Історія справи

Постанова

Іменем України

13 червня 2019 року

м. Київ

справа № 462/8416/14

провадження № 61-19407св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2017 року у складі колегії суддів Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь суму боргу у розмірі 23 157,22 грн з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1266,79 грн.

Позов мотивовано тим, що 02 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу, предметом якого був товар 69 мішків цукру вартістю 27 426 грн. Відповідач отримала кошти за вказаний товар, про що склала відповідну розписку.

31 березня 2011 року в двохсторонньому порядку сторони відмовились від договору, в зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання повернути кошти.

07 червня 2011 року відповідач склала другу розписку, в якій погодилась із заборгованістю у розмірі 27 897 грн та зобов`язалась її повернути до 06 липня 2011 року.

Частину коштів у розмірі 9425 грн відповідач повернула 01 вересня 2012 року. Разом з тим, інша сума боргу залишилась неповернутою.

Оскільки відповідач не повернула кошти є підстави для їх стягнення з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 липня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 424,01 грн. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність розписки свідчить про неповернення боргу відповідачем, а тому остання на вимогу кредитора повинна сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, відповідно до положень статей 625, 1049-1050 ЦК України.

Рішенням суду апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції в порушення вимог ЦПК вийшов за межі позовних вимог, та застосував до спірних правовідносин положення статей 1049-1050 ЦК України, не встановивши справжню правову природу правовідносин сторін.

Апеляційний суд встановив, що між сторонами виникли відносини купівлі-продажу товару, які регулюються Главою 54 ЦК України.

Оскільки відповідач, отримавши грошові кошти за товар, своїх зобов`язань перед позивачем не виконала (товар не передала), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про покладення на неї обов`язку повернути заборговану суму коштів в розмірі 18 472 грн, оскільки частину коштів у розмірі 9425 грн нею повернуто.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині стягнення з неї грошових коштів та, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене у справі рішення в оскаржуваній частині.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідач не отримувала грошових коштів від позивача, ніяких договорів з нею не укладала, грошові кошти не позичала, а розписки склала за вимогою позивача за вкладення в розвиток бізнесу.

Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції неправильно та неповно дослідив зміст наявних у справі розписок, неправильно встановив їх правову природу, безпідставно об`єднав їх в одне провадження та дійшов помилкового висновку, що відповідачем неналежно виконані взяті раніше зобов`язання в обсязі стягнутих коштів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач не погодилась з доводами відповідача та просила залишити ухвалене у справі рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правовідносини між сторонами у цій справі виникли щодо купівлі-продажу товару (69 мішків цукру), вартістю 27 426 грн, та зобов`язання за якими засвідчено письмовими розписками відповідача.

Відносини купівлі-продажу товару, які регулюються Главою 54 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Під час розгляду справи, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, в тому числі змісту розписок, суд апеляційної інстанції встановив справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документів, якими скріплено зобов`язання та дійшов обґрунтованих висновків про покладення на відповідача обов`язку повернути позивачу заборговану суму за непереданий товар у розмірі 18 472 грн.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що оскільки відповідач, отримавши грошові кошти за товар, своїх зобов`язань перед позивачем не виконала, зокрема товар не передала, відтак з неї підлягає стягненню сума отриманих коштів, з урахування повернутої частини у розмірі 9425 грн.

Доводи касаційної скарги щодо неотримання грошових коштів від позивача та написання розписок під тиском є аналогічними доводам апеляційної скарги відповідача та належним чином перевірені апеляційним судом, який дійшов обґрунтованого висновку, що такі аргументи не підтверджені належними і допустимими доказами.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до необхідності дослідження і переоцінки правовідносин, які виникли з розписок, в тому числі переоцінки змісту і виразів цих документів саме в тому контексті, як їх розуміє заявник, що в силу приписів статті 400 ЦК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська