Історія справи

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

місто Київ

справа № 235/4749/13

провадження № 61-7318зпв18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І., ХоптиС.Ф.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

заінтересована особа - головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Красноармійського управління юстиції у Донецькій області Клімова Раїса Дмитрівна,

розглянув заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Мостової Г. І. у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просила визнати незаконними дії та скасувати постанови головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області (далі - Красноармійський ВДВС) КлімовоїР.Д. про приєднання виконавчих проваджень № 42834892 та № 42834883 до зведеного виконавчого провадження.

Вимоги скарги обґрунтовувались тим, що постанови державного виконавця винесені із істотним порушенням вимог чинного законодавства, в діях посадових осіб Красноармійського ВДВС містяться ознаки підроблення.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 17 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2016 року, провадження у справі закрито та роз'яснено ОСОБА_4, що вона має право звернутися зі скаргою на такі дії та постанови державного виконавця в порядку адміністративного судочинства.

Згадані судові рішення обґрунтовувались тим, що судове рішення в частині вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні ухвалюється не за правилами ЦПК України, які можуть бути лише субсидіарно застосовані під час його розгляду, а його примусове виконання здійснюється державною виконавчою службою, а тому оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні вироків в частині, що стосуються вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області

від 27 січня 2016 року залишено без змін.

У жовтні 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року з передбачених пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року) підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини четвертої

статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» та частини четвертої

статті 384 ЦПК України 2004 року.

Заявник зазначає, що висновки суду касаційної інстанції не відповідають висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, викладеним у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2187цс15, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-3077цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-931цс16, зокрема положень статті 383, частини четвертої статті 384 ЦПК України 2004 року.

Заявник також навела такі доводи, що вона вже зверталась із адміністративним позовом до адміністративного суду з приводу оскарження незаконних дій державного виконавця. Проте, ухвалою Донецького окружного адміністративного від 11 червня 2015 року у

справі № 805/2296/15-а їй відмовлено у відкритті провадження у справі адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_4 до головного державного виконавця Красноармійського ВДВС КлімоваР.Д., заступника начальника Красноармійського ВДВС БратусьС.К. та роз'яснено, що їй необхідно звернутися зі скаргою на дії державного виконавця за правилами статей 383-385 ЦПК України 2004 року до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, який ухвалив судове рішення та видав виконавчий лист.

У зв'язку із наведеним заявник просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року відкрито провадження у справі за поданою заявою та витребувано матеріали справи.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заяву разом із матеріалами справи передано до Верховного Суду 08 лютого 2018 року, а ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року справу призначено до розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд дійшов висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України 2004 року Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України 2004 року підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 360-5 ЦПК України 2004 року Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

У справі, що переглядається, суди виходили з того, що скарга на дії державного виконавця не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки скаргу на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження з виконання вироку суду, ухваленого в кримінальному судочинстві в частині вирішення цивільного позову, належить розглядати за правилами та у порядку адміністративного судочинства.

Заявник зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи із подібними предметами спору, підставами позовів, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим

матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин дійшов правового висновку, який не відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального та процесуального права.

У наданих ОСОБА_4 для порівняння постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2187цс15, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-3077цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-931цс16 містяться висновки про те, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Таким чином Верховним Судом встановлено невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм процесуального права.

Згідно зі статтею 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За правилами частини другої статті 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

За змістом частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За приписами частини другої статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно із частиною п'ятою статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України (в редакції Закону України від 06 липня 2005 року № 2747-IV) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року).

У постановах Верховного Суду України, наданих для порівняння, викладено правові висновки відповідно до яких, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Правилами КПК України визначається загальний порядок розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні, втім не врегульовано інші процесуальні питання, що виникають за результатами його розгляду, зокрема й питання, пов'язані з виконанням судового рішення, ухваленого за наслідком розгляду цього позову.

Правовідносини, які виникли у справі, що переглядається, підлягали врегулюванню згідно з правилами Розділу VI ЦПК України 2004 року, а тому відсутні підстави стверджувати, що законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця з виконання вироку в частині вирішення цивільного позову, ніж визначено частиною першою статті 181 КАС України (в редакції Закону України від 06 липня 2005 року № 2747-IV).

За приписами підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 360-4 ЦПК України 2004 року за наявності підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, суд має право у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підсудності справ або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

За таких обставин відповідно до підпункту а пункту 1 частини другої статті 360-4 ЦПК України 2004 року ухвали судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 360-3, частиною першою статті 360-5 ЦПК України 2004 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик

С. Ф. Хопта