Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.09.2022 року у справі №712/12028/20

Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 712/12028/20

провадження № 61-4561св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2021 року у складі судді Троян Т. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 20 вересня 2019 року між ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено договір про встановлення кредитного ліміту № 22032000172657.

Щомісячна комісія за обслуговування кредиту з 20 вересня 2019 року до 19 січня 2021 року - 3 % від суми кредиту, з 20 січня 2021 року до 19 квітня 2022 року - 2,5% від суми кредиту, з 20 квітня 2022 року до 19 липня 2023 року - 1,5 % від суми кредиту, з 20 липня 2023 року до 20 вересня 2024 року - 0,925% від суми кредиту.

Процентна ставка за користування є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом: 0,001 %, на прострочену заборгованість за кредитом: 56,0% річних.

Зазначало, що у порушення умов кредитного договору, позичальник свої зобов`язання належно не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 28 жовтня 2020 року становить 210 384,54 грн, з яких: 172 870,75 грн - сума виданого кредиту; 168 689,14 грн - залишок простроченого кредиту; 206,44 грн - залишок прострочених відсотків; 41 488,96 грн - залишок простроченої комісії.

Крім того, 06 грудня 2018 року між ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26203000393993, відповідно до умов якого відповідачу надані грошові кошти у розмірі 7 800 грн на строк до 04 грудня 2020 року.

Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом: 48% річних; на прострочену заборгованість за кредитом 56% річних.

Згідно з умовами кредитного договору, строк кредиту - 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні наступні 12 місяців, у випадку відсутності повідомлення від банку про закінчення строку кредиту.

Посилалося на те, що у порушення умов кредитного договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 28 жовтня 2020 року становить 7 878,93 грн, з яких: 7 800 грн - сума виданого кредиту; 7 701,77 грн - залишок строкового кредиту; 177,16 грн - залишок нарахованих строкових відсотків.

Ураховуючи наведене, АТ «Банк Кредит Дніпро» просило суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 218 263,47 грн та понесені судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2021 року позов АТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитними договорами № 22032000172657 та № 26203000393993 у розмірі 176 774,51 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними у справі доказами підтверджується, що відповідачем порушено умови кредитних договорів № 26203000393993 від 06 грудня 2018 року та № 22032000172657 від 20 вересня 2019 року, тому позовні вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом та відсотками в загальній сумі 176 774,51 грн є обґрунтованими.

Суд зазначив, що при визначені суми заборгованості взяв за основу надані позивачем розрахунки заборгованості, які долучені до матеріалів справи, оскільки відповідач не скористалася процесуальним правом надати докази щодо спростування заявлених позовних вимог в частині розміру заборгованості, яка виникла за час дії кредитних договорів.

Районний суд зазначив, що АТ «Банк Кредит Дніпро» окремо пред`явлено вимоги про стягнення з відповідача залишку прострочених комісій - 41 488,96 грн, проте несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Суд дійшов до висновку, що оскільки залишок прострочених комісій - 41 488,96 грн нараховано позивачем необґрунтовано, то в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» залишено без задоволення, а заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач при зверненні до суду з позовом не надав належних та допустимих доказів на підтвердження попереднього узгодження сплати супутніх послуг у вигляді розрахунково-касового обслуговування кредитів, укладених із ОСОБА_1 , тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в цій частині позовних вимог.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, узгодження яких не доказано Банком належними та допустимими доказами.

Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги докази, які додані до апеляційної скарги, а саме: заяву-згоду на укладення Уніврсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб, паспорт споживчого продукту, копію Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб версія 13.1, оскільки АТ «Банк Кредит Дніпро» не доведено неможливості їх подання до суду першої інстанції, у строки та спосіб визначені статтею 83 ЦПК України, з причин, що об`єктивно не залежали від нього, за умови їх наявності у позивача на момент подачі позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «Банк Кредит Дніпро», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд.

За змістом касаційної скарги, за межі доводів якої Верховний Суд вийти не може на підставі положень статті 400 ЦПК України, АТ «Банк Кредит Дніпро» оскаржує судові рішення лише в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 суми простроченої комісії. Отже, в іншій частині Верховний Суд судове рішення не переглядає.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ «Банк Кредит Дніпро» мотивована тим, що позов подано про стягнення з боржника заборгованості за кредитними договорами, а не визнання кредитного договору чи окремих його пунктів недійсними, тому заява-згода на укладення Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб, паспорт споживчого продукту, копія Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб версія 13.1 ним не подавалася.

Зазначені документи судом першої інстанції не витребовувалися, а суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у їх прийнятті, хоча вони додані до апеляційної скарги як додаткові докази.

Зазначає, що до витрат споживача за кредитним договором відносяться витрати, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи комісії, а тому нарахування таких витрат кредитором є справедливим.

Зазначає, що позичальник був належно повідомлений про умови кредитування, отримала всі необхідні пояснення, засвідчила своїм підписом паспорт споживчого кредиту, заяву-згоду та кредитний договір, тому у судів не було підстав для висновку, що позичальнику не були зрозумілі умови договору.

Звертає увагу на те, що оспорювана комісія закріплена у пунктах 1.2 і розділі 4 (стовпчик 8 графіку платежів) та стосується одного платежу - за розрахунково-касове обслуговування. Інших періодичних комісійних платежів за додаткові та супутні послуги банку (за ведення рахунку, за надання кредиту) графік платежів (стовпчики 7-9) і кредитний договір не містять.

Крім того, ОСОБА_1 не пред`явлала вимог про визнання недійсним відповідних умов кредитного договору № 22032000172657 від 20 вересня 2019 року.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень АТ «Банк Кредит Дніпро» вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 та постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 333/3246/15-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 361/4562/16-2, від 16 вересня 2020 року у справі № 617/1552/15-ц, від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, від 18 червня 2021 року у справі № 761/25669/15-2, від 22 липня 2021 року у справі № 405/4719/16-2, від 10 вересня 2021 року у справі № 283/767/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

06 грудня 2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено договір № 26203000393993 про встановлення кредитного ліміту (а. с. 5).

Пунктом 1.2.1. договору визначено, що ліміт кредитної лінії на дату укладання цього договору становить 7 800 грн та протягом дії цього договору може бути збільшений Банком в порядку визначеному Універсальним договором банківського обслуговування (далі - УДБО), при цьому максимальний ліміт кредитної лінії не може перевищувати 1 000 000 грн.

Відповідно до пункту 1.2.2. договору, строк дії кредитного ліміту - 12 місяців з дати встановлення кредитного ліміту. Якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії кредитного ліміту жодна із сторін в установленому в УДБО порядку не заявить про припинення строку дії кредитного ліміту, строк дії кредитного ліміту продовжується на той же строк і на тих же умовах, що визначені в цьому договорі. Продовження строку дії кредитної лінії може здійснювати необмежену кількість разів.

Згідно з пунктом 1.2.3. договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 48,00 % річних; на прострочену заборгованість за кредитом - 56 % річних. Пільговий період 67 днів. Розмір процентної ставки протягом пільгового періоду складає 0,01 % річних.

Відповідно до пункту 1.4. договору, реальна річна процентна ставка за кредитом становить 58,89 %.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором № 26203000393993 станом на 28 жовтня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 становить 7 878,93 грн, з яких: 7 800 грн - сума виданого кредиту; 7 701,77 грн - залишок строкового кредиту; 177,16 грн - залишок нарахованих строкових відсотків (а. с. 12-14).

20 вересня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22032000172657, відповідно до пункту 1.1. якого Банк надав відповідачу грошові кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби в розмірі 172 870,75 грн строком на 60 місяців з кінцевою датою повернення кредиту - 20 вересня 2024 року.

Щомісячна комісія за обслуговування кредиту з 20 вересня 2019 року до 19 січня 2021 року - 3 % від суми кредиту; з 20 січня 2021 року до 19 квітня 2022 року - 2,5 % від суми кредиту; з 20 квітня 2022 року до 19 липня 2023 року - 1,5 % від суми кредиту; з 20 липня 2023 року до 20 вересня 2024 року - 0,925 % від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 % річних; на прострочену заборгованість за кредитом - 56,0 % річних (а. с. 6-7).

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором № 22032000172657 станом на 28 жовтня 2020 року, який міститься в позовній заяві, становить 210 384,54 грн, з яких: 168 689,14 грн - залишок простроченого кредиту; 206,44 грн - залишок прострочених відсотків; 41 488,96 грн - залишок простроченої комісії (а. с. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ «Банк Кредит Дніпро» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Встановивши, що АТ «Банк Кредит Дніпро» виконало свій обов`язок за кредитними договорами від 20 вересня 2019 року № 22032000172657 та від 06 грудня 2018 року № 26203000393993, надавши ОСОБА_1 кошти у кредит у передбачений договором спосіб, а остання не виконує належно свої зобов`язання з повернення кредиту, у зв`язку із чим у неї виникла заявлена банком заборгованість, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що є підстави для задоволення позову банку в частині вимог про стягнення кредиту та відсотків.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з боржника залишку прострочених комісій, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що нарахування АТ «Банк Кредит Дніпро» сум прострочених комісій є неправомірним, оскільки несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується з огляду на таке.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Крім вимог про стягнення тіла кредиту та відсотків, банк заявляв вимоги про стягнення заборгованості з комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Проте, враховуючи наведені правові висновки, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні залишку прострочених комісій, оскільки такі вимоги є необґрунтованими. При цьому банк не мав права встановлювати до кредитного договору комісію за розрахунково-касове обслуговування, за дії, які банк вчиняє на власну користь, з огляду на те, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, а також з метою встановлення правовідносин між ним та боржником. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

З огляду на зазначене необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог та визнали кредитні договори чи окремі його пункти недійсними.

Посилання АТ «Банк Кредит Дніпро» про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме безпідставну відмову у прийнятті доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки апеляційний суд перевіряє рішення районного суду в межах обставин і подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції. Крім того, колегія суддів не вважає порушенням принципу змагальності реалізацію апеляційним судом права відмовити у прийнятті, дослідженні та оцінці долучених до апеляційної скарги документів, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції. При цьому АТ «Банк Кредит Дніпро» не надало доказів неможливості подання документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доводи заявника про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 та постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 333/3246/15-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 361/4562/16-2, від 16 вересня 2020 року у справі № 617/1552/15-ц, від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, від 18 червня 2021 року у справі № 761/25669/15-2, від 22 липня 2021 року у справі № 405/4719/16-2, від 10 вересня 2021 року у справі № 283/767/16-ц зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи та оцінкою ними доказів. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Крім того, у зазначених заявниками справах та справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено різні фактичні обставини справи (стаття 400 ЦПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» залишити без задоволення.

Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про стягнення з ОСОБА_1 суми простроченої комісії залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк