Постанова

Іменем України

15 липня 2019 року

м. Київ

справа № 263/8226/16-ц

провадження № 61-33483св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Маріупольська міська рада Донецької області, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області на рішення Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2017 року у складі колегії суддів: Мироненко І. П., Лопатіної М. Ю., Мальцевої Є. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області, ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що вони є спадкоємцями за законом першої черги після смерті їхнього батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадщини входить житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , який складається із: житлового будинку літ. «А-1» із сінями літ. «а-1», тамбурами літ. «а1-1», «а2-1», житловою площею 33,2 кв. м, загальною - 51,0 кв. м, літньої кухні літ. «Б-1», сараїв літ. «В-1», «Г-1», вбиральні літ. «Д-1». Постановами приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Чернишової В. В. від 04 червня 2016 року їм відмовлено у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування у зв`язку з відсутністю у них правовстановлюючих документів на будинок. Посилаючись на те, що законодавство, яке регулювало виникнення у громадян права власності на момент будівництва спірного будинку, не вимагало проведення його реєстрації, а її відсутність позбавляє їх, як спадкоємців, оформити право власності в порядку спадкування.

Посилаючись на викладене, позивачі просили визнати за ними право власності по 1/2 частини на житловий будинок із господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті їхнього батька ОСОБА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 06 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не доведено належними доказами факт побудови (придбання) у встановленому законом порядку спірного домоволодіння, оскільки земельна ділянка, на якій розташований цей будинок, ні спадкодавцю, ні спадкоємцям не надавалась, а передана за договором оренди іншій особі, дочці спадкоємця.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_1 по 1/2 частини за кожним на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , який складається із: житлового будинку літ. «А-1» із сінями літ. «а-1», тамбурами літ. «а1-1», «а2-1», житловою площею 33,2 кв. м, загальною - 51,0 кв. м, літньої кухні літ. «Б-1», сараїв літ. «В-1», «Г-1», вбиральні літ. «Д-1».

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що позивачі фактично прийняли спадщину, оскільки на момент її відкриття були зареєстровані та проживали у спірному будинку, але не можуть оформити своє право на спадщину у зв`язку із тим, що спадкодавець ОСОБА_1 не оформив своє право власності на спірний об`єкт. Відповідно до чинного законодавства на підставі технічного паспорта спадкодавець мав право на оформлення свого права власності на спірне домоволодіння та реєстрацію свого права і одержання свідоцтва про прав власності на об`єкт нерухомого майна, побудований до 05 серпня 1992 року, без подання документів, які підтверджують виникнення, перехід і припинення права власності на такий об`єкт нерухомого майна при надані технічного паспорта як документа, який відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників

У червні 2017 року Маріупольська міська рада Донецької області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що позивачами не доведено факт будівництва, належності зазначених будівель спадкодавцю та не надано документів на підтвердження надання земельної ділянки у власність або користування спадкодавцю або позивачам. Спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже, суд апеляційної інстанції повинен був застосовувати законодавство, яке діяло на час смерті спадкодавця, оскільки вже існували нормативні документи, які регулювали порядок введення в експлуатацію та набуття права власності, таким чином спадкодавець не був позбавлений права на набуття права власності.

У вересні 2017 року від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначено, що є незрозумілою позиція заявника про те, що до спірного житлового будинку, 1940 року забудови необхідно застосовувати сучасне законодавство, яке регулює порядок введення в експлуатацію об`єктів нерухомості з іншими роками будівлі. Спірний житловий будинок не є самочинним будівництвом і на нього може бути визнано право власності за спадкоємцями.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_1 , актовий запис від 05 квітня 2011 року № 644, після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостей КП «Маріупольське БТІ» житловий будинок перебуває у користуванні сім`ї ОСОБА_1 з 1940 року (рік забудови), проте станом на 31 грудня 2012 року право власності на нього зареєстровано не було. Інвентаризація будинку проводилась у 1980, 1985, 2011 роках. Відповідно до технічної інвентаризації від 22 грудня 2016 року встановлено, що на земельній ділянці знаходяться: житловий будинок літ. «А-1» із сінями літ. «а-1», тамбурами літ. «а1-1», «а2-1», житловою площею 33,2 кв. м, загальною - 51,0 кв. м, літньої кухні літ. «Б-1», сараїв літ. «В-1», «Г-1», вбиральні літ. «Д-1». Всі зазначені споруди збудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2015 року та додаткового договору від 07 вересня 2015 року Маріупольська міська рада передала ОСОБА_3 у користування строком на 10 років земельну ділянку площею 0,0219 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування, розташованих на ній житлового будинку, господарських будівель та споруд.

26 травня 2016 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Чернишової В. В. із заявами про прийняття спадщини після смерті свого батька, оскільки спадщину прийняли, тому що були зареєстровані разом із спадкодавцем на момент смерті.

Постановами приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Чернишової В. В. від 04 червня 2016 року № 137/02-31 та № 138/02-31 позивачам відмовлено у вчинені нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

За пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року № 95, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Тобто, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року, якщо їх відповідність вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил підтверджується технічним паспортом, складеним за результатами технічної інвентаризації.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається із житлового будинку літ. «А-1» із сіней літ. «а-1», тамбурів літ. «а1-1», «а2-1», житловою площею 33,2 кв. м, загальною - 51,0 кв. м, літньої кухні літ. «Б-1», сараїв літ. «В-1», «Г-1», вбиральні літ. «Д-1», згідно із технічним паспортом побудовані до 1991 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва (втратила чинність), якою не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних жилих будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. У технічному паспорті на спірний будинок у графі «рік побудови» зазначено 1940 рік, тобто, спірний будинок із господарськими будівлями та спорудами побудовано до 05 серпня 1992 року, а отже, померлий ОСОБА_1 набув за життя право власності на вказане домоволодіння, яке переходить у порядку спадкування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Отже, позивачами обраний належний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який є найбільш ефективним у спірних правовідносинах.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. Проте згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 401 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик