Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.09.2021 року у справі №404/6342/19

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 404/6342/19-ц

провадження № 61-14704 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - ОСОБА_2, в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_3;

треті особи: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіна Ірина Анатоліївна, управління з питань захисту прав дітей міської ради м. Кропивницького;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного

суду м. Кіровограда від 03 березня 2021 року у складі судді Павелко І. Л.

та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 червня 2021 року

у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Дуковського О. Л., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, від імені якого діє законний представник ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіна І.

А., управління з питань захисту прав дітей міської ради

м. Кропивницького, про визнання договору дарування квартири недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 05 червня 2018 року він за договором дарування подарував своєму сину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від імені якого діє законний представник ОСОБА_3,

належну йому праві власності квартиру

АДРЕСА_1.

Посилаючись на положення статей 203, 229, 230, 233 ЦК України, позивач вважав, що законний представник ОСОБА_2, його мати - ОСОБА_3 ввела його в оману щодо правової природи договору дарування, так як повідомила його, що він буде і надалі проживати у подарованій ним квартирі, піклуватися про сина, приймати участь у його виховані. Крім того, договір дарування квартири був укладений під впливом тяжкої обставини, пов'язаної з ризиком його перебування у зоні бойових дій.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати

договір дарування від 05 червня 2018 року недійсним.

10 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну підстав позову, в якій зазначив, що попередньо ним заявлялося про неправильне сприйняття ним фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення, він допустив помилку, пов'язану зі станом його здоров'я, порушене його конституційне право на житло.

Вказував додатковою підставою для визнання недійсним оспореного договору дарування

від 05 червня 2018 року пропуск шестимісячного строку дії дозволу органу опіки та піклування, оформленого у вигляді рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 20 листопада 2017 року № 533.

21 грудня 2020 року позивачем надана уточнена заява про зміну підстав позову, в якій зазначено, що підстави його позову є ті самі, що вказані

у позовній заяві, водночас пропуск шестимісячного строку дії дозволу органу опіки та піклування є додатковою підставою для визнання недійсним оспореного договору дарування.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про зміну підстав позову задоволено. Прийнято заяву ОСОБА_1 про зміну підстав його позову до ОСОБА_2, від імені якого діє законний представник ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіна І. А., управління з питань захисту прав дітей міської ради м.

Кропивницького, про визнання договору дарування квартири недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 березня

2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для укладення

договору дарування нерухомого майна дитині необхідний попередній дозвіл органу опіки та піклування, проте законодавство України не містить положень, які б визначали строк дії такого дозволу. Єдиний строк, який встановлений для вирішення вказаного питання, є строк розгляду заяви заявника про надання такого дозволу, який становить 1 місяць. Не встановлював жодних строків й орган місцевого самоврядування при надані дозволу позивачу на укладення договору дарування майна на користь дитини, рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 20 листопада 2017 року № 533 застережень про строк дії дозволу органу опіки та піклування не містить.

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда

від 30 березня 2021 року заяву законного представника ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь законного представника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 800
грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м.

Кіровограда від 03 березня 2021 року

та додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда

від 30 березня 2021 року - без змін.

Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також зазначив, що попередня згода органу опіки та піклування, оформлена

у вигляді рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради

від 20 листопада 2017 року № 533, на укладення договору дарування нерухомого майна на користь дитини не містить умов про строк дії цієї згоди. Положень про строк дії попередньої згоди органу опіки та піклування на укладення правочинів щодо нерухомого майна, право власності

на яке або право користування яким мають діти, не передбачено й законодавством України. Отже, підстав для визнання оспореного договору дарування квартири у зв'язку із закінченням строку дії дозволу органу опіки та піклування немає.

При цьому апеляційний суд вказав, що позивачем двічі, на стадії

здійснення підготовчих дій, подавались заяви про зміну підстав позову

від 10 листопада 2020 року та від 21 грудня 2020 року відповідно, за наслідками розгляду яких 22 грудня 2020 року судом першої інстанції постановлена ухвала про задоволення заяв про прийняття зміни підстав позову. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 також підтвердив,

що підставою заявленого предмету позову є вчинення правочину по закінченню шестимісячного строку дії дозволу органу опіки та піклування

на посвідчення договору дарування спірної квартири. В апеляційній

скарзі позивач не спростовував висновки ухвали суду першої інстанції

від 22 грудня 2020 року, а лише не погоджувався із рішенням районного суду від 03 березня 2021 року, в якому акцентовано увагу на єдину підставу позову.

Щодо ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення про розподіл судових витрат, то апеляційний суд вказав, що понесені ОСОБА_3 витрати на надання їй, як законному представнику ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, правничої допомоги підтверджуються поданими доказами, які судом перевірено, водночас, позивач, маючи таку можливість, клопотань про зменшення розміру понесених витрат на правничу допомогу не заявляв.

Додатковою постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 липня 2021 року заяву законного представника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. У порядку розподілу судових витрат стягнуто

з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від імені якого дії законний представник ОСОБА_3, витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 600 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати,

а справу направити на новий судовий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2021 року клопотання

ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда

від 03 березня 2021 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 30 червня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Кіровського районного суду

м. Кіровограда.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіна І.

А., управління з питань захисту прав дітей міської ради м. Кропивницького, про визнання договору дарування недійсним призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що пунктом 66 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини), визначено перелік необхідних документів, які повинні надати батьки, опікуни або піклувальники службі у справах дітей для відчуження майна дитини. Зазначеним спростовуються висновки районного суду. Суди не врахували, що всі рішення виконавчого комітету Кропивницької міської ради, якими надано дозволи на вчинення правочинів із майном, де вказані діти, мають термін дії шість місяців. Єдине рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 20 листопада

2017 року № 533 такого терміну дії не містить. Висновок комісії з питань захисту прав дітей було складено у день подання ним заяви 16 серпня

2017 року, а рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 533 про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має

дитина, було винесено лише 20 листопада 2017 року, тобто у порушення пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, згідно з яким дозвіл органу опіки та піклування надається протягом одного місяця з дня подання відповідної заяви.

Апеляційний суд вказав, що районний суд обґрунтував у зв'язку із чим прийнята зміна підстав позову і межі розгляду справи, проте ухвала районного суду від 22 грудня 2020 року про зміну підстав позову не містить таких обґрунтувань. Тому суди не розглянули інші заявлені ним підстави позову, а саме помилку у природі правочину, обман, наявність тяжкої обставини.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_3, законного представника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Вказує, що позивач оспорює договір дарування квартири своєму малолітньому сину лише через погіршення відносин із нею, він із власної ініціативи не проживає у подарованій ним квартирі, до якої має вільний доступ. Посилання позивача на те, що дозвіл органу опіки та піклування не містить вказівки на особу, на яку покладено контроль за його виконанням, є безпідставними, так як у ньому не йшлося про відчуження належного дитині на праві власності майна або відчуження майна, на яке дитина має право користування, не йшлося про будь-яке погіршення становища дитини або обмеження її прав. Крім того, законодавством України не передбачено строку дії дозволу органу опіки та піклування щодо укладення договору дарування нерухомого майна дитині. Позивач самостійно змінив підстави позову, наполягав, як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, що підставою для визнання оспореного договору дарування недійсним є закінчення строку дії дозволу органу опіки та піклування на вчинення цього правочину.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 14).

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не укладено.

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради

від 20 листопада 2017 року № 533 дозволено ОСОБА_1, який

мешкає у квартирі АДРЕСА_1, подарувати у встановленому законом порядку квартиру, що знадиться

за вищевказаною адресою, на ім'я його малолітньої дитини ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

прийняти у дарунок у встановленому законом порядку квартиру

АДРЕСА_1 на ім'я малолітньої дитини

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 109).

05 червня 2018 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіною І. А. посвідчено договір дарування квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 своєму сину ОСОБА_2, зареєстрований у реєстрі № 370 (т. 1, а. с. 8-9).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання,

а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Частиною 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Частиною 1 статті 13 ЦПК України випадках.

Згідно з частиною 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування

є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості

позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 11 вересня 2019 року

у справі № 203/3682/17, провадження № 14-318цс19, від 26 лютого

2020 року у справі № 304/284/18, провадження № 14-517цс19, а також

із висновками Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду

від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19, провадження № 61-2192св20.

У первинно поданій позовній заяві ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір дарування квартири з підстав, передбачених

статтями 203, 229, 230, 233 ЦК України, а саме введення його в оману, помилку у природі правочину, наявності тяжкої обставини.

У пункті 2 частини 2 статті 49 ЦПК України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Положення статті 49 ЦПК України не передбачають необхідність суду першої інстанції постановляти ухвалу про прийняття заяви про зміну підстави позову. Це диспозитивне право позивача і воно не потребує згоди суду.

Як 10 листопада 2020 року, так і 21 грудня 2020 року (т. 2, а. с. 76,125-127) ОСОБА_1 у своїх заявах уточнив підставу позову. У цих заявах вказано, що "також ", "окрім раніше зазначених підстав" позивач заявляє додаткову підставу для визнання договору дарування недійсним, а саме у зв'язку

з закінченням шестимісячного строку дії дозволу органу опіки та піклування на укладення договору дарування майна на користь дитини.

Частиною 1 , 2 , 3 , 5 статті 263 ЦПК України, визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному Частиною 1 , 2 , 3 , 5 статті 263 ЦПК України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно з пунктами 1, 3, 5 частини 4 статті 265 ЦПК України

у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин,

з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Пунктом 1 частини 5 вищевказаної статті ЦПК України визначено, що

у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог.

Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення) (частина 6 статті 265 ЦПК України).

У порушення наведених вище норм процесуального права суд першої інстанції не розглянув вимоги позивача щодо таких підстав позову, як: введення його в оману, помилку у природі правочину, наявності тяжкої обставини, щодо яких він надавав пояснення.

В апеляційній скарзі (т. 3, а. с. 85-91) ОСОБА_1 звертав увагу суду

на вищевказані процесуальні порушення суду першої інстанції, проте, апеляційний суд у порушення вимог 367,374,382 ЦПК України належної оцінки цим доводам заявника не надав.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 березня

2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 червня 2021 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець