Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.06.2018 року у справі №175/807/15

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 175/807/15-ц

провадження № 61-4999св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

представник позивача - Слєпков Максим Сергійович,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 29 жовтня 2015 року в складі колегії суддів: Калиновського А. Б., Гайдук В. І., Єлізаренко І. А.,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 11 червня 2015 року в задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 14 січня 2013 року, яке набрало законної сили, було встановлено відсутність порушень порядку проведення торгів та правомірність набуття ОСОБА_5 права власності, а посилання позивача на те, що

ОСОБА_3 набув всіх прав і обов'язків іпотекодавця ОСОБА_6 є необґрунтованим.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 11 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов

ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за кредитним договором від 21 серпня 2008 року № 393/ф/М5 в сумі 267 979,40 доларів США та 6 813 625,17 грн, в тому числі: за тілом кредиту 130 500,00 доларів США; за процентами 137 479,40 доларів США; пеня по тілу кредиту 3 639 714,47 грн; пеня за відсотками 3 173 910,70 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - будівлі та споруди по АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_3 на підставі договору дарування ? частин будівель і споруд від 13 листопада 2013 року та договору дарування ? частин будівель і споруд від 19 листопада 2013 року, встановивши способом реалізації - продаж з прилюдних торгів за початковою ціною, згідно оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності в межах виконавчого провадження.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що до ОСОБА_3 перейшли всі права та обов'язки іпотекодавця ОСОБА_6 за договором іпотеки від 21 серпня 2008 року, а згідно з витягом від 22 серпня

2008 року № 20392969 в Державному реєстрі іпотек, за реєстраційним

№ 7785616 зареєстроване обтяження іпотекою на спірне майно, тому

ОСОБА_3 не міг не знати про встановлене обтяження на спірне нерухоме майно.

У жовтні 2016 рокуОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив відповідача та його представника про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У січні 2017 року ПАТ АБ «Укргазбанк»подало заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що в суді апеляційної інстанції справу розглянуто за відсутності сторін.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

За змістом першої, третьої та п'ятої частин статті 74 ЦПК України 2004 року судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України 2004 року судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним

особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Відповідно до частини першої статті 305 ЦПК України 2004 року апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

ОСОБА_3 надсилався текст судової повістки у вигляді SMS-повідомлення. Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про те, що надсилання SMS-повідомлення не свідчить про належність повідомлення ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи в апеляційному суді з огляду на таке.

За змістом пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73 «Про реалізацію пілотного проекту щодо надсилання судами SMS-повідомлень учасникам судового процесу (кримінального провадження)», текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або щляхом роздруковування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ОСОБА_3 заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення до суду не подавав, а тому надсилання йому SMS-повідомлення не свідчить про належність повідомлення

ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи в апеляційному суді.

Крім того, матеріали справи містять лист про виклик у судове засідання, адресований ОСОБА_3 та його представнику ОСОБА_4, призначене на 11 год. 40 хв. 29 квітня 2015 року в приміщенні апеляційного суду, однак рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень

ОСОБА_3 та ОСОБА_4в матеріалах справи відсутні, а містяться лише конверти на ім'я ОСОБА_3, який повернувся на адресу апеляційного суду, оскільки адресата немає вдома, та на ім'яОСОБА_4, який є представником відповідача, який повернувся на адресу апеляційного суду за закінченням терміну зберігання, що не є доказом фіксації їх виклику та його відповідності вимогам статей 74-76 ЦПК України 2004 року щодо судових викликів і повідомлень та вручення судових повісток.

Неналежне повідомлення ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції позбавило його можливості дати пояснення по суті справи та доводити перед судом переконливість своїх доводів та заперечень.

Відомостей про те, що ОСОБА_3відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України 2004 року був належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце судового засідання у справі немає.

Указані порушення процесуального закону судом апеляційної інстанції призвели до ухвалення рішення без врахування в повній мірі доводів та заперечень ОСОБА_3, що не відповідає вимогам статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Подана ОСОБА_3 та його представником ОСОБА_4 касаційна скарга обґрунтована указаними вище обставинами щодо розгляду справи апеляційним судом за їх відсутності як учасників цієї справи, належним чином неповідомлених про дату, час і місце судового засідання, що є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в силу вимог пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 389, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване судове рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М.Коротун

В. П.Курило