Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №461/247/17

Постанова

Іменем України

14 січня 2019 року

м. Київ

справа № 461/247/17

провадження № 61-39677св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - дочірнє підприємство «Західукргеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України»,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 жовтня 2017 року у складі судді Юрківа О. Р. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Ванівського О. М., Струс Л. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_4звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства «Західукргеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України» (далі - ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України»), третя особа - ОСОБА_5, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він з 03 лютого 2003 року працював на підприємстві відповідача на різних посадах. Відповідно до наказу відповідача від 01 грудня 2015 року № 157-к був призначений на посаду заступника директора з геології та інвестиційної діяльності. Наказом від 12 грудня 2016 року № 179 він був звільнений з посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Своє звільнення вважав незаконним, оскільки 07 грудня 2016 року він направив директору ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» заяву про надання йому відпустки по догляду за дитиною до трьох років з 12 грудня 2016 року. Аналогічна заява була направлена повторно 09 грудня 2016 року. Крім того, вказував, що оскаржуваний наказ не містить чітко сформульованого одноразового порушення конкретних трудових обов'язків.

Зазначав, що через незаконне звільнення він зазнав моральних страждань.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просив суд: скасувати наказ від 12 грудня 2016 року № 179, поновити його на посаді заступника директора з геології та інвестиційної діяльності ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2016 року до дня ухвалення рішення у справі та моральну шкоду у сумі 3 000 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вчинення ОСОБА_4, який займав посаду заступника керівника підприємства, злочину, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України, на робочому місці у кабінеті підприємства під час виконання ним службових обов'язків, що підтверджено вироком Галицького районною суду м. Львова від 01 листопада 2016 року, необхідно розцінювати, як одноразове грубе порушення трудових обов'язків, що дало право керівнику підприємства на розірвання трудового договору з підстав пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 жовтня 2017 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, яким судом надана відповідна правова оцінка. При вирішенні справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, ухвалене у справі рішення відповідає критеріям законності і обґрунтованості.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди належним чином не дослідили зібрані докази у справі та не надали їм належної правової оцінки.

Вважає, що відповідачем було незаконно проведене службове розслідування щодо нього. Вказує на те, що суди не врахували, що його затримання та засудження не пов'язано з діяльністю ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України», виконанням ним своїх трудових обов'язків, тому, вважає, що його було незаконно звільнено з підстави одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

Посилається на те, що апеляційний суд незаконно застосував частину четверту статті 61 ЦПК України у редакції 2004 року, оскільки на час розгляду справи цим судом набула чинності нова редакція ЦПК України.

У вересні 2018 року ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує про безпідставність доводів ОСОБА_4, оскільки суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законні судові рішення. Вважає, що суди дослідили усі зібрані у справі докази та надали їм належної правової оцінки, зокрема й посадовій інструкції позивача та актам службової перевірки щодо нього.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 03 лютого 2003 року був прийнятий на роботу до ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» на посаду геолога. Наказом підприємства від 01 грудня 2015 року № 157-к його призначено на посаду заступника директора з геології та інвестиційної діяльності.

Вироком Галицького районною суду м. Львова від 01 листопада 2016 року у справі № 461/6568/16-к ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України. У вироку встановлені наступні обставини.

01 липня 2016 року ОСОБА_4, перебуваючи у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 8, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди, під час розмови із представником приватного підприємства «НОВОКОМ» (далі - ПП «НОВОКОМ»), висловив пропозицію про передачу йому грошових коштів у сумі 15 000 грн шляхом перерахування їх на його картковий рахунок, за підготовку документів для подальшого отримання ПП «НОВОКОМ» спеціального дозволу на користування надрами, а саме: за надання точних координат, виготовлення ситуаційного плану та підготовки документів для подачі у державне підприємство «Геоінформ» з метою купівлі геологічної інформації.

04 липня 2016 року було перераховано вищевказані грошові кошти у сумі 15 000 грн. на картковий рахунок ОСОБА_4 13 липня 2016 року представник ПП «НОВОКОМ» передала ОСОБА_4 на його пропозицію неправомірну вигоду у розмірі 1 500 000 грн, що є частиною від раніше висловленої ним суми неправомірної вигоди за його сприяння та обіцянку здійснити вплив на службових осіб Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, які уповноважені затверджувати підрахунок корисних копалин, реєстрацію форми 3-гр, затверджувати звіт про апробацію запасів, видавати спеціальний дозвіл на користування надрами ПП «НОВОКОМ» на Південно-Сулятинській площі, після чого незаконні дії ОСОБА_4 були припинені працівниками правоохоронного органу, а предмет неправомірної вигоди вилучено. Згідно з умовами угоди про визнання винуватості, ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Наказом директора ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» від 12 грудня 2016 року № 119 ОСОБА_4 був звільнений з посади заступника директора з геології та інвестиційної діяльності за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. У фабулі наказу зазначено, що підставою для звільнення та одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків є факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України та набрання вироком щодо нього законної сили.

Згідно з частиною четвертою статті 61 ЦПК України 2004 року, чинного на час ухвалення рішення судом першої інстанції, обставини встановлені вироком у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постановою суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, а відтак не підлягають доказуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках, зокрема, одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Встановивши наведені вище обставини вчинення позивачем кримінального правопорушення, дослідивши усі подані сторонами докази у свої сукупності, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вчинення ОСОБА_4, який займав посаду заступника керівника підприємства, кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України, на робочому місці у кабінеті підприємства під час виконання ним службових обов'язків необхідно розцінювати, як одноразове грубе порушення трудових обов'язків, та правильно відмовив у задоволенні його позовних вимог, що дало право керівнику підприємства на розірвання трудового договору з позивачем на підстав пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про недослідження судами зібраних у справі доказів та ненадання їм належної правової оцінки, є безпідставними, оскільки суди забезпечили повний і всебічний розгляд справи, надали оцінку усім наявним у справі доказам, зокрема й посадовій інструкції позивача та актам службової перевірки щодо нього, на предмет їх належності, допустимості та достатності у своїй сукупності.

Не заслуговують на увагу й посилання позивача на те, що апеляційний суд незаконно застосував частину четверту статті 61 ЦПК України у редакції 2004 року, так як на час розгляду справи судом першої інстанції саме ця редакція ЦПК України була чинною, про що й було вказано апеляційним судом.

Колегія суддів також відхиляє доводи заявника на те, що наказ про звільнення не містить даних про те, за яке саме одноразове грубе порушення його було звільнено, оскільки у наказі від 12 грудня 2016 року вказано, що підставою для звільнення та одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків є факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи, об'єктивно та безпосередньо дослідили наявні у матеріалах справи доказ, вірно встановили правовідносини, що склалися, й, оцінивши усі наявні у матеріалах справи докази, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4, оскільки при його звільненні ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» було дотримано норми чинного трудового законодавства України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк