Постанова КЦС ВП від 12.10.2022 року у справі №201/6094/18

Друк

Пошук

2

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.10.2022 року у справі №201/6094/18
Ухвала КЦС ВП від 26.03.2020 року у справі №201/6094/18

Державний герб України

Постанова

Іменем України

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 201/6094/18

провадження № 61-8364св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Соборний районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2022 року у складі судді Батманової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Свистунової О. В., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Соборний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач народила дочку ОСОБА_3 , біологічним батьком якої є позивач. Відповідач відмовилась вказати його батьком дитини. З грудня 2017 року ОСОБА_3 постійно проживає разом з позивачем. Оскільки документально не підтверджено батьківство позивача щодо ОСОБА_3 , в нього постійно виникають труднощі у всіх офіційних структурах та організаціях, оскільки для вирішення будь-яких соціально-побутових потреб дитини необхідна присутність одного з батьків дитини.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести зміни до актового запису про народження

ОСОБА_3 , зазначивши в графі «батько» - «громадянин України ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у

м. Дніпропетровську».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2018 року, залишеним без змін постановами Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року та Верховного Суду від 17 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_1 батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внесено зміни до актового запису про народження малолітньої дитини ОСОБА_3 , зазначено в графі «батько» - «громадянин України ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у

м. Дніпропетровську».

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2018 року.

Зазначила, що встановлені судом обставини про батьківство

ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_3 спростовуються доказами, що є нововиявленими обставинами, а саме: копіями висновку № 12265 експертного портретного дослідження від 03 серпня 2020 року; копією висновку експертного фототехнічного дослідження № 12406/15202- 15205/17251-17258 від 20 жовтня 2020 року; копією висновку експертного комп`ютерно-технічного дослідження та дослідження відео-, звукозапису № 12264/13048 від 25 серпня 2020 року.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня

2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськавід 19 грудня 2018 року.

Судові рішення мотивовано тим, що обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені, не спростовує факти, покладені в основу судового рішення і ці обставини не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенніта у розумінні статті 423 ЦПК України такими не являються, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

До Верховного Суду 26 серпня 2022 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та задовольнити заяву, скасувати рішення суду першої інстанції від 19 грудня 2018 року та ухвалити нове про відмову у позові.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки експертного портретного дослідження, проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз, від 03 серпня, 20 жовтня та 25 серпня 2020 року мають значення для вирішення справи та є істотними для ухвалення правильного рішення у справі. Суди не взяли до уваги правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року справа № 543/738/16, від 29 серпня 2018 року справа № 641/9147/15-ц, тощо.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини, встановлені судами

м. Дніпропетровську».

Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2018 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_2 зазначила, що встановлені судом обставини про батьківство ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_3 спростовуються доказами, що є нововиявленими обставинами, а саме: копіями висновку

№ 12265 експертного портретного дослідження від 03 серпня 2020 року; копією висновку експертного фототехнічного дослідження № 12406/15202- 15205/17251-17258 від 20 жовтня 2020 року; копією висновку експертного комп`ютерно-технічного дослідження та дослідження відео-, звукозапису № 12264/13048 від 25 серпня 2020 року.

Зазначені експертні висновки стосувалися питань: яка дата створення графічних файлів, що містяться флеш-накопичувачі; за допомогою яких пристроїв були отримані дані зображення; чи могли бути створені дані графічні файли за допомогою певного фотоапарату; чи одна і таж сама особа бере участь у відеофайлах, зафіксованих на оптичних дисках; чи одна і таж особа зображена на певних графічних файлах, що містяться на флеш-накопичувачі; чи зафіксовано у файлах, наданих на дослідження, приміщення, зразки якого надано для порівняння на оптичному диску.

На думку заявника, зазначені експертні висновки підтверджують факт постійного проживання дитини з ОСОБА_2 , а не з позивачем, однак суди розглядаючи спір помилково встановили обставину проживання дитини з позивачем.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськавід 19 грудня 2018 року було предметом перегляду судами як апеляційної, так і касаційної інстанцій, при цьому, обставини, які описуються у висновках експертних установ є новими доказами, отриманими за зверненнями ОСОБА_2 до експертних установ вже після ухвалення судового рішення від 19 грудня 2018 року, тому не є нововиявленими.

Слід зазначити, що неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, у тому числі неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи, а з боку суду переоцінка доказів, наявних у матеріалах справи, не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть привести до перегляду судового рішення із зазначених підстав.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 17 березня 2021 року у справі

№ 757/31348/15-ц і від 14 квітня 2021 року у справі № 569/14416/17.

При цьому надані заявником висновки експертних установ, якими остання хоче довести обставини щодо постійного проживання дочки разом із нею,

а не позивачем, не є тими доказами, які б могли безумовно вплинути на висновки суду про батьківство ОСОБА_1 щодо дитини

ОСОБА_3 під час ухвалення рішення, отже не є істотними обставинами, які б могли вплинути на результат розгляду справи, оскільки визначальним у вирішенні цього спору є походження дитини від певної особи, а не її проживання чи непроживання з цією особою.

Встановивши, що обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені, не спростовує факти, покладені в основу судового рішення і ці обставини не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні та у розумінні статті 423 ЦПК України такими не являються, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки експертного портретного дослідження, проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз, від 03 серпня, 20 жовтня та 25 серпня 2020 року мають значення для вирішення справи та є істотними для ухвалення правильного рішення у справі, зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин та зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 березня

2018 року у справі № 543/738/16, від 29 серпня 2018 року у справі

№ 641/9147/15 є помилковими, оскільки у цих справах, на відміну від справи, яка переглядається, розглядалися позовні вимоги, а не заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду