Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.05.2019 року у справі №693/481/18

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 693/481/18-ц

провадження № 61-8730св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Терземана Дмитра Володимировича, на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2018 року у складі судді Шимчика Р. В. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 09 жовтня 2012 року між ним і ОСОБА_2 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачеманкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі ~money0~ у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www. privatbank. ua складає договір про надання банківських послуг.

ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 31 березня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі ~money1~, з яких: ~money2~ - заборгованість за кредитом; ~money3~ - заборгованість за процентами за користування кредитом; ~money4~ - заборгованість за пенею та комісією, а також ~money5~ - штраф (фіксована частина), ~money6~ - штраф (процентна складова).

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі ~money7~

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2018 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 09 жовтня 2012 року у розмірі ~money8~, яка складається з наступного: ~money9~ - заборгованість за кредитом; ~money10~ - заборгованість за процентами за користування кредитом; ~money11~ - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту
2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: ~money12~ - штраф (фіксована частина); ~money13~ - штраф (процентна складова).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" сплачений судовий збір у розмірі ~money14~

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 не виконав взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за його користування, внаслідок чого утворилась заявлена банком заборгованість, що підтверджується належними та допустимими доказами. Умови та Правила надання банківських послуг є складовими договору про надання банківських послуг.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 08 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Терземана Д. В. - задоволено частково.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2018 року змінено, зменшено загальну суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" з ~money15~ до ~money16~

Розмір стягнутого судового збору зменшено з ~money17~ до ~money18~

У решті рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що наявні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Проте одночасне нарахування штрафу і пені суперечить вимогам статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, тому у стягненні пені відмовлено.

Крім того, нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, є незаконним.

Також суд зазначив, що остання картка, яку отримав відповідач, терміном до лютого 2017 року. Позов подано 14 травня 2018 року, тому трирічний строк позовної давності не пропущено і заява про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Терземан Д. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк".

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Терземана Д. В., в указаній справі, витребувано цивільну справу № 693/481/18-ц з Жашківського районного суду Черкаської області.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Терземана Д. В., мотивована тим, що суди не врахували, що позивачем не доведено факт наявності заборгованості та право на її стягнення, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, якими позивач обґрунтував розмір заборгованості, зокрема анкета-заява не містить істотної умови договору - розміру кредиту (тіло кредиту), на яку посилається позивач, а саме ~money19~ Також судами не досліджено належним чином кредитний договір і наданий позивачем розрахунок процентів і пені за цим договором, помилково визначено початок перебігу позовної давності за вимогами позивача про стягнення таких процентів і пені.

У матеріалах справи відсутня виписка по картковому рахунку відповідача, докази, які підтверджують факт отримання кредитної картки безпосередньо відповідачем та докази, які підтверджують факти перерахування грошових коштів позивачу в рахунок погашення боргу, що унеможливлює встановлення достовірної дати порушення зобов'язання та початку перебігу строку позовної давності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2019 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 жовтня 2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank. ua/terms/.

За розрахунком банку станом на 31 березня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі ~money20~, з яких: ~money21~ - заборгованість за кредитом; ~money22~ - заборгованість за процентами за користування кредитом; ~money23~ - заборгованість за пенею та комісією, а також ~money24~ - штраф (фіксована частина), ~money25~ - штраф (процентна складова).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів і штрафу не відповідають.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частиною 1 статті 633 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку

ПАТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до частиною 1 статті 1050 ЦК України.

Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника, ОСОБА_2, від 09 жовтня 2012 року процентна ставка не зазначена (а. с. 8).

Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09 жовтня 2012року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank. ua/terms/ як невід'ємну частину спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank. ua/terms/, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умоврозуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www. privatbank. ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ "ПриватБанк" у період - з часу виникнення спірних правовідносин (09 жовтня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (травень 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому згідно з частиною 4 статті 60 ЦПК України 2004 року, частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Колегія суддів зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.

Колегія суддів вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank. ua/terms/, які містяться у матеріалах справи, не визнається відповідачем та не містить її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09 жовтня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Вказані обставини неправильно встановлені судами попередніх інстанцій під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" процентів за користування кредитом у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 09 жовтня 2012 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank. ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625,

1048 ЦК України позивач не пред'явив.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у

пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1 , 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина 1 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з

ОСОБА_2 ПАТ КБ "ПриватБанк" дотрималося вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій зробили суперечливий, та такий, що ґрунтується на припущеннях, висновок про наявність правових підстав для стягнення на користь банку процентів за користування кредитом та штрафу.

Також колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 09 жовтня 2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ПАТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до частини 1 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, судові рішення з підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України, необхідно скасувати в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами та штрафу, відмовивши в задоволенні позовних вимог у цій частині, а у решті судові рішення з підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України, залишити без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами "б ", "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду скасуванню в в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами та штрафу, задоволеною є лише позовна вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі ~money26~, що становить 5,27 % позовних вимог.

Отже, сплачений ОСОБА_2 судовий збір при поданні апеляційної скарги у розмірі ~money27~ (94,73 % сплаченого судового збору за вирахуванням ~money28~, стягнутих додатковою постановою Апеляційного суду Черкаської області) та касаційної скарги у розмірі ~money29~ (94,73 % сплаченого судового збору) підлягає стягненню з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2.

При цьому з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню ~money30~ (5,27 %) на відшкодування сплаченого судового збору за подання позову.

Разом з тим при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 10 статті 141 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 на відшкодування сплати судових витрат підлягає стягненню ~money31~

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Терземана Дмитра Володимировича, задовольнити частково.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 квітня 2019 року в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами та штрафу, розподілу судових витрат скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування кредитними коштами та штрафу відмовити.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 квітня 2019 року в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 квітня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені і комісії залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 ~money32~ (п'ять тисяч двісті двадцять три грн. 37 коп. ) на відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк