га, за адресою: АДРЕСА_1 . На зазначеній земельній ділянці розташований житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 93,1 кв. м, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації, наданої Комунальним підприємством «Зміївське бюро технічної інвентаризації, землевпорядкування, містобудування та архітектури» Зміївської районної ради (далі - КП «Зміївське бюро технічної інвентаризації, землевпорядкування, містобудування та архітектури»), у 2017 році за заявою ОСОБА_1 проведено інвентаризацію будинку за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви він додав кадастровий план земельної ділянки площею 0,2500 га, який не погоджено з відділом Держгеокажастру у Зміївському районі. Відомості про оформлення права власності на будинок та земельну ділянку у інвентаризаційній справі відсутні.

Водночас зазначений будинок належить ДП «Санаторій Ялинка», що підтверджується технічним паспортом спального корпусу № 26 Л та книгою обліку основних фондів будівель та споруд Зміївського об`єднання санаторно-курортних установ і установ відпочинку, до складу якого входив санаторій « Ялинка » та будинок відпочинку ім. Орджонікідзе.

16 вересня 2019 року позивачу стало відомо, що 26 березня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 25483803 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено рішення Геніївської сільської ради від 22 лютого 2018 року № 9 «Про присвоєння поштової адреси». Підставою внесення запису до Державного реєстру зазначено рішення державного реєстратора Зміївської міської ради Калініної Л. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40375156 від 29 березня 2018 року.

Посилаючись на незаконність державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправною та скасувати державну реєстраційну дію від 26 березня 2018 року № 25483803 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 29 березня 2018 року № 40375156; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Геніївської сільської ради від 22 лютого 2018 року № 9 «Про присвоєння поштової адреси» та рішення ХХХІ сесії VII скликання від 28 лютого 2018 року

№ 293-VII в частині затвердження рішення виконавчого комітету від 28 лютого 2018 року № 9 «Про присвоєння поштової адреси».

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2022 року позовні вимоги ДП «Санаторій Ялинка» задоволено.

Скасовано запис від 26 березня 2018 року № 25483803 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1518836963217, на ім`я ОСОБА_1 .

Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Геніївської сільської ради від 22 лютого 2018 року № 9, затверджене рішенням ХХХІ сесії VІІ скликання від 28 лютого 2018 року № 293- VІІ «Про присвоєння поштової адреси будинку

АДРЕСА_1 ».

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звертаючись до суду з позовом ДП «Санаторій Ялинка» обрало належний спосіб захисту порушеного права, що відповідає вимогам статей 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав а нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення оспорюваної реєстраційної дії).

Спірний будинок збудовано у 1979 році. Звертаючись до державного реєстратора з метою реєстрації права власності на спірний будинок, ОСОБА_1 , надав державному реєстратору присвоєння поштової адреси № 9 від 22 лютого 2018 року та копію технічного паспорта.

Водночас зазначене рішення органу місцевого самоврядування є незаконним, оскільки, позивач, звертаючись із відповідною заявою не надав доказів, що будинок якому було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 був самостійним об`єктом нерухомого майна, а також правовстановлюючого документа на підтвердження наявності у нього права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Рішення про присвоєння поштової адреси не є підставою для виникнення права власності та, відповідно, підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд відхилив посилання ОСОБА_1 на проведення у 2017 року інвентаризації будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки зазначене суперечить фактичним обставинам справи, зокрема, зазначена поштова адреса була присвоєна спірному будинку лише 22 лютого 2018 року.

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2022 року змінено. Викладено другий абзац резолютивної частини рішення у новій редакції.

Скасовано рішення державного реєстратора Зміївської міської ради від 23 березня 2018 року, на підставі якого вчинено запис від 26 березня 2018 року № 25483803 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 151836963217 на ім`я ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , станом на час прийняття оспорюваного рішення було оформлено за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (санаторій «Ялинка»).

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначив, що відремонтував будинок, який був у занедбаному стані. Вважаючи його безхазяйним, він вважав, що правомірно зареєстрував право власності на нього.

Отримання відповідачем права на розробку проекту землеустрою та встановлення меж земельної ділянки не є доказом набуття прав на житловий будинок. Рішення про присвоєння поштової адреси не є підтвердженням виникнення права власності та, відповідно, не є підставою для проведення державної реєстрації.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_1 не надав доказів, що будинок якому було присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 був самостійними об`єктом нерухомого майна, то присвоєння йому індивідуального номера є незаконним.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зміни рішення суду першої інстанції, оскільки скасуванню підлягає не запис про державну реєстрацію права власності, а рішення державного реєстратора на підставі якого вчинено запис від 26 березня 2018 року № 25483803 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального правата порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 917/553/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 922/1645/18, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги ДП «Санаторій Ялинка» суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про порушення прав підприємства, оскільки воно не довело наявності у нього права власності або права користування спірним нерухомим майном.

Суди не звернули увагу на те, що згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09 червня 2023 року № НВ-9922143112023, на земельній ділянці, на якій знаходиться ДП «Санаторій Ялинка», кадастровий номер 6321782000:01:002:0263, спірний житловий будинок не розташований.

Суди не звернули увагу на те, що згідно з відомостями, наданими податковою інспекцією, у переліку об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, на які нараховується податок на нерухомість, будівля 26 «Л» та земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок, відсутні.

У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ДП «Санаторій Ялинка», у якому підприємство просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 621/3214/19 із Зміївського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2022 року та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2023 року матеріали справи № 621/3214/19 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що згідно з технічним паспортом спального корпусу № 26 «Л» та книги обліку основних фондів будівель та споруд Зміївського об`єднання санаторно-курортних установ і установ відпочинку, спірна будівля побудована

ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та належить ДП «Санаторій «Ялинка» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Відповідно до листа генерального директора Харківського ДП ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» від 17 квітня 2001 року № 01-69 у Харківському ДП ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» функціонувало Зміївське об`єднання санаторно - курортних установ і установ відпочинку, до складу якого входив санаторій «Ялинка» та будинок відпочинку ім. Орджонікідзе.

Рішенням Харківського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»

від 02 серпня 2001 року № Р2-14, у зв`язку з ліквідацією будинку відпочинку

ім. Орджонікідзе, Зміївське об`єднання санаторно - лікувальних установ і установ відпочинку, до складу якого входив санаторій «Ялинка» та будинок відпочинку

ім. Орджонікідзе, перейменовано на філію Харківського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» «Санаторій «Ялинка» .

Рішенням виконавчого комітету Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області від 22 лютого 2018 року № 9 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та листа виконувача обов`язків директора КП «Зміївське БТІ» від 20 лютого 2018 року № 2747 з рекомендацією про присвоєння поштової адреси житловому будинку, вирішено присвоїти поштову адресу житловому будинку

в АДРЕСА_1 .

Згідно з листом КП «Зміївське Бюро технічної інвентаризації» від 20 лютого 2018 року № 2747 за замовленням ОСОБА_1 була проведена інвентаризація житлового будинку в с. Дачне, де він мешкає, що знаходиться поруч із санаторієм «Ялинка» без зазначення адреси цього будинку. Враховуючи, що напроти об`єкта розташований триквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 (колишній будинок санаторію) рекомендовано присвоїти будинку ОСОБА_1 житлову адресу: АДРЕСА_1 .

Рішенням Геніївської сільської ради ХХХІ сесії VІІ скликання від 28 лютого 2018 року затверджено рішення сесії виконавчого комітету сільської ради від 22 лютого 2018 року № 9 «Про присвоєння поштової адреси».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 181077474, 29 березня 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Геніївської сільської ради від 22 лютого 2018 року № 9; технічного паспорта, виданого 10 листопада 2017 року КП «Зміївське бюро технічної інвентаризації, землевпорядкування, містобудування та архітектури». Підставою внесення запису до Державного реєстру є рішення державного реєстратора Зміївської міської ради Калініної Л.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40375156 від 29 березня 2018 року.

Відповідно до довідки КП «Зміївське бюро технічної інвентаризації, землевпорядкування, містобудування та архітектури» від 30 травня 2019 року № 17/18, інвентаризація будинку АДРЕСА_1 проведена у 2017 році за заявою ОСОБА_1 , до якої він додав кадастровий план земельної ділянки площею 0,2500 га, який погоджений відділом Держгеокадастру у Зміївському районі. Відомості про право власності на зазначений будинок та земельну ділянку в інвентаризаційній справі відсутні.

Інвентаризація будинку АДРЕСА_2 не проводилася, а тому інформацією про зазначений об`єкт підприємство не володіє.

Право власності Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (санаторій «Ялинка») (далі - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця») за адресою: АДРЕСА_3 оформлено у 2005 році, після проведення первинної інвентаризації, про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03 серпня 2005 року виконкомом Геніївської сільської ради. Надалі право власності на частину комплексу будівель було переоформлено на інших власників.

Згідно з довідкою відділу у Зміївському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 04 жовтня 2019 року № 1524/171-19 земельна ділянка, кадастровий номер 6321782002:00:000:0015, площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить до земель комунальної власності, земель житлової та громадської забудови. Відомості про зареєстроване речове право в реєстраційній службі, наявність будівель та споруд, у відділі відсутні.

25 березня 2020 року на виконання ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 02 березня 2020 суду Зміївська міська рада надала належним чином завірену копію реєстраційної справи № 1518836963217 на житловий будинок

АДРЕСА_4 , згідно з якою 10 липня 2017 року КП «Зміївське бюро технічної інвентаризації» Зміївської районної ради виготовлено технічний паспорт на зазначений житловий будинок, замовником якого є ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України

(далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частини перша, друга статті 328 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (Частина перша статті 391 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягає право власності.

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

(пункт 4 частини першої статті 3 цього Закону, тут і далі у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на будинок за ОСОБА_1 ).

Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 зазначеного Закону).

Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункти 1-2 частини третьої статті 10 того ж Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Вирішуючи позовні вимоги ДП «Санаторій Ялинка», суди попередніх інстанцій, застосувавши висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 12 січня 2023 року у справі № 940/1275/20, виходили з того, згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Суди встановили, що за адресою: АДРЕСА_1 , на час прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, фактично було розташовано декілька об`єктів нерухомого майна, право власності на які в 2005 році оформлено за

ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Позивач довів, що житловий будинок, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1 , входить до майнового комплексу ДП «Санаторій Ялинка». Земельна ділянка, на якій розташований ДП «Санаторій Ялинка» належать до земель державної власності, землі оздоровчого призначення 06.01 - для будівництва і обслуговування санаторно - оздоровчих закладів, що перебувають в користуванні ДП «Санаторій Ялинка». Право оренди від 24 жовтня 2017 року термін дії 25 років.

Натомість, ОСОБА_1 пояснив суду, що він відремонтував будинок, який був у занедбаному стані, вважаючи його безхазяйним, та правомірно зареєстрував право власності на нього.

Зазначене не дає підстав для висновку про набуття ОСОБА_1 права власності на спірний будинок на законних підставах та, відповідно правомірність здійснення державної реєстрації такого права.

У контексті наведеного доводи ОСОБА_1 про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про порушення прав позивача, оскільки він не довів наявності у нього права власності або права користування спірним нерухомим майном є безпідставними.

Вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на спірний будинок за іншою, ніж позивач, особою є вимогою про захист позивачем права власності на цей об`єкт від порушення особою, за якою це право зареєстроване на момент звернення позивача до суду.

Суди належно дослідили зібрані у справі докази, надали їм оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорювана державна реєстрація права власності не нерухоме майно за ОСОБА_1 , який не є його власником, порушує права ДП «Санаторій Ялинка».

Отримання відповідачем права на розробку проекту землеустрою та встановлення меж земельної ділянки не є доказом набуття ним прав на житловий будинок.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та Верховного Суду, викладених у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 917/553/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 922/1645/18, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі

№ 359/3373/16-ц зазначено, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)).

Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).

У постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 917/553/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 922/1645/18 зазначено, що частиною другою статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться в Державному реєстрі.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 зазначено, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності передусім потрібно встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама лише державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналізуючи наведене, доводи касаційної скарги про неврахування згаданих висновків Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки оскаржувані судові рішення таким висновкам не суперечать, однак встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У цій справі суди виходили з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи були предметом перегляду судів першої та апеляційної інстанцій та не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд не бере до уваги докази, додані до касаційної скарги, а саме: витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09 червня 2023 року № НВ-9922143112023, інформацію, сформовану за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», від 21 червня 2023 року, відомості з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 21 червня 2023 року, оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не може долучати до матеріалів справи нові докази, здійснювати оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, щодо неправомірності здійснення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, а тому не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на те, що касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2022 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Харківського апеляційного суду від 23 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник