Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.01.2019 року у справі №686/5801/17

Постанова

Іменем України

14 січня 2019 року

м. Київ

справа № 686/5801/17

провадження № 61-33775св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЧервинськоїМ. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач-1 - Перший відділ державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області,

представники відповідача -1: Демчук Наталія Василівна, Жиловський Тимур Ярославович,

відповідач-2 - Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Стефанишина С. Л. від 04 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Купельського А. В., Янчук Т. О. від 05 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом про стягнення на його користь з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунка, відкритого у Державній казначейській службі України, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції (далі - Перший МВ ДВС Хмельницького МРУЮ), 5 000 грн.

Позов мотивований тим, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2016 року визнано бездіяльність державного виконавця Першого МВ ДВС Хмельницького МРУЮ, що виразилась у невиконанні рішення Хмельницького міськрайонного суду від 09 липня 2012 року.

Посилаючись на те, що такою бездіяльністю державного виконавця йому заподіяно моральну шкоду, оскільки він змушений добиватись виконання рішення суду більше трьох років, отримує нервові стреси, погіршується його самопочуття, він змушений додатково витрачати свій час, звертатись до суду та змінювати усталений спосіб свого життя, ОСОБА_4 просив позов задовольнити, стягнувши на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області 3000 грн на користь ОСОБА_4 В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2016 року визнано бездіяльність державного виконавця Першого МВ ДВС Хмельницького МРУЮ, що виразилась у невиконанні рішення Хмельницького міськрайонного суду від 09 липня 2012 року, тому з урахуванням наданих доказів, суд вважає доведеним заподіяння ОСОБА_4 моральної шкоди, розмір якої суд визначив у сумі 3000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 05 вересня 2017 року апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області відхилено, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 липня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду, що внаслідок неправомірної бездіяльності державного виконавця Першого МВ ДВС Хмельницького МРУЮ позивач зазнав душевних страждань, оскільки було порушено його право на належне та своєчасне виконання рішення суду, ухваленого на його користь.

У жовтні 2017 року Перший відділ державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності моральної шкоди та причинного зв'язку між цією шкодою та протиправною бездіяльністю державного виконавця. Крім того, позивачем не обґрунтована сума моральної шкоди, яку він вимагає стягнути.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що судами правильно враховано докази щодо завдання незаконними діями посадових осіб державної виконавчої служби позивачу моральної шкоди з визначенням її відповідного розміру.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 липня 2012 року задоволено позов ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та зобов'язано ОСОБА_9 за власний рахунок усунути перешкоди в користуванні частиною конструктивних елементів будинку та прибудинковою територією загального користування, які знаходяться на місці побудови ОСОБА_9 окремого входу в належне йому нежитлове підвальне приміщення та облаштування конструкції навісу над цим входом, шляхом знесення окремого входу та конструкції навісу з приведенням ніш світлових вікон та зовнішнього вигляду фасаду будинку до проектного, усунути перешкоди в користуванні підвальним приміщенням шляхом зняття замків з дверей при вході в підвальне приміщення.

На виконання вказаного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області видано виконавчі листи № 2/2218/1508/2012 від 18 березня 2013 року та 01 квітня 2013 року.

Постановами державного виконавця Першого міського відділу державної виконавчої служба Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 16 квітня 2014 року закінчено вищезазначені виконавчі провадження з примусового виконання рішення суду у зв'язку з тим, що рішення суду без участі боржника виконати неможливо.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2014 року постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження скасовано та зобов'язано державного виконавця виконати рішення суду.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2016 року, що набрала законної сили 05 травня 2016 року, визнано бездіяльність державного виконавця Першого МВ ДВС Хмельницького МРУЮ, що виразилась у невиконанні рішення Хмельницького міськрайонного суду від 09 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зобов'язання ОСОБА_9 за власний рахунок усунути перешкоди в користуванні частиною конструктивних елементів будинку та прибудинковою територією загального користування, які знаходяться на місці побудови ОСОБА_9 окремого входу в належне йому нежитлове підвальне приміщення та влаштування конструкції навісу над цим входом, шляхом знесення окремого входу та конструкції навісу з приведенням ніш світлових вікон та зовнішнього вигляду фасаду будинку до проектного, усунути перешкоди в користуванні підвальним приміщенням шляхом зняття замків з дверей при вході в підвальне приміщення.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Установлено, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2016 року, що набрала законної сили 05 травня 2016 року, визнано бездіяльність державного виконавця Першого МВ ДВС Хмельницького МРУЮ, що виразилась у невиконанні рішення Хмельницького міськрайонного суду від 09 липня 2012 року.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок неправомірної бездіяльності Першого МВ ДВС Хмельницького МРУЮ, ОСОБА_4 зазнав душевних страждань, оскільки було порушено його право на належне та своєчасне виконання рішення суду, ухваленого на її користь.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, врахували, що неправомірність бездіяльності державного виконавця встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. З урахуванням доведеності заподіяння моральної шкоди, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що таке відшкодування покладається на державу.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Суди першої та апеляційної інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області 3000 грн на користь ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 05 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:В. М. Коротун В. П. Курило