Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.11.2024 року у справі №201/13014/23
Постанова КЦС ВП від 15.05.2025 року у справі №201/13014/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року

м. Київ

справа № 201/13014/23

провадження № 61-12151св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2024 року у складі судді Батманової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Макарова М. О., а також на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Макарова М. О., Пищиди М. М.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дітей з батьком

та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дітей з матір`ю,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. 20 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ,третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дітей з батьком.

2. Протокольною ухвалою суду від 11 січня 2024 року об`єднано в одне провадження разом з цією справою справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дітей з матір`ю, який подано до суду 25 жовтня 2023 року.

3. Суд першої інстанції, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, позов ОСОБА_2 задовольнив. У позові ОСОБА_1 відмовив.

4. ОСОБА_1 оскаржила рішення суду першої інстанції, постанову та додаткову постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі. Також вказала, що суд порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5. Підставою касаційного оскарження додаткової постанови вказала те, суд апеляційної інстанції допустив помилкове встановлення обставин надання правничої допомоги, більша частина послуг з наведеного ОСОБА_2 переліку не мала відношення до апеляційного провадження у цій справі, зазначені в акті виконаних робіт послуги не були необхідними, а їх вартість явно і безпідставно завищена. Недотримання ним процесуальних вимог щодо подання доказів про витрати до закінчення судових дебатів взагалі унеможливлює розгляд поданого клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу. Додані до заяви про ухвалення додаткового рішення докази є сумнівними. Стверджує, що ОСОБА_2 особисто не підписував акт виконаних робіт, оскільки у цей період перебував за кордоном.

Також посилається на те, що апеляційний суд, вирішуючи питання про судові витрати, не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.

6. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),

у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

7. Позов ОСОБА_2 обґрунтований так:

- він з 2009 року перебував у стосунках без реєстрації шлюбу

з ОСОБА_1 , від яких у них народилось троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- з моменту початку військової агресії росії проти України у березні

2022 року він організував поїздку ОСОБА_1 разом з малолітніми дітьми спочатку до Республіки Польща, де він їх зустрів, організував спільне проживання за програмою підтримки біженців з України уряду Республіки Польща до травня 2022 року;

- надалі він спільно з дітьми та ОСОБА_1 переїхали у Сполучене Королівство Великої Британії, а пізніше до Шотландії , де оформив документи для спільного проживання за програмою підтримки біженців з України урядом Шотландії;

- ОСОБА_1 залишала дітей і була відсутня до 2 тижнів, не попередивши нікого про це;

- сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, діти залишились проживати разом із ним та станом на день звернення з позовом діти перебувають на його утриманні.

8. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив визначити місце проживання дітей із ним.

9. Позов ОСОБА_1 обґрунтований так:

- сторони є батьками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

- сторони весь час мешкали окремо, а діти від народження проживали разом з нею та спільно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 16 березня 2023 року у справі 201/8220/22 з ОСОБА_2 стягнуто на її користь аліменти на утримання трьох спільних дітей;

- ОСОБА_2 ухилявся від сплати аліментів та за ним утворилася заборгованість у розмірі 822 410, 33 грн;

- з метою штучної зміни сімейного становища, що впливає на право отримання аліментів, ОСОБА_2 07 жовтня 2023 року вивіз дітей із готелю, де вони проживали у невідомому напрямку без можливості зв`язатися з ними;

- вона зверталася до правоохоронних органів Шотландії та Канади

з метою повернення дітей.

10. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визначити місце проживання дітей із нею.

ІII. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції та апеляційної інстанції

11. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2024 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком.

У позові ОСОБА_1 відмовлено.

12. Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду

від 08 жовтня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

13. Задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції, виходив

з того, що батько створив належні умови для проживання, виховання та забезпечення дітей, тому визначення місця проживання дітей саме з ним відповідатиме їх найкращим інтересам.

У зв`язку з цим суд відмовив у позові ОСОБА_1 .

14. Апеляційний суд, ухваливши додаткове рішення про стягнення

з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходив з того, що адвокатом ОСОБА_2 фактично виконана робота з надання правничої допомоги, тому з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, вважав за можливе стягнути цю суму.

IV. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи особи, яка їх подала

15. У касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_2 та задоволення її позову. У разі допущення судами порушень, передбачених статтею 411 ЦПК, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

16. Касаційна скарга мотивована наступним:

- суд необґрунтовано відхилив клопотання про допит батька як свідка, заслуховування думки дітей та про призначення судової психологічної експертизи;

- апеляційний суд проігнорував зняті батьком відеозаписи дітей, де вони навіть в його присутності однозначно говорять про бажання жити з матір`ю, повернення в Шотландію , а також під диктовку батька ОСОБА_7 говорить про «мирові угоди» і «кримінальні провадження», що очевидно є чужорідною лексикою для 12-річної дитини;

- суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема, висновку органу опіки і піклування про доцільність проживання дітей з батьком від 24 січня 2024 року, який складений без обстеження житлово-побутових умов і без будь-яких бесід

з матір`ю, довідок Комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги», рекомендації органу опіки і піклування від 07 грудня 2023 року, щодо навчання та здоров`я дітей;

- визначивши місце проживання дітей з батьком на підставі висновку органу опіки суд проігнорували те, що в квартирі за місцем реєстрації батька, крім нього самого, зареєстрована його колишня дружина і ще п`ятеро інших дітей;

- апеляційним судом проігноровані нотаріально засвідчені переклади протоколів судових засідань Верховного суду Канади, Провінція Квебек (палата з розгляду сімейних справ) у справі № 500-04080554-232,де позивач

у справі була ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , які є доказами ставлення ОСОБА_2 до дітей, до їх матері та безпосереднього викрадення дітей у матері;

- суд першої інстанції безпідставно відмовився розглядати і аналізувати відеозаписи від 05 березня 2024 року з квартири ОСОБА_1 , де

ОСОБА_2 визнає факт повного ізолювання дітей від матері і погрожує, що вона ніколи дітей не побачить;

- відмовившись у прийнятті та розгляді доказів, суд першої інстанції допустив порушення вимог статті 83 ЦПК, оскільки такі докази на момент їх подання до суду були новими і на час подання позову не існували. Апеляційний суд ці порушення не усунув, проігнорувавши доводи

ОСОБА_1 у цій частині;

- водночас додані 11 грудня 2023 року з порушенням строків і без жодного обґрунтування докази сторони позивача суд першої інстанції прийняв;

- суд першої інстанції проігнорував всі суттєві обставини справи

і проявив надмірний формалізм, ігноруючи думку і права дітей, справа розглянута з дискримінацією ОСОБА_1 ;

- у порушення статті 243 ЦПК суд першої інстанції залишив без уваги заяву представника ОСОБА_1 про повернення до з`ясування обставин

у справі, заявлене під час судових дебатів, апеляційний суд це порушення проігнорував;

- суди проігнорували показання свідка ОСОБА_8 , який є старшим сином ОСОБА_1 ;

- суди, визначаючи місце проживання дітей з батьком, проігнорували те, що у справі відсутні докази на підтвердження того, що батько належним чином займається належним вихованням та утриманням дітей;

- суди не обґрунтували належним чином яка перевага є у батька на визначення місця проживання дітей з ним, та яка небезпека для життя

і здоров`я дітей з матір`ю, що свідчить про те, що суди не розглянули справу по суті, оскільки не досліджували переваги батька над матір`ю щодо дітей;

- апеляційним судом порушене право відповідачки на правничу допомогу 24 вересня 2024 року, що призвело до обмеження її права на справедливий суд та неповноцінного судового розгляду, неможливості скористатись правовим інструментарієм, в якому вона не обізнана;

- апеляційний суд без належного мотивування проігнорував клопотання ОСОБА_1 дослідити докази, незаконно проігноровані судом першої інстанції, а саме: відеозаписи від 05 березня 2024 року, скріншоти

з месенджерів, що підтверджують блокування та повну ізоляцію дітей від спілкування з мамою, пояснення свідка ОСОБА_8 , засвідчені переклади рішень офіційних органів Шотландії та Канади, які доводять незаконність дій батька та його переховування з дітьми;

- суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19,

від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (щодо вислуховування думки дітей), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (щодо врахування висновку органу опіки і піклування), від 29 липня 2021 року у справі № 758/5545/18, від 13 червня 2022 року у справі № 766/17903/19, від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19, від 25 липня 2019 року у справі № 761/15172/17-ц, від 18 грудня 2018 року у справі № 610/2531/17, від 23 травня 2018 року у справі № 761/15172/17-ц, Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (щодо врахування найкращих інтересів дітей).

17. У касаційній скарзі на додаткову постанову апеляційного суду

ОСОБА_1 просить оскаржуване судове рішення скасувати, заяву представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.

18. Додаткову постанову ОСОБА_1 вважає незаконною з таких підстав:

- суд апеляційної інстанції допустив помилкове встановлення обставин надання правничої допомоги, більша частина послуг з наведеного ОСОБА_2 переліку не мала відношення до апеляційного провадження у цій справі, зазначені в акті виконаних робіт послуги не були необхідними, а їх вартість явно і безпідставно завищена;

- недотримання ОСОБА_2 процесуальних вимог щодо подання доказів про витрати до закінчення судових дебатів унеможливлює розгляд поданого клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу;

- додані до заяви про ухвалення додаткового рішення докази

є сумнівними, оскільки ОСОБА_2 особисто не підписував акт виконаних робіт, у зв`язку з його перебуванням в той час за кордоном;

- апеляційний суд проігнорував заяву ОСОБА_1 щодо можливого підроблення доказів - договору і акта наданих послуг, не витребувавши оригінали цих доказів;

- апеляційний суд, вирішуючи питання про судові витрати, не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року

у справі № 922/1964/21 (щодо оцінювання необхідності судових витрат),

від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 775/9215/15-ц (при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін; суд має врахувати також, чи були витрати понесені фактично та чи була їхня сума обґрунтованою), Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21 (суд не зобов`язаний присуджувати іншій стороні витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару є завищеним), Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21 (забезпечення дотримання принципу змагальності), від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20, від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 03 жовтня 2024 року у справі № 357/8695/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 460/4511/16-ц.

V. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

19. 05 грудня 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення по суті та навів такі мотиви для відмови у її задоволенні:

- доводи касаційної скарги про відсутність можливості задати позивачу питання про всі обставини є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 відповідно до

статті 93 ЦПК не була позбавлена права поставити запитання з метою отримання відповіді, звернувшись з відповідним клопотанням;

- посилання в касаційній скарзі на те, що ОСОБА_2 ніколи не був членом сім`ї ОСОБА_1 і їх спільних дітей, оскільки мав іншу сім`ю не стосуються предмета спору;

- необґрунтованими є доводи касаційної скарги про відхилення судом клопотання про заслуховування думки дітей, оскільки відповідно до консультаційних висновків спеціаліста на дітей від 13 вересня 2024 року встановлено алергічний кон`юктивіт середнього ступеню тяжкості, загострення та рекомендовано виключити перебування в місцевості розповсюдження алергії (в тому числі м. Дніпро) на період цвітіння до кінця жовтня, у зв`язку з цим була відсутня об`єктивна можливість прибути до судового засідання, призначеного на 17 вересня 2024 року, про що суд повідомлялося;

- думка дітей була неодноразово висловлена, що підтверджується висновком Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради № 5/6-9 від 24 січня 2024 року, довідками Комунального закладу «Дніпропетровський центр Соціально-психологічної допомоги» від 11 грудня 2023 року та від 12 грудня 2024 року, психологічним висновком спеціаліста;

- посилання в касаційній скарзі на те, що з початком війни мати самостійно вивезла своїх дітей, а батько участі не брав, займаючись іншими своїми дітьми

і колишньою дружиною, спростовується наданими поясненнями;

- також твердження в касаційній скарзі про те, що з жовтня 2023 року діти перебувають з батьком, після їх примусового вивезення в іншу країну є лише припущеннями;

- суди при ухваленні рішення керувалися не емоційними твердженнями та судженнями, а доказами, які надавалися з обох сторін, відповідно до яких було рекомендовано дітей залишити проживати разом з батьком;

- ОСОБА_1 не надала жодних доказів щодо доходів та стабільних джерел існування, які б можна було б використовувати для життя та дозвілля дітей (тим більш за кордоном);

- старший син ОСОБА_1 . ОСОБА_9 не проживав з нею, його вихованням займалися її батьки;

- ОСОБА_1 завжди знала про місця перебування та проживання дітей разом із батьком;

- твердження ОСОБА_1 про агресивну поведінку батька до дітей є лише припущенням без підтвердження належними доказами;

- соціальні служби у Великобританії ніколи не зобов`язували ОСОБА_2 приходити щотижня на співбесіди;

- ОСОБА_2 ніколи не забороняв дітям спілкуватися з матір`ю, а навпаки, зазначав про те, що визначення місця проживання жодним чином не позбавляє її прав щодо дітей;

- ОСОБА_2 безпосередньо бере участь в освітньому процесі дітей, джерел отримання навчальної інформації;

- суди не ігнорували показання свідка ОСОБА_8 , а надали об`єктивну оцінку особі, яка об`єктивно є заінтересованою особою та неодноразово мав особистісні конфлікти з матір`ю;

- касаційна скарга ґрунтується на припущеннях, емоційних судженнях, перекручуваннях, але не на доказах, які наявні в матеріалах справи, які демонструють висловлену думку дітей у динаміці різними суб`єктами;

- ОСОБА_1 не довела обставин, за наявності яких визначення місця проживання дітей з нею матиме більш позитивний вплив на дитину, наявність стабільного заробітку для підтримання належного їх існування за кордоном;

- також нею не спростовано факту добросовісного виконання

ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків, забезпечення дітям необхідних умов для проживання та розвитку, фінансового утримання, піклування про їх здоров`я, фізичний та моральний розвиток;

- відсутні виключні обставини, які б унеможливлювали проживання дітей

з батьком, чи негативно впливали на їх виховання та розвиток;

20. 30 грудня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду додаткові пояснення, які по змісту є відповіддю на відзив, та в яких навела фактично аналогічні касаційній скарзі доводи, додатково вказавши, що твердження ОСОБА_2 не підтверджені доказами, при цьому наданий ним як доказ лист готелю є підроблений, надавши на спростування інший лист готелю.

21. Інші надані додаткові пояснення ОСОБА_1 від 06 січня 2025 року,

05 березня 2025 року, 14 квітня 2025 року фактично аналогічні доводам касаційної скарги.

VI. Рух справи в суді касаційної інстанції

22. 13 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду

з касаційною скаргою на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року.

23. 22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду

з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанціїта постанову апеляційного суду.

24. Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду. Задоволено частково клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії додаткової постанови апеляційного суду. Зупинено виконання додаткової постанови апеляційного суду до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

25. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року відмовлено

ОСОБА_1 у задоволенні заяви про зупинення дії рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

26. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року клопотання

ОСОБА_1 про зупинення дії судових рішень задоволено. Зупинено дію рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду до закінчення їх перегляду

у касаційному порядку.

27. Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року відмовлено ОСОБА_1

у задоволенні заяви про забезпечення позову.

28. Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко С. Ю., про продовження строку на подання відзиву задоволено. Продовжено ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

29. 20 січня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

30. Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

31. Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про долучення доказів до справи.

VII. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

32. У справі № 2-666 рішенням Залізничного районного суду м. Львова встановлено, що сторони у справі з 2009 року перебували у стосунках без реєстрації шлюбу, від яких у них народилось троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

33. З моменту початку військової агресії російської федерації проти України ОСОБА_1 з метою забезпечення безпеки життя та здоров`я дітей, разом з ними виїхала за кордон, де вони разом з батьком дітей ОСОБА_2 перебували

у готелі «Меркюр Інвернес», який розташований за адресою: Шотландія,

м. Інвернес, вул. Church street 33 IV1 1DX.

34. З жовтня 2023 року після виїзду ОСОБА_1 в Україну діти перебувають разом з батьком.

35. Згідно з довідками Комунального закладу «Дніпропетровський центр Соціально-психологічної допомоги» від 11 грудня 2023 року та від 12 лютого

2024 року, спеціалістами центру зазначається, що ОСОБА_2 опікується дітьми, є для них авторитетом, забезпечує базові потреби дітей, потреби

у навчанні, спілкуванні, відпочинку та дозвіллі, позитивно впливає на їх розвиток, виявляє інтерес до їх внутрішнього світу. Батько не перешкоджає спілкуванню дітей з матір`ю ОСОБА_1 , спілкування між дітьми та батьком доброзичливе та позитивно забарвлене, дітям комфортно разом з ним. Також визначено, що батько має усі підстави психологічного характеру для проживання дітей разом

з ним, діти з батьком перебувають в режимі емоційної стабільності та

в безпечному середовищі, спілкування з батьком не несе риси психотравмуючих подій для них.

36. У довідці, наданій ОСОБА_1 . Комунального закладу «Дніпропетровський центр Соціально-психологічної допомоги» від 06 березня 2024 року визначено, що за для психологічного здоров`я та в інтересах дітей обом батькам необхідно налагодити спілкування та встановити конструктивні методи і тактики виховання дітей, побудовані на узгодженій взаємодії батьків, в конструктивному та позитивному руслі без подвійних батьківських установок та маніпулювання.

37. Відповідно до висновку Адміністрації соборного району Дніпровської міської ради від 24 січня 2024 року № 5/6-9 встановлено за доцільне визначити місце проживання дітей разом із батьком ОСОБА_2 . Комісією по відеозв`язку було проведено бесіду з дітьми, які повідомили, що проживають разом з батьком, з яким у них хороші відносини, вони відвідують парки, виставки, хокейні матчі, діти мають охайний вигляд. Діти пояснили, що батько не забороняє їм спілкуватися з мамою, як і мати, коли вони проживали з нею, не намовляла їх проти батька.

VIII. Позиція Верховного Суду

38. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6), Верховний Суд зазначає таке.

39. У цій справі сторонами порушено питання про визначення місця проживання дітей (див. пункти 7-10).

Загальні принципи, що стосуються розгляду спорів, пов`язаних із захистом прав дитини

40. Результат аналізу міжнародних стандартів у сфері правосуддя, дружнього до дитини, та підходів Верховного Суду свідчить, що судові рішення у справах, які стосуються якнайкращих інтересів дитини, повинні мати належну мотивацію та відображати специфічні елементи, які впливають на врахування принципу якнайкращих інтересів дитини.

41. Наприклад, Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дитини, орієнтують, що рішення та постанови суду щодо дітей повинні бути належним чином обґрунтовані та пояснені їм мовою, яку діти можуть зрозуміти, зокрема, рішення, в яких погляди і думки дитини не було підтримано [1].

42. Оскільки Україна взяла на себе зобов`язання за Конвенцією, яка

є джерелом права в нашій державі, важливими для побудови національної політики та правозастосовної практики будуть висновки Комітету ООН з прав дитини (далі - Комітет), які є джерелом права відповідно до пп. «b» пункту 3 статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, яка закріплює правило про те, що поряд із нормами міжнародного договору обов`язково треба використовувати подальшу практику застосування договору, який встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.

43. Особливості аргументації рішення у справі, що стосувалась якнайкращих інтересів дитини, можна прослідкувати з рішення Комітету

у справі «А.Б. проти Фінляндії» [2], в якій Комітет нагадав, що для наглядного підтвердження факту дотримання права дитини на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування, будь-яке рішення щодо дитини чи дітей має бути мотивовано, обґрунтовано та роз`яснено. При викладанні аргументації слід чітко вказати всі факти щодо обставин, у яких знаходиться дитина, які елементи були визнані доречними для оцінки її найкращих інтересів, зміст елементів у цьому конкретному випадку та ступінь значущості, яка була їм надана в контексті визначення найкращих інтересів дитини. У цьому зв`язку Комітет зазначає, що формальне та загальне посилання Імміграційної служби Фінляндії на найкраще забезпечення інтересів дитини без урахування думки автора означає, що конкретні обставини, що стосуються автора, не були розглянуті, та оцінка наявності небезпеки серйозного порушення Конвенції ООН про права дитини

з урахуванням його конкретних обставин не була проведена.

44. Верховний Суд звертає увагу на те, що, визначаючи зміст принципу якнайкращих інтересів дитини, цей суд в своїй практиці враховує підхід Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який виробив дві умови, які необхідно брати до уваги при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (див. пункт 100 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» [3]).

45. Більш широкий підхід виробив Комітет ООН з прав дитини

в Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3)» [4], який був імплементований і в практику Верховного Суду [5].

Так, Комітет звернув увагу на те, що при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати такі елементи: погляди дитини; індивідуальність дитини; збереження сімейного оточення і підтримання відносин; піклування, захист і безпеку дитини; вразливе становище; право дитини на здоров`я; право дитини на освіту. Перелік таких елементів не

є вичерпним і залежно від конкретної ситуації певний елемент може переважати над іншим.

Підхід Комітету ООН з прав дитини може слугувати алгоритмом для оцінки та визначення якнайкращих інтересів дитини, за якими належить діяти

в такому порядку: по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного

з них у співвідношенні з іншими; по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечують юридичні гарантії та належну реалізацію цього права.

46. Наступним важливим елементом у такій категорії справ є оцінка того, яким чином було забезпечено право дитині висловити свою думку і якою мірою вона була взята до уваги.

47. Право дитини бути заслуханою є базовою гарантією Конвенції

(стаття 12).

Комітет ООН з прав дитини підкреслив, що в статті 12 не встановлюється будь-якого вікового обмеження щодо права дитини висловлювати свої погляди і вона не заохочує держави-учасники до введення в законодавстві або на практиці вікових обмежень, які б ущемляли право дитини бути почутою, з усіх питань, які стосуються її інтересів [6].

48. Верховний Суд, імплементуючи вказаний стандарт, зробив висновок, що думка дитини може бути висловлена: у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків [7].

49. Думка дитини не є для суду абсолютною і не позбавляє суд можливості ухвалити рішення всупереч такій думці, але обов`язково з наведенням відповідного обґрунтування [8].

50. Далі Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України (далі - СК) при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

51. Верховний Суд неодноразово вказував, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову [9].

52. Передбачена частинами четвертою і п`ятою статті 19 СК обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами [10].

53. Також Верховний Суд у своїй практиці постійно вказує на те, що згідно із законом на суд покладений обов`язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, враховувати факти вчинення домашнього насильства як стосовно дитини, так і у присутності дитини. Тобто в разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або у її присутності [11].

54. Так само і ЄСПЛ звертав увагу на те, що при ухваленні рішень щодо обмеження права на спілкування національні органи влади зобов`язані враховувати стверджувану історію домашнього насильства заявника як відповідний і обов`язковий фактор, який повинен бути зважений під час оцінки [12].

Застосування вказаних принципів у цій справі

55. Верховний Суд підкреслює, що згідно із частиною першою статті 161 СК, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

56. Тлумачення частини першої статті 161 СК свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків

і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку [13].

57. ОСОБА_1 , не погоджуючись з висновками судів, посилалась на те, що її права як матері порушено.

58. В апеляційні скарзі вона навела ряд важливих аргументів, які стосуються обґрунтованості втручання в її права і пов`язані із обставинами, які необхідно враховувати при розгляді спорів щодо захисту прав дитини

(див. пункти 39-55).

59. Такими доводами є:

- питання з`ясування думки дітей;

- оцінка висновку органу опіки та піклування;

- посилання на заяви до іноземних судів та правоохоронних органів і тиск на дітей;

- примусове відібрання дітей батьком від матері.

60. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд не дав відповіді на ключові аргументи ОСОБА_1 , і як наслідок, належним чином не мотивував, яким чином були взяті до уваги якнайкращі інтереси дітей.

61. У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дітей, інтереси яких превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання необхідно вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

62. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 щодо заслуховування думки дітей, апеляційний суд в судовому рішенні навів мотиви неможливості допиту дітей в судовому засіданні. Проте не врахував, що думка дитини може бути висловлена: у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції. Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не лише інтереси та бажання батьків (див. пункт 46-49).

При цьому апеляційний суд не навів мотивів, яким чином і з якого джерела взята до уваги думка дітей.

63. Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що в підготовчому засіданні ОСОБА_1 заявляла клопотання про призначення судово-психологічної експертизи (т.1 а.с.223), яке суд першої інстанції залишив «відкритим» (т.1 а.с.226).

64. Наведене свідчить про неврахування судами одного із найважливіших елементів, який впливає на визначення якнайкращих інтересів дитини.

65. Далі Верховний Суд підкреслює, що апеляційний суд не дав відповіді на аргумент ОСОБА_1 щодо оцінки висновку органу опіки та піклування і можливості його врахування в сукупності із іншими доказами.

При цьому відповідні заперечення були письмово висловлені в суді першої інстанції (т.1 а.с.231-234).

66. Залишились поза увагою і твердження ОСОБА_1 про примусове відібрання дітей та звернення до іноземних правоохоронних органів, що може бути пов`язано із застосуванням домашнього насильства.

Так само доводи про застосування психологічного насильства наводила ОСОБА_1 і у відзиві на позов (т. 1 а.с. 39).

67. Таким чином, відсутність в судовому рішенні апеляційного суду мотивів щодо думки дитини, висновку органу опіки та піклування, тверджень щодо застосування домашнього насильства в своїй сукупності впливає на визначення змісту якнайкращих інтересів дитини.

68. Судове рішення апеляційного суду не в повній мірі містить мотивацію та відображення специфічних елементів, які впливають на врахування принципу якнайкращих інтересів дитини (див. пункти 40-54).

69. Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом належним чином не встановлені, а зроблені висновки не в повній мірі узгоджуються

із висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, постанова апеляційного суду не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

70. Тому висновок апеляційного суду про необхідність визначення місця проживання дітей з батьком є передчасним.

71. Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з огляду на статтю 400 ЦПК.

Щодо додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року

72. Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі

у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).

73. З урахуванням того, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, то додаткова постанова Дніпровського апеляційного суду

від 08 жовтня 2024 року також підлягає скасуванню, тому доводи касаційної скарги на неї не перевіряються.

ІX. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

74. Верховний Суд частково погоджується із доводами касаційної скарги, які дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права.

75. Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів за змістом частини першої

статті 400 ЦПК виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

76. За результатами розгляду касаційних скарг Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова та додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що відповідає змісту статті 411 ЦПК.

77. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

78. Виходячи з того, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, немає необхідності у поновленні дії оскаржуваних судових рішень.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400 402 409 411 415 416 419 436 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. ПостановуДніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 рокута додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 рокута додаткова постанова Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

[1] Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дитини, і пояснювальна записка: прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року // https://rm.coe.int/16804c2188

[2] Рішення Комітету ООН з прав дитини у справі «А.Б. проти Фінляндії» від 04 лютого 2021 року, повідомлення № 51/2018 // https://tbinternet.ohchr.org/_layouts/15/treatybodyexternal/Download.aspx?symbolno=CRC%2FC%2F86%2FD%2F51%2F2018&Lang=en

[3] Рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09 // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a93#Text

[4] Зауваження загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3)» // https://tbinternet.ohchr.org/_layouts/15/treatybodyexternal/Download.aspx?symbolno=CRC%2FC%2FGC%2F14&Lang=en

[5] Постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/98911478

[6] Зауваження загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 12 «Право дитини бути заслуханою», CRC/C/GC/12, 20 липня 2009 року // https://tbinternet.ohchr.org/_layouts/15/treatybodyexternal/Download.aspx?symbolno=CRC%2FC%2FGC%2F12&Lang=en

[7] Постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 752/13450/22 (провадження № 61-4664св24) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/120888815

[8] Постанова Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 756/1967/16-ц (провадження № 61-13009св19) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/87672349

[9] Постанова Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 685/511/19 (провадження № 61-9489св20) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/94417542

[10] Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 (провадження № 61-12112сво22) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/115859340

[11] Постанова Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 723/4182/22 (провадження № 61-17501св23) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/117179894

[12] Рішення ЄСПЛ від 17 жовтня 2023 року у справі «Биздиґа проти Республіки Молдова», заява № 15646/18 // https://hudoc.echr.coe.int/ukr#{%22tabview%22:[%22document%22],%22itemid%22:[%22001-228152%22]}

[13] Постанова Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680 св 18) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/79846507

Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко