Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.08.2025 року у справі №639/419/24
Постанова КЦС ВП від 25.06.2025 року у справі №639/419/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

12 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 639/419/24

провадження № 61-4135св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хаславська Карина Валентинівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Грайворонського Ігора Валерійовича про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хаславська Карина Валентинівна про визнання недійсним договору дарування,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хаславська К. В., про визнання недійсним договору дарування 5/20 частин квартири АДРЕСА_1 від 15 грудня 2023 року № 3889, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Просила визнати договір дарування 5/20 частин квартири АДРЕСА_1 , укладений 15 грудня 2023 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , недійсним.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова 08 травня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_3 в розмірі 10 000,00 грн та на користь ОСОБА_2 30 000 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року за наслідками розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 квітня 2024 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 травня 2024 року залишено без змін.

Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 25 червня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 , подані представником - адвокатом Крижановським М. В., залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 квітня 2024 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 травня 2024 року, постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року, додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 5 000,00 гривень. Поновлено виконання додаткового рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 травня 2024 року, постанови Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року, додаткової постанови Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року.

Короткий зміст заяви та заперечень на неї

07 липня 2025 року ОСОБА_4 через адвоката Грайворонського І. В. подала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просила поновити строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення, стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції, у розмірі 5 000,00 грн.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_4 понесла витрати на професійну правничу допомогу, у зв`язку з касаційним розглядом справи, які надані адвокатом на підставі договору про надання правничої допомоги від 19 грудня 2023 року, які складаються із вартості наданих адвокатом послуг у розмірі 5 000,00 грн.

Заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення до Верховного Суду не подано.

Щодо поновлення строку на подання заяви по ухвалення додаткового рішення

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України).

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 через адвоката Грайворонського І. В. надала попередній розрахунок судових витрат, які вона очікує понести у касаційній інстанції, та вказала орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу 5 000,00 грн.

Постанову Верховного Суду від 25 червня 2025 року ОСОБА_4 отримала 04 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд».

Заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами на підтвердження витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, направлено до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 07 липня 2025 року.

З огляду на вказане, заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами на підтвердження витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, направлено до Верховного Суду протягом п`яти днів після отримання рішення суду, тому є підстави для поновлення строку на подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Щодо ухвалення додаткового рішення

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_4 -адвокат Грайворонський І. В.., окрім договору про надання правничої допомоги від 19 грудня 2023 року № 19/12-23 та додаткової угоди № 1 до нього від 20 грудня 2023 року, надав акт виконаних робіт від 05 липня 2025 року № 3 до договору від 19 грудня 2023 року № 19/12-23, відповідно до якого адвокатом було здійснено складання та подання відзиву на касаційні скарги (4 години), складання та подання клопотання про закриття касаційного провадження (2 години), складання та подання письмових пояснень щодо письмових заперечень позивачки від 23 квітня 2025 року (2 години), загалом витрачено 8 годин.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 .

Витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_4 у зв`язку з касаційним розглядом справи, які надані адвокатом на підставі договору про надання правничої допомоги від 19 грудня 2023 року та додаткової угоди до цього договору, складаються із вартості наданих адвокатом послуг у розмірі 5 000,00 грн

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. зокрема, постанову Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 757/59959/18-ц (провадження № 61-15847св24)).

Проаналізувавши долучені до матеріалів справи та подані на підтвердження факту понесення ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу документи, Верховний Суд дійшов висновку, що заява про розподіл судових витрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_4 , до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 не надходило.

Керуючись статтями 141 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_4 строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Грайворонського Ігора Валерійовича про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 5 000,00 гривень.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун