Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 755/13471/15-ц

провадження № 61-22798св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідачі: державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

державне підприємство «Сетам»,

управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_7, публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана представником ОСОБА_4, на рішення Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Поливач Л. Д., Шахової О. В., від 11 квітня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр» МЮУ), ОСОБА_5, ОСОБА_6, державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - УДВС ГУЮ у м. Києві), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_7, публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»), про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та договору купівлі-продажу квартири.

Позовну заяву мотивовано тим, що 16 квітня 2012 року відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-5201/2011, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором. 24 квітня 2014 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1. 18 вересня 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» (далі - ТОВ «Українська експертна група») складено звіт з незалежної оцінки майна, згідно якого вартість арештованої квартири станом на 18 вересня 2014 року складала 2 706 979, 00 грн. 27 квітня 2015 року ДП «Інформаційний центр» МЮУ були проведені електронні торги, за результатами яких переможцем визнано ОСОБА_5, про що складено протокол № 76853. 20 серпня 2015 року квартира АДРЕСА_1 була відчужена ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого у реєстрі за № 713.

ОСОБА_3 вказала, що прилюдні торги з примусового продажу квартири були проведені 27 квітня 2015 року на підставі звіту про оцінку майна, який втратив чинність, оскільки 18 березня 2015 року сплив шестимісячний строк з моменту його підписання суб'єктом оціночної діяльності, а тому, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», проведені торги є недійсними. Крім того, всупереч положенням Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, державною виконавчою службою ГУЮ в м. Києві (далі - ДВС ГУЮ в м. Києві) не було отримано дозволу органу опіки та піклування під час передачі на реалізацію арештованого майна, право користування яким має ОСОБА_8, яка проживала у спірній квартири з 2005 року, є інвалідом І групи та визнана недієздатною з народження на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 серпня 2009 року.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просила суд визнати недійсними електронні торги системи електронних торгів арештованим майном «Сетам» ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 27 квітня 2015 року щодо реалізації квартири АДРЕСА_1, оформлені протоколом № 76853; визнати недійсним протокол № 76853 проведення електронних торгів від 27 квітня 2015 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 20 серпня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за № 713.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Виниченко Л. М., від 01 липня 2016 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 27 квітня 2015 року з реалізації квартири АДРЕСА_1, визнано недійсним протокол № 76853 проведення електронних торгів від 27 квітня 2015 року з реалізації вказаної квартири. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що електронні торги з реалізації квартири були проведенні з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за № 427/25204, оскільки оцінка спірного майна була проведена 18 вересня 2014 року, а електронні торги відбулись 27 квітня 2015 року, тобто більше ніж через шість місяців після проведення оцінки майна.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 Головними умовами, які повинні бути встановлені судом при розгляді даного спору і які можуть бути підставою для задоволення позову, є наявність порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, а також наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Разом з тим, позивачем не доведено обставин, які б свідчили про істотне порушення її прав при реалізації майна з прилюдних електронних торгів, та не надано доказів, які б підтверджували ці обставини.

У квітні 2017 року представником ОСОБА_3. - ОСОБА_4 подано касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3. - ОСОБА_4 просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що апеляційний суд повно і всебічно не з'ясував обставини справи. Апеляційним судом не було з'ясовано наявність порушення прав і законних інтересів позивача, натомість безпідставно вказано про відсутність порушеного права.

05 травня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

01 листопада 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_3 до ДП «Інформаційний центр» МЮУ, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ДП «Сетам», УДВС ГУЮ у м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_7, ПАТ «Універсал Банк», про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та договору купівлі-продажу квартири призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

11 травня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що 16 квітня 2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у місті Києві було відкрито виконавче провадження № 32147972 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5201/2011, виданого 15 лютого 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва, про солідарне стягнення із ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 456 661, 29 грн та судових витрат у розмірі 1 950, 00 грн (а.с. 148, т. 2).

24 квітня 2014 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею - 129,8 кв. м, житловою площею - 79,0 кв. м (а.с. 203-206, т. 2)..

Вказана квартира належала позивачу на праві власності згідно даних, зазначених у довідці-характеристиці Київського міського бюро технічної інвентаризації від 23 листопада 2007 року № 1295141 та інформаційній довідці Київського міського бюро технічної інвентаризації від 24 листопада 2010 року (а.с. 21, т.1, а.с. 146, т. 2).

Відповідно до довідки форми № 3, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Новобудова» від 29 квітня 2013 року № 6, у квартирі АДРЕСА_1 на час видачі довідки були зареєстровані ОСОБА_9, її чоловік ОСОБА_7 та донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 164, т. 2).

11 червня 2014 року державним виконавцем винесено постанову, якою призначено ОСОБА_10 експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-5201/2011, виданого 15 лютого 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва (а.с. 234, 235, т. 2).

Згідно висновку ТОВ «Українська експертна група» з незалежної оцінки майна № 13040 від 18 вересня 2014 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, площею 129,8 кв м., станом на 18 вересня 2014 року становила 2 706 979, 00 грн без урахування ПДВ (а.с. 238, 239, т. 2).

30 грудня 2014 року державний виконавець направив на адресу УДВС ГУЮ у м. Києві пакет документів разом із заявкою з метою здійснення заходів щодо організації конкурсу та передачі на реалізацію майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_3 на праві власності, початкова ціна для продажу на аукціоні згідно звіту про оцінку майна, складеного оцінювачем, станом на 18 вересня 2014 року становила 2 706 979, 00 грн без урахування ПДВ (а.с. 113, т. 3).

Згідно протоколу ДП «Інформаційний центр» МЮУ № 59049 від 06 березня 2015 року електронні торги з реалізації спірного майна не відбулись у зв'язку з відсутністю від жодного учасника цінової пропозиції (а.с. 122, 123, т. 3).

27 березня 2015 року державним виконавцем складено акт уцінки майна на 20 %, згідно з яким вартість спірної квартири після уцінки становила 2 165 583, 20 грн (а.с. 127, т. 3).

27 квітня 2015 року організатором торгів ДП «Інформаційний центр» МЮУ проведено повторні електронні торги з продажу квартири АДРЕСА_1, за результатами яких переможцем визнано ОСОБА_5, про що складено протокол № 76853 (а.с. 128, 138, 139, т. 3).

23 червня 2015 року державним виконавцем складено акт про проведені електронні торги.

20 серпня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А. М. та зареєстрований у реєстрі за № 713.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, яка була чинною на момент проведенні державним виконавцем дій, що оскаржуються, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2014 року № 332-р «Про проведення експерименту із запровадження реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 було затверджено Тимчасовий порядок, відповідно до якого ДП «Інформаційний центр» Мін'юсту України визначено організатором електронних торгів та уповноважено на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених Тимчасовим порядком.

Згідно із частиною сьомою пункту 1 Тимчасового порядку електронні торги - це прилюдні торги, що здійснюються в електронній формі в Системі.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статті 203 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягали оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частина сьома статті 24, частина четверта статі 26, частина третя статті 32, частина третя статті 36, частина друга статті 57, статі 55, 85).

Звертаючись до суду із позовом, підставою для визнання електронних (прилюдних) торгів недійсними позивач, зокрема, визначив порушення суб'єктами, які здійснювали підготовку та проведення торгів, встановлених законодавством правил проведення торгів, регламентованих статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження», згідно із якою прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання (складання) звіту про оцінку майна.

Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» було передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до частини п'ятої статті 58 вказаного Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Виходячи із чинних на моменту проведення електронних торгів норм, на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Повторні прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, визнавалось порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: чинних на той час частини п'ятою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.

Проведення переоцінок (уцінок) спірного майна державним виконавцем у зв'язку з тим, що прилюдні торги не відбулися, не вважалось новою оцінкою у розумінні положень частиною п'ятою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 15 ЦК України (у редакції від 7 липня 2010 року) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на зазначене, проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, могло бути підставою для визнання цих торгів недійсними, але за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Місцевий суд, частково задовольняючи заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги, керувався правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах № 6-116цс12 від 24 жовтня 2012 року, № 6-147цс14 від 01 жовтня 2014 року, № 6-205цс14 від 24 грудня 2014 року, № 6-227цс14 від 28 січня 2015 року, № 6-42цс15 від 15 квітня 2015 року, вказуючи про те, що проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, є порушенням частини п'ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» та підставою для визнання таких торгів недійсними.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення у справі про відмову ОСОБА_3 у задоволенні заявлених вимог, вірно керувався правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах № 6-1981цс16 від 12 жовтня 2016 року, № 6-1884цс15 від 18 листопада 2015 року, № 6-1749цс15 від 25 листопада 2015 року, вказуючи про те, що підставою для задоволення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Головною обставиною, яка повинна бути встановлена судами, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, саме тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, встановлення їх істотності, підлягає встановленню наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

У справі, яка переглядається, установивши, що проведення прилюдних торгів відбулося з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення, апеляційний суд обґрунтовано визнав, що позивачем ОСОБА_3 не доведено обставин, які б свідчили про істотне порушення її прав при реалізації майна з прилюдних електронних торгів та не надано доказів, які б підтверджували ці обставини, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог. Зокрема, апеляційний суд встановив, що позивач не довела, що вартість квартири станом на момент проведення електронних торгів збільшилась, при цьому взявши до уваги, що 03 листопада 2014 року проводилась актуалізація звіту про оцінку майна, за результатами якої вартість квартири зменшилась.

Посилання ОСОБА_3 на те, що сам факт примусового звернення стягнення на нерухоме майно шляхом його продажу у процедурі виконавчого провадження з виконання судового рішення про стягнення коштів призвів до позбавлення її та її недієздатної доньки права власності і користування житлом, не може свідчити про порушення прав при проведенні виконавчих дій з примусової реалізації майна.

Апеляційним судом при вирішення справи правильно застосовано вищезазначені норми матеріального права, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України, 2004 року).

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись статтями 402 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк