Історія справи

П о с т а н о в а

Іменем України

12 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 334/8144/17-ц

провадження № 61-43523 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

представник позивача - ОСОБА_5;

відповідач - ОСОБА_6;

третя особа - орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Дніпровському району;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на постанову апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Кочеткової І. В., Подліянової Г. С., від 08 серпня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Дніпровському району, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що з 18 квітня 2011 року по 28 липня 2015 року вона перебувала з ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають малолітню доньку - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Донька проживає разом з нею та знаходиться на її повному утриманні. 21 лютого 2017 року рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя з ОСОБА_6 на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 1 228 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Проте ОСОБА_6 вказане рішення суду не виконує та допустив значну заборгованість зі сплати аліментів.

Крім того, відповідач не виконує свої батьківські обов'язки, не бере участі у вихованні доньки. За час шлюбу він постійно влаштовував сварки у присутності дитини, що негативно впливало на її психіку та моральне виховання. На теперішній час у неї утворилася нова сім'я, її теперішній чоловік приймає участь у вихованні дитини, дбає про її матеріальний, моральний та психосоціальний стан. Позбавлення відповідача батьківських прав, на її думку, позитивно вплине на інтереси дитини та сприятиме захисту прав доньки у майбутньому.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила суд позбавити ОСОБА_6 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Добрєва М. В. від 17 травня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. Позбавлено ОСОБА_6 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Задовольняючи позов та позбавляючи ОСОБА_6 батьківських прав відносно доньки, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, що негативно впливає на її фізичний розвиток. Крім того, дитина до свого біологічного батька відноситься емоційно негативно, він викликає у дитини тривогу та страх відносно власного психологічного благополуччя. При цьому суд не погодився із висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Суд зазначив, що таке рішення відповідає інтересам дитини.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 08 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків. Достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відсутні, оскільки позивакою належними та допустимими доказами не підтверджено факт умисного ухилення ОСОБА_6 від виховання дитини, свідомого нехтування ним батьківськими обов'язками, його винної поведінки щодо дитини, а заборгованість відповідача по сплаті аліментів, а також проживання позивачки з новим чоловіком, який бажає усиновити дитину, не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставами для позбавлення відповідача батьківських прав. Крім того, апеляційний суд погодився з висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно дитини, не знайшовши підстав для неврахування його висновку.

У касаційній скарзі представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не в повній мірі дослідив обставини справи та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_6 батьківський прав відносно малолітньої доньки. Відповідач свідомо ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання своєї дитини, не виявляв інтересу до її життя, не піклувався про фізичний стан, духовний розвиток дитини, здоров'я. Відсутність батьківської уваги та ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків шкодить інтересам дитини. Крім того, відповідачем не сплачуються аліменти на утримання дитини та оскаржено рішення суду про їх розмір.

У жовтні 2018 року ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначав, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги безпідставними. Він належним чином виконував свої батьківські обов'язки щодо малолітньої доньки, а позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували ухилення ним від виконання вказаних обов'язків. Проживання позивачки з іншими чоловіком, який бажає усиновити дитину, не є тією достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої дитини.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі відповідних доказів, поданих сторонами, у тому числі й висновку органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, дійшов правильного висновку про те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітньої дитини, а позбавлення його батьківських прав є крайнім заходом впливу, тому такий позов є недоведеним.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що факту ухилення ОСОБА_6 від виховання дитини, свідомого нехтування ним батьківськими обов'язками, його винної поведінки щодо дитини не встановлено, а його окреме проживання і певні перешкоди з боку позивачки щодо спілкування з дитиною у зв'язку з конфліктними відносинами між сторонами позбавляє його можливості у повній мірі виконувати свої батьківські обов'язки.

При цьому заборгованість відповідача по сплаті аліментів, а також проживання позивачки з новим чоловіком, який бажає усиновити дитину, не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідача.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач свідомо ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання своєї дитини, безпідставні, висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Проте районний суд не навів доводів щодо недостатньо обґрунтованості висновку органу опіки та піклування від 14 травня 2018 року, а апеляційний суд вірно виходив із того, що підстав для непогодження з таким висновком немає.

Посилання касаційної скарги в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, вказаним доводам і відповідним доказам була надана судом апеляційної інстанції відповідна правова оцінка.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Запорізької області від 08 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк