Постанова

Іменем України

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 127/19203/17

провадження № 61-19235св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Вінницька міська рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі судді Голоти Л. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

11 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником 7/15 часток будинковолодіння, розташованого у АДРЕСА_1 , згідно рішення третейського суду від 15 травня 2006 року та ухвали від 22 червня 2006 року, що підтверджується реєстраційним посвідченням виданим КП ВООБТІ від 23 червня 2006 року.

Іншими співвласниками будинковолодіння є відповідачі, що підтверджується технічним паспортом на будинковолодіння виготовленого КП «Вінницьке міське БТІ» від 15 липня 2017 року. Відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 21 лютого 1956 року № 4/194 за колишніми землекористувачами будинковолодіння зареєстрована земельна ділянка площею 915 кв. м, що підтверджується довідкою КП ВМБТІ від

17 серпня 2017 року № 5323. Позивач має намір скористатись своїм правом на безоплатну приватизацію частини земельної ділянки необхідної для обслуговування його частки будинку.

Позивачем замовлено кадастровий план земельної ділянки в ДП «Поділлягеодезкартографія». Оскільки один із співвласників будинковолодіння ОСОБА_4 помер, а інші співвласники не проживають, здійснити приватизацію неможливо. Межі земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами погоджені, про що свідчить акт прийомки - передачі межових знаків на зберігання.

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою

у АДРЕСА_1 площею 915 кв. м, між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Вінницькою міською радою, згідно

з варіантом 2 висновку судової земельно-технічної експертизи, складеного

21 лютого 2018 року експертом ТОВ «Подільський центр судових експертиз»

№ 394, згідно з яким ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 користуються земельною ділянкою площею 640 кв. м пропорційно до розміру часток

у спільній частковій власності. ОСОБА_2 спільно з Вінницькою міською радою користується земельною ділянкою площею 275 кв. м пропорційно до розміру часток у спільній частковій власності.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня

2018 року позов задоволено.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою розташованою

у АДРЕСА_1 площею 915 кв. м між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Вінницькою міською радою, згідно

з варіантом 2 висновку судової земельно - технічної експертизи складеного

21 лютого 2018 року експертом ТОВ «Подільський центр судових експертиз»

№ 394, згідно з яким: ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 користуються земельною ділянкою площею 640 кв. м пропорційно до розміру часток

у спільній частковій власності. ОСОБА_2 спільно з Вінницькою міською радою користується земельною ділянкою площею 275 кв. м пропорційно до розміру часток у спільній частковій власності. Висновок судової земельно - технічної експертизи складений 21 лютого 2018 року експертом

ТОВ «Подільський центр судових експертиз» № 394 вважається невід`ємною частиною рішення суду.

Суд першої інстанції зробив висновок про те, що найбільш прийнятним для сторін є порядок користування земельною ділянкою, що запропонований експертом у варіанті 2 (додаток 3) висновку експертизи від 21 лютого

2018 року № 394 ТОВ «Подільський центр судових експертиз».

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2021 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2021 року задоволено.

Поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2021 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2021 року залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено 04 червня 2021 року без участі ОСОБА_2 , копію рішення суду першої інстанції отримано представником ОСОБА_5

02 серпня 2021 року, а апеляційну скаргу подано 26 серпня 2021 року, тобто протягом тридцятиденного строку з дня отримання копії рішення місцевого суду в межах строку, встановленого частиною другою статті 354 ЦПК України.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сивенюк О. М., задоволено.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2021 року у даній справі скасовано та ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, задоволено частково.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою розташованою

у АДРЕСА_1 площею 915 кв. м між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Вінницькою міською радою, згідно

з варіантом 1 висновку судової земельно - технічної експертизи складеного

21 лютого 2018 року експертом ТОВ «Подільський центр судових експертиз»

№ 394, який є невід`ємною частиною рішення, згідно з яким:

ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 користуються земельною ділянкою площею 588 кв. м з урахуванням фактичного користування, ОСОБА_2 спільно з Вінницькою міською радою, користується земельною ділянкою площею 327 кв. м з урахуванням фактичного користування.

Суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що між співвласниками спірного будинковолодіння склався відповідний порядок користування земельною ділянкою та фактичний порядок користування між співвласниками встановлено по внутрішньо-дворовому паркану із металевого профілю та стіні житлового будинку (інформація, щодо якого у матеріалах інвентаризаційної справи відсутня); співвласники здійснюють вхід-вихід на земельну ділянку через окремі хвіртки, також відповідно до фактичного користування на земельну ділянку здійснюється заїзд автотранспорту через окремі ворота.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про встановлення порядку користування земельною ділянкою, що не є тотожнім з її розділом в натурі, суд зробив висновок, що незначне відхилення від часток співвласників не порушує прав позивача. У свою чергу, встановлення порядку користування земельною ділянкою за фактичним її користуванням забезпечить «справедливий баланс», оскільки не призведе до додаткових матеріальних витрат сторін.

Аргументи учасників справи

25 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу та постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення, яке оскаржувалось

в суді апеляційної інстанції було винесене 04 червня 2018 року, апеляційний суд поновив строки на апеляційне оскарження зазначивши лише те, що текст рішення було отримано апелянтом в 2021 році. Жодних причин поважності пропуску строків (три роки) апелянт не надав, тому апеляційний суд безпідставно поновив строки на апеляційне оскарження без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 18 грудня 2019 року справа № 2-1254/05 провадження № 61-35898св18, від 19 серпня 2020 року справа № 2-1254/05 провадження № 61-5159св20.

Висновки апеляційного суду, що між сторонами склався фактичний порядок користування і сторонами встановлений паркан за їх згодою та за спільні кошти ґрунтується виключно на припущеннях. Варіант висновку судової будівельно-технічної експертизи обраний судом першої інстанції не містить відхилень від ідеальних часток співвласників будинку та враховує їх, обраний же варіант апеляційним судом містить не незначне як зазначає апеляційний суд, а значне відхилення від ідеальних часток співвласників 52.5 кв. м тому апеляційний суд за відсутністю письмової угоди між співвласниками про встановлення порядку користування мав виходити саме з розміру часток співвласників у спільній частковій власності як це зробив суд першої інстанції.

У січні 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з відзивом, у якому просив ухвалу та постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивований тим, що при зверненні з апеляційною скаргою апелянтом заявлялось обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та було надано докази щодо причин поважності пропуску строків на апеляційне оскарження, а саме: « ОСОБА_2 про розгляд справи не була повідомлена та копію рішення Вінницького міського суду Вінницької області не отримувала, у зв`язку з тим, що у період розгляду судом першої інстанції даної справи перебувала закордоном, що підтверджується відповіддю від 05 серпня 2021 ГЦОСІ ДПС України».

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 2-1254/05 провадження № 61-35898св18, на яку посилається скаржник - ОСОБА_1 , зазначено, що: «апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цій справі, питання про поновлення строку на апеляційне оскарження не вирішив». Зазначена постанова взагалі не стосується обставин цієї цивільної справи, оскільки Вінницьким апеляційним судом було обґрунтовано відповідне рішення про поновлення строку на апеляційне оскарження, шляхом постановлення ухвали від 02 вересня

2021 року.

У постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 2-1254/05 (провадження № 61-5159св20) зазначено, що: «установивши, що СВАТ «Птахокомбінат «Тульчинський» з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 06 червня 2005 року звернулося з пропуском строку на апеляційне оскарження і підстав, які можна визнати поважними, не вказало, оскільки про оскаржуване судове рішення товариство дізналося під час розгляду іншої цивільної справи № 148/2444/16-ц, провадження в якій відкрито ще в листопаді 2016 року, і жодних дій щодо видачі копії цього рішення не вживало, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову

в відкритті апеляційного провадження у справі. При цьому колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про безпідставність посилань товариства на отримання ним копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції 01 червня 2017 року, оскільки такі посилання не підтверджені жодними доказами». Зазначена постанова також не стосується обставин цієї цивільної справи, оскільки у ній містяться висновки щодо безпідставних посилань апелянта не підтверджених жодними доказами, проте у даній цивільній справі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та підстави для його поновлення були підтвердженні належними доказами.

Правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 653/3433/16 (провадження № 61-32871св18), постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-1726цс16 стосуються предмета спору щодо виділення в натурі частки із земельної ділянки, що є спільною сумісною власністю з відповідачем та надані стосовно обставин, що не є подібними обставинам/правовідносинам відносно цієї цивільної справи.

Таким чином, при встановленні обставин та наданні належної правової оцінки Вінницьким апеляційним судом було вірно застосовано саме правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі

№ 686/6888/15-ц, у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 квітня 2019 року у справі № 636/1088/15-ц та постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 686/24438/15-ц.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені

у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2019 року у справі

№ 2-1254/05 (провадження № 61-35898св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 2-1254/05 (провадження № 61-5159св20), від 09 жовтня 201 року у справі

№ 653/3433/16 (провадження № 61-32871св18), у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-1726цс16.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97

v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:

«вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває

в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);

«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими

і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року);

«саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків. Повертаючись до цих заяв, Суд зазначає, що національні суди або посилались на «поважні підстави» (заява № 2075/13) в обґрунтування поновлення строку, без надання будь-якого пояснення чи оцінки цих підстав, або обмежувались встановленням того, що апеляційні скарги були подані з дотриманням процесуальних формальностей, без наведення будь-яких підстав. У більшості заяв підставою, за її наявності, на яку посилались відповідачі, управління Пенсійного фонду, у своїх заявах про поновлення строку було пізнє вручення постанови суду першої інстанції. Однак у матеріалах справ немає доказів (таких як супровідні листи, поштові записи тощо) цих тверджень, що особливо дивно для справ, у яких апеляційні скарги були подані зі значною затримкою (більше 3 років у заяві пані В. Кашук

(№ 56107/14) та 2 років і 5 місяців у заяві пані ОСОБА_4 (№ 21478/14)). Також немає жодних ознак того, що такі докази були надані національним судам» (OSOVSKA AND OTHERS v. UKRAINE, № 2075/13, 19306/13, 28131/13, 21478/14, 56107/14, § 27 - 29, ЄСПЛ, від 28 червня 2018 року).

Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин,

є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження». Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції».

У частині другій статті 358 ЦПК України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від

04 червня 2021 року, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено без участі ОСОБА_2 , копію якого отримано представником ОСОБА_5 02 серпня 2021 року, апеляційну скаргу подано протягом тридцятиденного строку з дня отримання копії рішення місцевого суду.

Проте апеляційний суд не звернув уваги, що оскаржене рішення Вінницького міського суду Вінницької області ухвалене 04 червня 2018 року, у зв?язку з чим не навів належного обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження за спливом значного періоду часу (понад 3 роки), чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; не врахував положень положення частини другої статті 358 ЦПК Українита не надав оцінку доводам ОСОБА_2 про те, що вона не була повідомлена належним чином про розгляд справи судом першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження не можна визнати обґрунтованим.

Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову (частина друга статті 406 ЦПК України).

В касаційній скарзі містяться доводи про незаконність ухвали Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2021 року. Колегія суддів вважає обґрунтованим аргумент касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права апеляційним судом при поновленні строку на апеляційне оскарження, у зв?язку з чим інші підстави касаційного оскарження не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені ухвала та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувати зазначені судові рішення і направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року скасувати.

Передати справу № 127/19203/17 до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2021 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук