Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.05.2023 року у справі №947/38015/20
Ухвала КЦС ВП від 22.07.2021 року у справі №947/38015/20

Постанова

Іменем України

15 травня 2023 року

м. Київ

справа № 947/38015/20

провадження № 61-6244св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державний реєстратор - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горда Ірина Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лапкевич Тетяна Володимирівна,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2022 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Централ Фінанс»), ОСОБА_3 , державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гордої І. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В., третя особа - ОСОБА_4 , про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого володіння.

Позовна заява мотивована ти, що 09 листопада 2010 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-13330/10 частково задоволено позов ОСОБА_6 та визнано недійсним договір іпотеки від 24 жовтня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Банк) та ОСОБА_4 . Зазначено, що це рішення суду є підставою для виключення з реєстру іпотек та заборон відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна: садового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 173,0 кв. м, а також земельної ділянки загальною площею 0,0166 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на якій знаходиться садовий будинок, що набуті ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 24 жовтня 2007 року та передані у іпотеку банку за вказаним договором іпотеки. У подальшому ОСОБА_4 відчужив вищевказані садовий будинок та земельну ділянку ОСОБА_7 . Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2010 року, за заявою банку від 22 грудня 2010 року про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2010 року у справі № 2-13330/10. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2013 року позов ОСОБА_6 залишено без розгляду. 20 серпня 2013 року позивач придбав у ОСОБА_7 вказані садовий будинок та земельну ділянку. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2018 року поновлено у Державному реєстрі іпотек запис № 478, реєстраційний номер обтяження 5907726, зареєстрований 25 жовтня 2007 року, з контрольною сумою Б7В86А51В0, реєстратором: приватний нотаріус Колодяжна А. В., підстава обтяження - договір іпотеки, зареєстрований 24 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Колодяжна А. В. за номером 4640, об`єкт обтяження - земельна ділянка, 0,0166 га, кадастровий номер 5110136900:24:003:0191, за адресою: АДРЕСА_2 , та садовий будинок за адресою: на АДРЕСА_1 , номер РПВН 18580034, іпотекодавець ОСОБА_4 . Відомості про обтяження спірних земельної ділянки та садового будинку іпотекою з`явилися в реєстрі лише - 03 серпня 2020 року о 09:41:19. Отже, на час придбання ним земельної ділянки та садового будинку (20 серпня 2013 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про те, що спірні земельна ділянка та садовий будинок обтяжені іпотекою. Позивач вказував, що про вищевказані обставини щодо обтяження нерухомого майна іпотекою, виключення та поновлення записів про іпотеку він не знав і не міг знати на час придбання земельної ділянки та садового будинку. 07 серпня 2020 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило ТОВ «Централ Фінанс» право вимоги за укладеним 24 жовтня 2007 року з ОСОБА_4 договором іпотеки. 28 жовтня 2020 року ТОВ «Централ Фінанс» у позасудовому порядку звернуло стягнення на земельну ділянку та садовий будинок, зареєструвало право власності за собою на вищевказані земельну ділянку та садовий будинок. За окремими договорами купівлі-продажу від 13 листопада 2020 року ТОВ «Централ Фінанс» продало земельну ділянку та садовий будинок ОСОБА_2 , який у свою чергу за договором іпотеки від 11 грудня 2020 року передав їх в іпотеку ОСОБА_3 в забезпечення виконання укладеного з нею 10 грудня 2020 року договору позики. Позивач стверджував, що реєстрація права власності на земельну ділянку та садовий будинок за ТОВ «Централ Фінанс» відбулася з порушенням його прав, норм діючого законодавства. На час реєстрації права власності ТОВ «Централ Фінанс» не було іпотекодержателем за договором іпотеки від 24 жовтня 2007 року, а ОСОБА_4 не був іпотекодателем, у чому не пересвідчився державний реєстратор. Він не повідомлявся про реєстрацію права власності за ТОВ «Централ Фінанс», йому не направлялася письмова вимога про усунення порушень зобов`язання. Оскільки ОСОБА_2 придбав спірне майно за оплатним договором, а воно вибуло від позивача поза його волею, він має право на витребування спірного майна від ОСОБА_2 . У зв`язку із внесеними змінами до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора допускається з одночасним припиненням цим рішенням речових прав. Укладений 11 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір іпотеки підлягає визнанню недійсним, оскільки він порушує його право власності, ТОВ «Централ Фінанс» набуло право власності на спірні земельну ділянку та садовий будинок неправомірно, а тому безпідставно відчужило їх ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, з урахуванням уточнень, позивач просив суд: визнати недійсним правочин - реєстрацію 28 жовтня 2020 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І. В. права власності за ТОВ «ФК «Централ Фінанс» на: садовий будинок, який в цілому складається з одного кам`яного будинку літера «Б2ж», загальною площею 173,0 кв. м, житловою площею 74,0 кв. м, та № 3 - огорожа, що розташований на земельній ділянці, площею 166,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:24:003:0191, загальною площею 0,0166 га, в тому числі за угіддям 0,0089 га - ріллі, 0,0077 га - під забудовою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на якій знаходиться садовий будинок; витребувати у ОСОБА_2 із незаконного володіння: садовий будинок, який в цілому складається з одного кам`яного будинку літера «Б2ж», загальною площею - 173,0 кв. м, житловою площею 74,0 кв. м, та № 3 - огорожа, що розташований на земельній ділянці, площею 166,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:24:003:0191, загальною площею 0,0166 га, в тому числі за угіддям 0,0089 га - ріллі, 0,0077 га - під забудовою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на якій знаходиться садовий будинок; припинити речові права ОСОБА_2 на: садовий будинок, який в цілому складається з одного кам`яного будинку літера «Б2ж», загальною площею 173,0 кв. м, житловою площею 74,0 кв. м, та № 3 - огорожа, що розташований на земельній ділянці, площею 166,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 137343951101. Об`єкт нерухомого майна: садовий будинок. Опис об`єкта: Загальна площа (кв. м) 173, Адреса: АДРЕСА_1 , земельні ділянки місця розташування; кадастровий номер 5110136900:24:003:0191, цільове призначення: для індивідуального садівництва, площа 0,0166 га, Номер об`єкта в РПВН: 18580034; земельну ділянку, загальною площею 0,0166 га, в тому числі за угіддям 0,0089 га - ріллі, 0,0077 га - під забудовою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на якій знаходиться садовий будинок, кадастровий номер 5110136900:24:003:0191; визнати недійсним договір іпотеки, укладений 11 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 1766, із скасуванням відомостей про іпотеку, внесених державним реєстратором-приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55660169 від 11 грудня 2020 року о 16:06:58.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 12 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що право власності на спірні садовий будинок та земельну ділянку за позивачем ОСОБА_1 зареєстроване в період, коли з Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна були виключені відомості про перебування спірних об`єктів нерухомого майна в іпотеці ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Вилучення записів про обтяження спірного майна з Державних реєстрів відбулося на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2010 року у справі № 2-13330/10, яке в подальшому було скасовано ухвалою суду від 02 лютого 2011 року. Поворот виконання вказаного заочного рішення здійснено на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2018 року.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 не надав письмових доказів щодо набуття спірних об`єктів нерухомості у власність в серпні 2013 року. Надано лише витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно, в якому є посилання на правовстановлюючі документи. Тобто, на підтвердження наявності у ОСОБА_1 права вимоги щодо визнання недійсним правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння та похідних вимог від вищевказаних суду належних та допустимих доказів не надано. Стороною позивача не доведено правомірність та добросовісність набуття ОСОБА_1 спірного майна у власність. Не були спростовані доводи представників ОСОБА_3 і ОСОБА_2 щодо безпідставності позову, недоведеності вимог та хибної думки відносно статусу позивача як добросовісного позивача.

Водночас, суд першої інстанції критично віднісся до посилань представника позивача на правові висновки, викладені у пункту 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, про те, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Та послався на те, що інша справа № 922/3537/17 не є тотожною даній справі. Висновки щодо застосування норм права, викладені у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, не можуть враховуватись при розгляді даної справи, оскільки предмет спору у вищевказаній справі є інший - визнання електронних торгів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який має застосовуватись до спірних правовідносин. Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Зазначене також підтверджується Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» від 14 грудня 2020 року у справі № 8-р/2020.

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 травня 2022 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 15 серпня 2022 року про виправлення описки) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гордої І. В. від 30 жовтня 2020 року про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Централ Фінанс» права власності на садовий будинок, загальною площею 173 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на вказаний садовий будинок. Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гордої І. В. від 30 жовтня 2020 року про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Централ Фінанс» права власності права власності на земельну ділянку кадастровий номер - 5110136900:24:003:0191, цільове призначення - для індивідуального садівництва, площею - 0,0166 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:24:003:0191, цільове призначення для індивідуального садівництва, площею 0,0166 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Припинено право власності ОСОБА_2 на садовий будинок, загальною площею - 173,0 кв. м та земельну ділянку кадастровий номер - 5110136900:24:003:0191, цільове призначення - для індивідуального садівництва, площею 0,0166 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано у ОСОБА_2 зазначені вище садовий будинок та земельну ділянку. Визнано недійсним іпотечний договір, укладений 11 грудня 2020 року між ОСОБА_2 , від імені якої на підставі нотаріально посвідченої 10 грудня 2020 року довіреності діяла ОСОБА_9 . Припинено обтяження - заборону відчуження садового будинку та земельної ділянки, зареєстровані 13 листопада 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І. В. в реєстрі за № № 1767, 1768. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В. відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний судвиходив із того, наявні у справі відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно свідчать про те, що 20 серпня 2013 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т. М. зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на спірні земельну ділянку та садовий будинок на підставі окремих договорів купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку. Відомостей про те, що вказаний запис державного реєстратора скасовано матеріали справи не містять. Учасники справи визнавали факт набуття ОСОБА_1 права власності на спірні об`єкти нерухомості за вказаними договорами купівлі-продажу від 20 серпня 2013 року, тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що ці обставини не підлягають доказуванню.

Також апеляційний суд виходив із того, що правомірність набуття ОСОБА_1 спірного нерухомого майна відповідачами не спростована. Матеріали справи на час її розгляду не містять доказів недобросовісної поведінки позивача ОСОБА_1 під час набуття ним 20 серпня 2013 року права власності на земельну ділянку та садовий будинок, у період коли відомості про обтяження вказаного нерухомого майна іпотекою в державному реєстрі були відсутні.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що серед копій документів щодо реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Централ Фінанс» на спірні садовий будинок та земельну ділянку, які надійшли до суду першої інстанції на виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2021 року від приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Гордої І. В., відсутні передбачені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, з внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2020 року № 189 змінами, (далі - Порядок) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень, якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога про усунення порушень, та які повернулися відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення. Отже, державному реєстратору - приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Гордій І. В. не був наданий повний пакет документів для реєстрації за ТОВ «ФК «Централ Фінанс» права власності на спірні садовий будинок та земельну ділянку, і рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гордої І. В. від 30 жовтня 2020 року не можна вважати законним.

Також апеляційний суд зазначив про те, що Банк (попередній іпотекодержатель) відступив ТОВ «ФК «Централ Фінанс» (новому іпотекодержателю) права вимоги за Договором іпотеки від 24 жовтня 2007 року, попередньо реалізувавши своє право як іпотекодавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки саме у судовому порядку, тобто з певним обмеженим обсягом прав іпотекодержателя. На час укладання договору відступлення права вимоги за іпотечним договором (07 серпня 2020 року) було чинним рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2013 року про задоволення позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки. Інших відомостей щодо чинності вказаного рішення суду матеріали справи не містять.

Крім того апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки спірне нерухоме майно вибуло із власності ОСОБА_1 поза його волею, то наявні підстави для витребування цього майна у відповідача ОСОБА_2 на користь позивача за правилами статті 388 Цивільного кодексу України.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що хоча ОСОБА_1 не є стороною іпотечного договору, укладеного 11 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , але цей договір порушує права власності позивача на належне йому майно, то він підлягає визнанню недійсним.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що у зв`язку із визнанням недійсним вищевказаного іпотечного договору необхідно припинити обтяження - заборону відчуження спірних садового будинку та земельної ділянки, зареєстровані 13 листопада 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І. В. в реєстрі за № № 1767, 1768.

Водночас, апеляційний суд дійшов висновку про те, що хоча позивач і визначив до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В. відповідачем у цій справі, однак жодної матеріально-правової вимоги до неї не заявив, тому позовні вимоги в цій частині підлягають відхиленню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У липні 2022 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як підставу касаційного оскарження представник заявника зазначає неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 жовтня 2021 року у справі № 495/5713/15-ц, від 11 листопада 2019 року у справі № 756/15538/15-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц та № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

Крім того, звертає увагу на неправильне застосування судами статті 151-2 Конституції України та неврахування рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року у справі № 8-р/2020 та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм у справах за подібних правовідносин (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також зазначає, що апеляційним судом розглянуто справу за відсутності відповідача ОСОБА_3 та її представника, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, та посилається на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- помилково скасував рішення суду першої інстанції;

- не дослідив та не встановив чи дійсно позивач є саме добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, що є суттєвою обставиною при розгляді цієї справи;

- безпідставно врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 15 червня 2021 року справі № 922/2416/17, яка не тотожної до цієї справи;

- проігнорував те, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, і за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Оскільки, Закон України «Про іпотеку» не передбачає таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, тому такі підстави не припиняють основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки;

- задовольнив позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на садовий будинок та земельну ділянку, хоча позивач не заявляв таких позовних вимог та не сплачував судовий збір за їх розгляд;

- безпідставно не врахував, висновків, викладених в рішенні Конституційного суду України від 14 липня 2020 року у справі № 8-р/2020 за конституційною скаргою ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку».

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , який не підписаний відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Таким чином, оскільки відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 не підписаний, то він підлягає залишенню без розгляду та поверненню заявнику.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 08 липня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 947/38015/20 із Київського районного суду міста Одеси; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2022 року матеріали справи № 947/38015/20 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А. В., у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за укладеним з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитним договором від 24 жовтня 2007 року № 014/83122/74/84813. В іпотеку передано нерухоме майно, а саме: садовий будинок АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: одного кам`яного будинку зазначеного на плані літерою «Б2ж», загальною площею 173,0 кв. м, житловою площею 74,0 кв. м, та № 3 - огорожі, розташованих на земельній ділянці розміром 166 кв. м, набутий Іпотекодавцем на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Колодяжною А. В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 24 жовтня 2007 року за реєстровим № 4638 (далі - Садовий будинок); земельна ділянка, загальною площею 0,0166 га, в тому числі за угіддям: 0,0089 га - рілля; 0,0077 га - під забудовою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на якій знаходиться садовий будинок, набута іпотекодавцем на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Колодяжною А. В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 24 жовтня 2007 року за реєстровим № 4634 (далі - Земельна ділянка).

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2010 року у справі № 2-133330/10 позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колодяжна А. В., про визнання угоди недійсною задоволено частково. Визнано недійсним договір іпотеки від 24 жовтня 2007 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А. В. та зареєстрований в реєстрі під № 4660. Визначено, що рішення суду є підставою для виключення з реєстру іпотек та заборон відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна № 297, 298.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2011 року заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд заочного рішення суду Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2010 року № 2-133330/10 задоволено. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2011 року скасоване. Справу призначено до розгляду по суті.

В ході розгляду вказаної справи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2013 року позовну заяву ОСОБА_6 залишено без розгляду.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2013 року у справі № 2-5563/11 позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про звернення стягнення заборгованості по кредиту на предмет іпотеки задоволено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2018 року заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поворот виконання заочного рішення суду від 09 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колодяжна А. В., про визнання угоди недійсною задоволено. Допущено поворот виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2010 року у справі № 2-13330/10 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колодяжна А. В., про визнання угоди недійсною. Зобов`язано реєстраційну службу поновити відповідні записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек.

У період, коли з Державного реєстру іпотек та заборон відчуження виключені записи про іпотеку та заборону відчуження земельної ділянки та розміщеного на ній садового будинку, спірні земельна ділянка та садовий будинок ОСОБА_4 відчужені ОСОБА_7 . Останній у свою чергу за окремими договорами купівлі-продажу від 20 серпня 2013 року продав земельну ділянку та садовий будинок ОСОБА_1 .

Відповідно до деталізованої інформації про іпотеку з Державного реєстру іпотек державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Маріновою К. А. 03 серпня 2020 року, на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2018 року у справі № 2-5563/11, внесені додаткові відомості про поновлення в Державному реєстрі іпотек запису № 478 про іпотеку на підставі договору іпотеки від 24 жовтня 2007 року. Об`єкти обтяження - спірні земельна ділянка та садовий будинок. Іпотекодавець - ОСОБА_4 . Іпотекодержатель - ТОВ «ФК «Централ Фінанс».

23 липня 2020 року між ТОВ «ФК «Централ Фінанс» та ОСОБА_2 укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Лапкевич Т. В., відповідно до якого в разі набуття ТОВ «ФК «Централ Фінанс» права власності у відношенні предмету іпотеки, визначеного договором іпотеки від 24 жовтня 2007 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_4 , ТОВ «ФК «Централ Фінанс» зобов`язується продати, а ОСОБА_2 придбати майно за ціною не менш ніж - 512 000,00 грн, але не більше ніж - 550 000,00 грн.

07 серпня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Централ Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В., відповідно до якого у зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення права вимоги від 23 липня 2020 року за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року № 014/83122/74/84813, укладеним між первісним кредитором та позичальником - ОСОБА_4 , первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає всі права вимоги за договором іпотеки б/н від 24 жовтня 2007 року, що укладений між первісним кредитором, як іпотекодержателем, та ОСОБА_4 , як Іпотекодавцем, посвідченим 24 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А. В. за реєстровим номером 4640, який виступає в якості забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з Кредитного договору.

18 серпня та 21 вересня 2020 року ТОВ «ФК «Централ Фінанс» направило ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, а саме про сплату заборгованості за кредитним договором у загальній сумі - 7 625 927,52 грн. Одночасно повідомило, що у випадку невиконання цієї вимоги протягом 30-ти календарних днів, починаючи з дня отримання вимоги, ТОВ «ФК «Централ Фінанс» як іпотекодержатель буде звертати стягнення на предмет іпотеки - Садовий будинок та Земельну ділянку. Вказані письмові вимоги двічі повернулися ТОВ «ФК «Централ Фінанс» з приміткою пошти - «за закінченням терміну зберігання».

28 жовтня 2020 року державний реєстратор - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горда І. В. зареєструвала за ТОВ «ФК «Централ Фінанс» право власності на садовий будинок та земельну ділянку. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54881218 від 30 жовтня 2020 року.

13 листопада 2020 року ТОВ «ФК «Централ Фінанс» та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу садового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В., за яким ТОВ «ФК «Централ Фінанс» продає (передає у власність), а ОСОБА_2 купує (приймає у власність) майно - садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і сплачує за нього ціну, визначену цим Договором.

Пунктом 1.4 зазначеного договору купівлі-продажу визначено, що відчужуваний садовий будинок належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору іпотеки, посвідченого 24 жовтня 2007 року Колодяжною А. В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим № 4640. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 жовтня 2020 року ОСОБА_11 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за номером 38943582, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 137343951101.

13 листопада 2020 року ТОВ «ФК «Централ Фінанс» та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В., за яким ТОВ «ФК «Централ Фінанс» продає (передає у власність), а ОСОБА_2 купує (приймає у власність) земельну ділянку, загальною площею 0,0166 га, кадастровий номер 5110136900:24:003:0191, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, і сплачує за нього ціну, визначену цим договором.

Пунктом 1.2 зазначеного договору визначено, що відчужувана земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору іпотеки, посвідченого 24 жовтня 2007 року Колодяжною А. В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим № 4640. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 жовтня 2020 року ОСОБА_11 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за номером 38943942, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 89523451101.

10 грудня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір позики № 1, за яким позикодавець - ОСОБА_3 передає у власність позичальникові, а позичальник - ОСОБА_2 приймає у власність грошові кошти у розмірі - 2 272 000,00 грн. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей, яка в гривневому еквіваленті буде відповідати - 80 000,00 дол. США, у строк, не пізніший до 10 грудня 2025 року в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

11 грудня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали іпотечний договір (без видачі заставної), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І. В., за умовами якого іпотекодавець - ОСОБА_2 з метою забезпечення повного виконання зобов`язання, зазначеного в пункті 1.2 цього договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель - ОСОБА_3 приймає в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі, нерухоме майно зазначене в статті 2 цього договору. Іпотекою за цим договором забезпечується виконання зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 , що випливає з укладеного між ними 10 грудня 2020 року договору позики грошових коштів. Предметом іпотеки за цим договором є наступне нерухоме майно:

- садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 173 кв. м, належний іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В. 13 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1563. Право власності на садовий будинок зареєстровано за іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 листопада 2020 року, номер запису про право власності: 39176451, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 137343951101;

- земельна ділянка, площею 0,0166 га, кадастровий номер: 5110136900:24:003:0191, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, належна іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В. 13 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1562. Право власності на земельну ділянку зареєстровано за Іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 листопада 2020 року, номер запису про право власності: 39176320, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 89523451101.

Між сторонами виникли правовідносини щодо скасування рішення державного реєстратора, визнання права, припинення речових прав, витребування майна, визнання недійсним правочину.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (§ 25, 27 рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі «Trudov v. Russia», заява № 43330/09).

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

Відповідно до матеріалів справи, 13 грудня 2021 року представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 подав до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2021 року (т. 3 а. с. 1 - 5).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2021 року. Постановлено копію цієї ухвали, копію апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами надіслати учасникам справи та визначити строк до 28 квітня 2022 року для подання відзиву на апеляційну скаргу відповідності до вимог статті 360 ЦПК України (т. 3 а. с. 12).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 грудня 2021 року підготовку до розгляду справи в апеляційній інстанції закінчено. Призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду на 26 травня 2022 року на 14 год 00 хв. Постановлено повідомити осіб, які приймають участь у справі про час та місце судового розгляду (т. 3 а. с. 13).

Згідно зі супровідним листом від 30 грудня 2021 року апеляційний суд направив на адреси учасників справи копію вказаної ухвали суду від 30 грудня 2021 року про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 до відома (т. 3 а. с. 14).

16 травня 2022 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 до Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції із застосуванням власних засобів зв`язку програмного забезпечення «Easycon» (т. 3 а. с. 30 - 32).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 травня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду із застосуванням власних технічних засобів зв`язку (т. 3 а. с. 33).

26 травня 2022 року Одеським апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову по суті спору без участі всіх учасників справи.

У касаційній скарзі представник заявника - ОСОБА_5 , серед іншого, посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 та він не були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128 - 130 ЦПК України.

Згідно з частиною п`ятою статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 чи її представникбули належним чином повідомлені про розгляд цієї справи апеляційним судом, що був призначений на 26 травня 2022 року.

Наявний у матеріалах справи (т. 3 а. с. 15) довідковий лист не доводить факт належного повідомлення ОСОБА_3 про розгляд справи апеляційним судом 26 травня 2022 року, оскільки матеріали справи не містять доказів факту та способу вручення такого повідомлення цьому відповідачу чи її представнику.

Колегія суддів також не бере до уваги наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 3 а. с. 25), оскільки воно повернуто судом без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (т. 3 а. с. 26) та не містить підпису заявника.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції і її право на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції було порушено.

За наведених обставин оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції під час попереднього розгляду справи скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Узагальнюючи наведене, Верховний суд дійшов висновку, що оскільки апеляційний суд здійснив розгляд справи без належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, то у попередньому судовому засіданні без призначення справи до судового розгляду касаційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова апеляційного суду скасуванню з підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції стало порушення норм процесуального права, яке Верховним Судом тлумачиться як обов`язкова підстава для скасування судового рішення, тому Верховним Судом не оцінюються доводи касаційної скарги, які стосуються суті вирішеного спору.

При новому розгляді справи апеляційному суду слід звернути увагу на викладене, забезпечити дотримання вимог закону щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи і ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400 401 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 на касаційну скаргу залишити без розгляду та повернути заявнику.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак