Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.10.2018 року у справі №1625/2565/12

Постанова

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

справа № 1625/2565/12 (4-с/545/14/18)

провадження № 61-44797св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., КратаВ. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

суб'єкт оскарження - державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,

заінтересована особа: публічне акціонерне товариство «Укргазбанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на постанову апеляційного суду Полтавської області від 27 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Прядкіної О. В., Хіль Л. М.,

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області).

Вимоги обґрунтовував тим, що на примусовому виконанні ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області перебуває виконавчий лист від 14 лютого 2013 року № 2/1625/1056/12, виданий Полтавським районним судом Полтавської області на виконання рішення від 01 жовтня 2012 року з доповненнями, внесеними додатковим рішенням від 09 листопада 2012 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, який йому (заявнику) належить на праві власності, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 березня 2008 року № 79 К-СМП, укладеним між відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Украгазбанк» (далі - ВАТ АБ «Укргазбанк»; банк), правонаступником якого стало публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк»; банк), та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКС-РІМ СПОРТ» (далі - ТОВ «ЕКС-ТРІМ СПОРТ»).

21 вересня 2017 року державний виконавець склав акт і виніс постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

Вважав такі дії державного виконавця неправомірними та такими, що суперечать Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вищевказаний житловий будинок є його єдиним житлом, площа якого становить менше 250 кв. м, а саме: 225,6 кв. м.

Ураховуючи викладене, просив визнати неправомірними дії УДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо складання вищевказаного акту, скасувати його та постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 10 липня 2018 року скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Визнано дії УДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо складання акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 21 вересня 2017 року ВП № 47499492 неправомірними та скасовано цей акт.

Скасовано постанову від 21 вересня 2017 року ВП № 47499492 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, винесену старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області.

Суд зробив висновок про неправомірність дій державного виконавця щодо передачі майна заявника стягувачу з огляду на те, що будинок, на який звернуто стягнення в рахунок погашення боргу за кредитом, наданим в іноземній валюті, є єдиним житлом ОСОБА_4

Суд зазначив, що Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено мораторій на таку передачу нерухомого майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 27 серпня 2018 року ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 10 липня 2018 року скасовано.

У задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.

Суд мотивував рішення тим, що кредит, повернення якого забезпечувалося іпотекою належного заявнику будинку, був неспоживчим, тому положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли в ході примусового виконання рішення Полтавського районного судом Полтавської області від 01 жовтня 2012 року у даній справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2018 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій його представник ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник зазначає, що апеляційний суд безпідставно не врахував тієї обставини, що в нього крім будинку, на який звернуто стягнення, немає у власності іншого нерухомого житлового майна.

Ураховуючи положення статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», рішення від 01 жовтня 2012 року з урахуванням доповнень додаткового рішення від 09 листопада 2012 року не підлягає примусовому виконанню на період дії цього Закону.

Такі висновки містяться також у постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 6-46цс15, від 27 травня 2015 року у справі № 6-57цс15, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-492цс15 та від 06 липня 2016 року у справі № 6-969цс16.

У зв'язку з наведеним вважає законною та обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про задоволення його скарги на дії державного виконавця.

Короткий зміст доводів відзивів

Від ПАТ «Укргазбанк» та ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області надійшли відзиви, у яких їхні представники просять касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін, посилаючись на те, що вона прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Наголошують на тому, що кредит, який надавався ТОВ «ЕКС-ТРІМ СПОРТ» та який забезпечувався іпотекою заявника, був саме неспоживчим, у зв'язку з чим мораторій на виконання рішення суду першої інстанції не поширюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 19 березня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 79К-СМП, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 225,6 кв. м та земельну ділянку площею 0,165 га на АДРЕСА_1 з метою забезпечення вимог іпотекодержателя (банку), які випливають з кредитного договору від 19 березня 2008 року № 79 К-СМП, укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «ЕКС-РІМ СПОРТ».

Розмір кредиту становив 83 000 доларів США.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2012 року, доповненим додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2012 року, звернуто стягнення на вищевказаний предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів із початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 березня 2008 року № 79 К-СМП у сумі 231 799,22 доларів США.

Зазначене рішення набрало законної сили 16 січня 2013 року.

У провадженні ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області перебувало виконавче провадження ВП 47499492 з виконання виконавчого листа № 2/1625/1056/12, виданого 14 лютого 2013 року Полтавським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості в сумі 231 799,22 доларів США та 6 5460 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19 березня 2008 року № 79 К-СМП.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 21 вересня 2017 року у ВП №47499492 передано іпотечне майно стягувачу у рахунок погашення боргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскарженого судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

14 лютого 2013 року Полтавський районний суд Полтавської області видав виконавчий лист на примусове виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

21 вересня 2017 року державний виконавець передав іпотечне майно стягувачу у рахунок погашення боргу.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами.

Суди дослідили, що кредит надавався ТОВ «ЕКС-ТРІМ СПОРТ» з метою повернення обігових коштів суб'єкта підприємницької діяльності.

Установивши, що позичальник отримав неспоживчий кредит, повернення якого забезпечене іпотекою заявника, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши норми матеріального права, зробив обґрунтований висновок про правомірність дій державного виконавця щодо передачі предмета іпотеки стягувачу, оскільки дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на правовідносини з примусового виконання рішення суду від 01 жовтня 2012 року, доповненого додатковим рішенням від 09 листопада 2012 року, у даній справі.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, зводяться до власного тлумачення заявником норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду не впливають.

Посилання заявника на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 6-46цс15, від 27 травня 2015 року у справі № 6-57цс15, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-492цс15 та від 06 липня 2016 року у справі № 6-969цс16, оскільки рішення у цих справах стосуються споживчих кредитів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 417, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Полтавської області від 27 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. І. Журавель Н. О. Антоненко В. І. Крат