Історія справи

Постанова

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 336/75/17

провадження № 61-36932св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором у розмірі 64 785,16 швейцарських франків, що еквівалентно 1 656 116,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 18 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 106 632,74 швейцарських франків зі сплатою за користування кредитом процентів, що складаються із фіксованого відсотка у розмірі 4, 49 % річних та FIDR, та терміном повернення до 18 березня 2038 року.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором у цей же день між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 укладені договори поруки, за умовами яких поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

26 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором від 18 березня 2008 року, укладеним із ОСОБА_4

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 09 листопада 2016 року утворилась заборгованість, яка складається з 64 785,16 швейцарських франків, що еквівалентно 1 656 116,00 грн - за тілом кредиту та 1 746 134,12 грн - пені, яку позивач просив стягнути з відповідачів.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 10 листопада 2017 року у складі судді Суркова В. П. у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності ТОВ «ОТП Факторинг Україна» факту переходу до нього від ПАТ «ОТП Банк» права вимоги за кредитним договором.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 10 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 64 785,16 швейцарських франків, що еквівалентно 1 656 116,00 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що боржник належним чином не виконував умов кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника та поручителів солідарно в частині заборгованості за основним зобов'язанням.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Про наявність вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до нього щодо сплати кредитної заборгованості він дізнався з позовної заяви, він, як позичальник, не був повідомлений про передачу ПАТ «ОТП Банк» покупцю ТОВ «ОТП Факторинг Україна» кредитного портфеля.

Поручителі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 касаційну скаргу не подавали, судове рішення апеляційного суду не оскаржують.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що 18 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_4 укладений кредитний договір, згідно з яким останній кредит у розмірі 106 632,74 швейцарських франків зі сплатою за користування кредитом процентів, що складаються із фіксованого відсотка у розмірі 4, 49 % річних та FIDR, та терміном повернення до 18 березня 2038 року.

Кредитний договір забезпечений договорами поруки, укладеними 18 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, за яким останні зобов'язалися солідарно відповідати за виконання ОСОБА_4 кредитних зобов'язань.

26 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки від 18 березня 2008 року.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» посилався на те, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 09 листопада 2016 року утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 64 785,16 швейцарських франків, що еквівалентно 1 656 116,00 грн. За несвоєчасне повернення кредиту банком нарахована пеня в розмірі 1 746 134,12 грн.

Згідно з статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Встановивши, що мало місце порушення відповідачем умов кредитного договору, що полягало у невиконанні договірних зобов'язань у визначений договором строк, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідачів за вищезазначеним кредитним договором та договорами поруки, позивачем доведено невиконання відповідачами зобов'язань за цими договорами, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що позичальника не було повідомлено про укладений договір, не можуть бути підставою для скасування судових рішень та звільнення позичальника від відповідальності за невиконання умов договору, оскільки відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Тобто, за змістом цього положення несприятливі умови для нового кредитора пов'язуються із виконанням боржником обов'язку первісному кредитору, а не у звільненні від такого обов'язку в цілому.

Заперечуючи щодо переходу до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги від ПАТ «ОТП Банк» за вищезазначеним кредитним договором, ОСОБА_4 не надав доказів виконання договірних зобов'язань первісному кредитору.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року, оскільки судові рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат