Постанова

Іменем України

12 липня 2023 року

м. Київ

справа № 459/1136/21

провадження № 61-3395 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2021 року у складі судді Дем`яновської Ю. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (далі - ТОВ «Львівгаз збут»), акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»

(далі - АТ «ОГС «Львівгаз») про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він є споживачем послуг з газопостачання до належної йому квартири

АДРЕСА_1 , яка не обладнана індивідуальним лічильником газу.

Оплату за послуги з газопостачання він здійснював згідно з Нормами споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України

від 08 червня 1996 року № 619, від 27 лютого 2019 року № 143, виходячи з кількості зареєстрованих осіб.

17 листопада 2020 року на його адресу надійшла претензія ТОВ «Львівгаз збут», відповідно до якої йому нараховано заборгованість за споживання газу

у розмірі 2 675,15 грн.

Вищевказана заборгованість виникла у зв`язку із нарахуванням йому за спожитий природний газ на підставі показів загальнобудинкового лічильника, а не за нормами споживання.

Вважав, що відповідачами порушено його права як споживача, оскільки поставлено у нерівні умови в порівнянні з споживачами, в квартирах яких встановлені індивідуальні лічильники газу.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними дії ТОВ «Львівгаз збут» та АТ «ОГС «Львівгаз»щодо нарахування йому

за спожитий природний газ із 01 січня 2017 року за показниками будинкового лічильника газу; зобов`язати АТ «ОГС «Львівгаз» та ТОВ «Львівгаз збут» здійснити перерахунок оплати за газопостачання за період з січня 2017 року по день ухвалення рішення, згідно з Нормами споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 08 червня

1996 року № 619, від 27 лютого 2019 року № 143.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2021 року, ухваленим у спрощеному позовному провадженні, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії АТ «ОГС«Львівгаз» щодо нарахування ОСОБА_1 за спожитий природний газ з 01 січня 2017 року за показниками будинкового лічильника газу. Зобов`язано АТ «ОГС «Львівгаз» здійснити перерахунок оплати за газопостачання ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за період з січня 2017 року по день ухвалення рішення відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «ОГС«Львівгаз» на користь держави судовий збір у сумі 908 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АТ «ОГС«Львівгаз»,

як оператор газорозподільчої системи, незаконно використовувало загальнобудинковий лічильник, встановлений у будинку

АДРЕСА_3 , що свідчить про протиправність відповідного режиму нарахування оплати за природний газ для позивача. Ураховуючи відсутність клопотання щодо застосування строку позовної давності, права позивача підлягають поновленню шляхом визнання протиправними дій АТ «ОГС Львівгаз» щодо нарахування йому за спожитий природний газ із 01 січня 2017 року за показниками будинкового лічильника газу та зобов`язання АТ «ОГСЛьвівгаз» здійснити йому перерахунок оплати за газопостачання за період з січня 2017 року по день ухвалення рішення суду відповідно до Норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу.

ТОВ «Львівгаз збут», як постачальник, надає споживачам виключно послуги з постачання природного газу, а послуги щодо обліку спожитого природного газу здійснює АТ «ОГС «Львівгаз», як оператор газорозподільчої системи. Отже, ТОВ «Львівгаз збут» є неналежним відповідачем, а тому у позові до нього відмовлено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року апеляційну скаргу АТ «ОГС «Львівгаз»залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність дій АТ «ОГС «Львівгаз»щодо нарахування позивачеві плати за споживання природного газу на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу, оскільки у позивача не встановлено індивідуального лічильника обліку газу, а загальнобудинковий лічильник газу встановлений без наявності згоди на це співвласників багатоквартирного будинку (його мешканців).

У зв`язку з цим, правильним є висновок суду першої інстанції про обов`язок

АТ «ОГС «Львівгаз»здійснити перерахунок по оплаті за спожитий природний газ за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення на підставі недопустимого доказу, а саме акту від 10 грудня 2021 року про відсутність згоди мешканців будинку

АДРЕСА_3 на встановлення загальнобудинкового лічильника, є безпідставними, оскільки АТ «ОГС «Львівгаз»не надало

доказів на підтвердження правомірності встановлення у вказаному будинку загальнобудинкового приладу обліку газу. Також позивач неодноразово вказував на те, що згоди на встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу він не надавав.

Посилання апеляційної скарги на необхідність застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки загальнобудинковий прилад обліку газу був встановлений у грудні 2016 року і з січня 2017 року він введений до експлуатації, у зв`язку з чим позивачеві здійснювалось нарахування згідно з показниками загальнобудинкового приладу обліку газу, апеляційний суд вважав безпідставними, оскільки порушення прав позивача, як споживача послуг, є триваючим, а предметом спору є оспорювання правомірності дій

АТ «ОГС «Львівгаз» щодо нарахування плати за спожиті послуги та зобов`язання вчинити певні дії, зокрема, щодо перерахунку вартості за надані послуги, а тому строк для звернення до суду із вказаними вимогами позивачем не пропущений.

Доводи апеляційної скарги про те, що АТ «ОГС «Львівгаз» не було належним чином повідомлено і розгляд справи в останньому судовому засіданні,

в якому ухвалено рішення суду, відбувся без участі його представника,

не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки 10 грудня 2021 року судом поновлено провадження у справі, до зупинення якого сторони давали пояснення щодо предмета спору. Крім того, АТ «ОГС «Львівгаз»було повідомлено про судове засідання шляхом направлення судової повістки в електронному форматі на його офіційну електронну адресу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «ОГС «Львівгаз» просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 459/1136/21 з Червоноградського міського суду Львівської області. Підставою відкриття касаційного провадження був пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ «ОГС «Львівгаз» мотивована тим, що у порушення вимог процесуального права судом першої інстанції розглянуто справу без участі

АТ «ОГС «Львівгаз», а саме товариство не було належним чином повідомлено про призначене на 24 грудня 2021 року судове засідання, в якому ухвалено рішення суду. Відсутні докази доставки судової повістки на електронну адресу АТ «ОГС «Львівгаз». Отже, вказані обставини є обов`язковими для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про розгляд справи

у порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач звернувся до суду з позовом зі спливом строку позовної давності, про застосування якого було заявлено представником АТ «ОГС «Львівгаз», що підтверджується протоколами судових засідань від 02 липня 2021 року,

від 06 вересня 2021 року, оскільки 20 грудня 2016 року АТ «Львівгаз» встановило загальнобудинковий лічильник газу, 01 січня 2017 року почало нараховувати об`єми використаного природного газу за показниками загальнобудинкового лічильника, а з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише у квітні 2021 року.

Доводи особи, яка подала відзив

У травні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими,

доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність

не впливають. У суді першої інстанції АТ «ОГС «Львівгаз» приймав участь

у судових засіданнях, товариством подавався відзив на позов та пояснення,

а лише 24 грудня 2021 року суд першої інстанції розглянув справу без участі сторін. Таким чином, права АТ «ОГС «Львівгаз» порушені не були. Крім того,

АТ «ОГС «Львівгаз» у добровільному порядку вже виконало рішення міського суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання до належної йому квартири АДРЕСА_1 , яка не обладнана індивідуальним лічильником газу. Оплату за послуги з газопостачання позивач здійснював згідно з нормами споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу, виходячи з кількості зареєстрованих осіб.

20 грудня 2016 року ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є

АТ «ОГС «Львівгаз», встановив у будинку

АДРЕСА_3 загальнобудинковий вузол обліку газу, у зв`язку з чим, позивачу з 01 січня 2017 року, в односторонньому порядку, здійснювалось нарахування за використаний об`єм природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового приладу обліку.

Відповідно до акту від 10 грудня 2021 року мешканці будинку

АДРЕСА_3 згоди на встановлення у 2016 році в їх будинку АТ «Львівгаз» загальнобудинкового лічильника газу не надавали.

06 вересня 2021 року представник АТ «ОГС «Львівгаз» - Турчиняк Я. І.заявив про застосування строку позовної давності, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с. 132-135).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо вирішення позову по суті

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

За змістом статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

У статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Згідно з главою 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Позивачі є споживачами природного газу, а відповідач - оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Згода мешканців будинку є обов`язковою для встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу, а у разі втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджені норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, такі норми споживання застосовуються незалежно від чинності постанови до набрання чинності новою постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджені відповідні норми.

Отже, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку, оскільки мав у договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.

Дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу будуть правомірними за одночасного дотримання таких умов: у споживачів не встановлені індивідуальні лічильники обліку газу; загальнобудинковий лічильник газу встановлений з дотриманням положень законодавства, зокрема, за наявності згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку.

За відсутності хоча б однієї з указаних умов дії газорозподільчої організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу суперечитимуть як Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», так і положенням законодавства про зміст, допустимі обмеження та непорушність права власності (Конституція України ЦК України, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Ураховуючи викладене, слід вважати, що оператор газорозподільної системи, який в односторонньому порядку встановив для багатоквартирного будинку загальнобудинковий лічильник природного газу, як до 20 січня 2018 року, так і після цієї дати, діяв з порушенням вимог законодавства.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11 цс 21).

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, вірно застосувавши норми процесуального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що встановленням загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачем та нарахування вартості спожитого ним газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права ОСОБА_1 , тому що у процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання ним газу, як окремим споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник. Вказані обставини призводять до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався позивачем.

Посилання АТ «ОГС «Львівгаз»на пропуск строку позовної давності, про застосування якого ним було заявлено у суді першої інстанції, на увагу не заслуговують, тому що порушення прав ОСОБА_1 , як споживача послуг,

є триваючим, а предметом спору є оспорювання правомірності дій

АТ «ОГС «Львівгаз» щодо нарахування плати за спожиті послуги та зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо доводів касаційної скарги про неповідомлення судом першої інстанції про дату розгляду справи

За змістом частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п`ята статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява № 38789/04, § 23).

Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).

У травні 2021 року АТ «ОГС «Львівгаз» неодноразово подавало до суду

першої інстанції відповідні документи, у тому числі клопотання

про відкладення та призначення наступного судового засідання,

відзив, клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції, в яких зазначав свою офіційну електронну адресу: office@lvgas.com.ua (а.с. 32, 42-45, 92-94).

Представник АТ «ОГС «Львівгаз» неодноразово приймав участь в судових засіданнях призначених судом першої інстанції, у тому числі 10 вересня

2021 року у режимі відеоконференції (а.с. 155-159), подавав відзив та відповідні процесуальні клопотання, тобто був обізнаним про розгляд судом цієї справи.

Судом першої інстанції відповідачам, зокрема, АТ «ОГС «Львівгаз» на офіційну електронну адресу office@lvgas.com.ua було надіслано електронним

листом судову повістку про виклик до суду у цій справі, розгляд якої призначено на 10 год. 30 хв. 24 грудня 2021 року (а. с. 174).

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята

статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі

№ 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року

у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21) від 20 січня 2023 року

у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22).

Ураховуючи викладене, посилання касаційної скарги на те, що

АТ «ОГС «Львівгаз» не було належним чином повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції 24 грудня 2021 року є безпідставними, оскільки спростовуються вищевказаними висновками.

Крім того, Верховний Суд виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням в її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду

від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження

№ 61-8505св22).

Посилання касаційної скарги на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, на увагу не заслуговують, оскільки згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження. Судом було досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи,

а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 вересня

2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

С. Ф. Хопта