Історія справи

Постанова

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 161/6483/17

провадження № 61-7653св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Луцько Ольга Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2017 року у складі судді Пушкарчук В. П. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 23 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Луцько О. М., про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_7 Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй на праві приватної власності нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1496 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована в с. Підгайці Луцького району Волинської області.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_7 він прийняв спадщину, подавши відповідну заяву нотаріусу. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено через відсутність у нього правовстановлюючих документів на спадкове майно, оригінали яких знаходяться у відповідача ОСОБА_5, з якою у них існує спір щодо спадщини після смерті їх матері.

За таких обставин ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності на 1/2 частину зазначеного нерухомого майна в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 та відшкодувати йому судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4, в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 75,9 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1, та на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1496 га, що розташована в с. Підгайці Луцького району Волинської області.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3 554,63 грн судового збору та 2 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач ОСОБА_4, який є сином ОСОБА_7 і після її смерті прийняв спадщину, має право на спадкування, як спадкоємець першої черги за законом, 1/2 частини всього належного на день смерті ОСОБА_7 майна, в тому числі спірного будинковолодіння та земельної ділянки.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 23 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що незавершений будівництвом будинок загальною площею 136,7 кв. м не входив до складу спадщини, а зареєстрований за спадкодавцем житловий будинок загальною площею 75,9 кв. м на момент відкриття спадщини не існував, оскільки був реконструйований; відсутні обґрунтування суми розміру витрат на правову допомогу; за рішенням суду не передбачено визнання права власності в порядку спадкування.

У березні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_4 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Справи про спадкування за законом мають вирішуватись на підстави глави 86 ЦК України.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Статтею 1261, частиною першою статті 1267 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до частини першої статті 1269, статті 1296 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 6).

Після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 75,9 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,1496 га для ведення особистого підсобного господарства, в цьому ж селі, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами: копією свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, витягами з реєстру права власності на нерухоме майно Волинського обласного бюро технічної інвентаризації та з погосподарської книги № 7 за 2015 рік Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, копією державного акта на право власності на земельну ділянку, інформаційною довідкою з Державного реєстру права власності на нерухоме майно, технічною документацією на будинковолодіння (а. с. 9-14, 57-59, 84).

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 є її діти позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 (а. с. 7, 76).

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зверталися до нотаріусів із заявами про прийняття спадщини у шестимісячний строк після смерті матері.

19 квітня 2017 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Луцько О. М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_4 після смерті його матері ОСОБА_7, через неподання ним оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке спадкується.

Встановивши, що ОСОБА_4, який є сином ОСОБА_7, після її смерті прийняв спадщину, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на спадкування, як спадкоємець першої черги за законом, 1/2 частини всього належного на день смерті спадкодавцю майна, в тому числі спірного будинковолодіння та земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги про відсутність на час вирішення спору у суді об'єкту спадкування, а саме житлового будинку загальною площею 75,9 кв. м, за вказаною позивачем адресою, через його перепланування і добудови, не знайшли свого підтвердження, оскільки будь-яке інше нерухоме майно за цією адресою до експлуатації не приймалось та його державна реєстрація спадкодавцем не проводилась.

Доводи касаційної скарги про те, що за рішенням суду не передбачено визнання права власності в порядку спадкування за законом не знайшли свого підтвердження, оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку. Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, правильно врахував, що причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно стала неможливість оформлення свого права на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності у нього правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Крім того, безпідставними є доводи касаційної скарги про відсутність обґрунтування суми розміру витрат на правову допомогу, оскільки суд першої інстанції вирішив питання про розподіл витрат на правову допомогу відповідно до вимог статей 84, 88 ЦПК України 2004 року та Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосовували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 23 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. С. Висоцька С. П. Штелик