Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.08.2022 року у справі №689/861/20
Ухвала КЦС ВП від 15.04.2021 року у справі №689/861/20

Постанова

Іменем України

12 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 689/861/20

провадження № 61-4761св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго»,

треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, Управління Держпраці у Хмельницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Сидорчука Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2020 року в складі головуючого судді Мазурчака В. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» (далі - АТ «Хмельницькобленерго»), за участю третіх осіб: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області та Управління Держпраці у Хмельницькій області, про визнання акта проведення розслідування нещасного випадку незаконним.

Позов мотивував тим, що він протягом тривалого часу працював у Публічному акціонерному товаристві «Хмельницькобленерго» (далі - ПАТ «Хмельницькобленерго») Ярмолинецького району електричних мереж на посаді водія оперативно-виїзної бригади.

08 січня 2017 року о 03:30 год з ним стався нещасний випадок при виконанні виробничих обов`язків, у результаті якого він був доставлений до Ярмолинецької Центральної районної лікарні, де перебував на лікуванні з 08 січня 2017 року до 03 лютого 2017 року з діагнозом «гостре порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу в басейні правої СМА з лівосторонньою елегією руки і вираженим парезом лівої ноги, дизартрією, гіпертонічна хвороба 3 ступеню». Надалі, позивачу встановлено 2 групу інвалідності.

За фактом цієї події 16 січня 2018 року відповідачем проведено розслідування та затверджено акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався 08 січня 2017 року (форма Н-5).

Позивач не згоден з цим актом та висновками зазначеними у ньому, оскільки роботодавець грубо порушив вимоги чинного законодавства про охорону праці щодо проведення спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві, зокрема, відповідач не повідомив відповідні органи і провів розслідування нещасного випадку тільки через рік після його настання, спеціальна комісія органом Держпраці не створювалась, потерпілий не залучався, спеціальне розслідування не проводилось. Крім того, у акті від 16 січня 2018 року форми Н-5 членами комісії не з`ясовано і не відображено, що ОСОБА_1 мав статус інваліда 3 групи, при цьому працював у нічний час та понадурочні години, не проходив обов`язковий передрейсовий медогляд. Також не з`ясовано, що посада, на якій перебував ОСОБА_1 відноситься до посад із шкідливими умовами праці, що передбачає скорочену тривалість робочого часу.

Позивач вважав акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ним 08 січня 2017 року, незаконним, оскільки документ складений неповноважною комісією, а висновки його не відображають дійсних обставин події.

Посилаючись на зазначене,просив визнати незаконним та скасувати акт проведення розслідування нещасного випадку Форми Н-5 від 16 січня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 01 грудня 2020 року Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у позові відмовив.

Рішення суду мотивував тим, що відсутні докази того, що нещасний випадок, який стався 08 січня 2017 року, пов`язаний з виробництвом. Немає підстав для висновку про те, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався внаслідок погіршення його стану здоров`я під впливом небезпечного виробничого фактора чи середовища у процесі виконання ним трудових (посадових) обов`язків. Встановлено, що причиною випадку є загальне захворювання, не було підстав для спеціального розслідування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою від 25 лютого 2021 року Хмельницький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішенняЯрмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2020 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березня 2021 року до Верховного Суду, адвокат Сидорчук В. А. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 31 травня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження адвокат Сидорчук В. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), зокрема, неврахуваннясудом апеляційної інстанції висновку щодо застосування частини третьої статті 22 Закону України «Про охорону праці» підпунктів 1, 8, 10, 11 пункту 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-29цс13 та постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 242/3471/17, а також пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 411 цього Кодексу).

Касаційну скаргу мотивував тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що проведення розслідування нещасного випадку в загальному порядку, без проведення спеціального розслідування із залученням органу Держпраці, є незаконним; акт розслідування нещасного випадку не відповідає вимогам законодавства.

У відзиві, який надійшов до Верховного Суду у липні 2021 року, АТ «Хмельницькобленерго» просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу адвоката Сидорчука В. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , без задоволення.

У відзиві, який надійшов до Верховного Суду у червні 2021 року, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу адвоката Сидорчука В. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , без задоволення.

Заяви та клопотання

У касаційній скарзі адвокат Сидорчук В. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , заявив клопотання про розгляд справи за його участю.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Тому клопотання задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 01 червня 1999 року працює в ПАТ «Хмельницькобленерго» Ярмолинецькому районі електричних мереж водієм оперативно-виїзної бригади.

Відповідно до акта проведення розслідування нещасного випадку, що стався 08 січня 2017 року о 03.30 год, складеного за формою Н-5, комісія встановила, що цей нещасний випадок (різке погіршення здоров`я) не підпадає під вимоги підпункту 18 пункту 15 Порядку проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, вважається таким, що не пов`язаний з виробництвом і на нього не складається акт за формою Н-1.

Комісія встановила, що раптове погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 сталося за умови відсутності впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів. Причиною настання нещасного випадку є погіршення стану здоров`я, тобто гостре порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу в басейні правої СМА з лівосторонньою елегією руки і вираженим парезом лівої ноги, дизартрією (загальне захворювання).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 28 серпня 2017 серії АВ № 0924834 ОСОБА_1 встановлено довічно 2 групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставами касаційного оскарження адвокат Сидорчук В. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), зокрема, неврахуваннясудом апеляційної інстанції висновку щодо застосування частини третьої статті 22 Закону України «Про охорону праці» підпунктів 1, 8, 10, 11 пункту 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-29цс13 та постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 242/3471/17, а також пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо застосування статті 22 Закону України «Про охорону праці» без урахування висновків про її застосування у подібних відносинах, висловлених Верховним Судом України.

Зазначена підстава відкриття провадження не знайшла підтвердження у справі.

У постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-29цс13 (на яку посилається заявник, як на приклад неоднакового застосування зазначеної норми права) міститься наступний правовий висновок.

За змістом ст. ст. 3 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про охорону праці", п. п. 10, 13, 38 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 "Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов`язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку.

Зазначена комісія зобов`язана з`ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов`язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування за відповідною формою.

У разі незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, зі змістом акта за формою Н-5 або формою НПВ чи незгоди з висновком розслідування про обставини та причини нещасного випадку рішення комісії може бути оскаржено до суду.

У справі, яка переглядається, судами не було враховано, що заявлені особою вимоги фактично зводилися до оспорювання рішення спеціальної комісії, яке міститься в затвердженому акті за формою Н-5, складеному за наслідками розслідування нещасного випадку, що трапився з потерпілою в березні 2007 року, та зобов`язання роботодавця скласти акт за формою Н-1, а такі вимоги підлягають розгляду в суді в порядку цивільного судочинства.

У справі, яка є предметом розгляду, вимоги про визнання акту проведення розслідування нещасного випадку незаконним розглянуті по суті, провадження у справі не закривалося, у позові відмовлено за безпідставністю.

На відміну від з справ № 242/3471/17, на яку також посилається заявник, як на приклад неоднакового застосування норми права, у справі, що переглядається суди встановили, що різке погіршення стану здоров`я позивача сталося унаслідок загального захворювання, а не унаслідок шкідливого впливу виробничих факторів.

Отже фактичні обставини у справі, що переглядається та у справі, яку навів заявник як приклад неоднакового застосування норми права, не є подібними.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про охорону праці», роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах врегульована Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1232 (далі - Порядок № 1232).

Відповідно до пункту 36 Порядку № 1232 спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості отриманих ними травм; випадки смерті працівників на підприємстві; випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов`язків; нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого.

У зв`язку з невідповідністю випадку, що стався з позивачем 08 січня 2017 року зазначеним критеріям, розслідування нещасного випадку було проведено відповідно до пункту 23 вищезазначеного Порядку, випадок розслідувався роботодавцем.

Розслідування проводилося комісією у складі чотирьох осіб. Розглянувши документи, які були зібрані в ході даного розслідування, інші матеріали та пояснення свідків події, комісія дійшла висновку, що даний випадок (різкого погіршення стану здоров`я ) не підлягає під вимоги підпункту 18 пункту 15 Порядку та вважається таким, що не пов`язаний з виробництвом і на нього не складається акт за формою Н-1.

Відповідальних осіб, дії або бездіяльності яких призвели до погіршення стану здоров`я комісія не виявила, також відсутні обставини, передбачені підпунктом 18 пункту 15 Порядку № 1232 розслідування, в матеріалах розслідування відсутній висновок щодо погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 пов`язаний з впливом на нього небезпечних чи шкідливих факторів виробництва.

Робота, що виконувалася не була йому протипоказана, що підтверджено комісією Ярмолинецької центральної районної лікарні 22 листопада 2016 року при проходженні періодичного медичного огляду.

У разі незгоди потерпілого зі змістом акта про нещасний випадок, він може оскаржити його в адміністративному порядку до Управління Держпраці у Хмельницькій області, або в судовому порядку. При цьому адміністративне оскарження повинно передувати судовому.

При цьому, рішенням від 02 січня 2020 року у справі № 560/3403/19 Хмельницький окружний адміністративний суд, а також постановою від 02 квітня 2020 року Сьомий апеляційний адміністративний суд та ухвалою від 19 травня 2020 року Верховний Суд у цій справі встановили відсутність правових підстав для визнання протиправної бездіяльності Управління Держпраці у Хмельницькій області щодо внесення припису за формою Н-9 на підприємство АТ «Хмельницькобленерго» з метою проведення повторного спеціального розслідування за фактом нещасного випадку, що стався з позивачем при виконанні обов`язків за посадою водія оперативно-виїзної бригади Ярмолинецької РЕМ ПАТ «Хмельницькобленерго» 08 січня 2017 року.

Рішенням від 06 березня 2019 року у справі № 689/2426/18 Ярмолинецький районний суд Хмельницької області, а також постановою від 26 червня 2019 року Хмельницький апеляційний суд та постановою від 25 вересня 2019 року Верховний суд у цій справі встановили правомірність проведення розслідування та правильність висновків, які сформовані за результатами його проведення, та відображені в акті проведення розслідування, затвердженого 16 січня 2018 року.

Зокрема Верховний Суд у зазначеній справі погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати нещасний випадок, що трапився із позивачем 8 січня 2017 року, таким, що пов`язаний із виробництвом.

Відповідно до статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку провідсутність доказів того, що нещасний випадок, який стався 08 січня 2017 року, пов`язаний з виробництвом, стався внаслідок погіршення його стану здоров`я під впливом небезпечного виробничого фактора чи середовища у процесі виконання ним трудових (посадових) обов`язків.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для цієї справи та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили в задоволенні заяв про забезпечення позову, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, є безпідставними та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Інші доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновку судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Сидорчука Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська