Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.10.2018 року у справі №441/1788/17

Постанова

Іменем України

12 червня 2020 року

м. Київ

справа № 441/1788/17

провадження № 61-45907св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Городоцька міська рада Львівської області, комунальне підприємство «Міське комунальне господарство»,

третя особа - міський голова Городоцької міської ради Львівської області Кущак Роман Васильович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 квітня 2018 року у складі судді Українця П. Ф. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Городоцької міської ради Львівської області, комунального підприємства «Міське комунальне господарство» (далі - КП «Міське комунальне господарство»), третя особа - міський голова Городоцької міської ради Львівської області Кущак Р. В., в якому просив:

1) визнати незаконним та скасувати розпорядження № 157-к від 20 вересня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »;

2) визнати незаконним та скасувати розпорядження № 172-к від 24 жовтня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »;

3) визнати незаконним та скасувати розпорядження № 175-к від 27 жовтня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

4) поновити його на посаді директора КП «Міське комунальне господарство» із 27 жовтня 2017 року;

5) стягнути з КП «Міське комунальне господарство» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

6) стягнути з Городоцької міської ради на його користь моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.;

7) зобов`язати Городоцьку міську раду відшкодувати йому моральну шкоду шляхом публічного вибачення наступного змісту: «Городоцька міська рада просить вибачення у ОСОБА_1 , директора КП «Міське комунальне господарство», за його повторне незаконне звільнення».

Позов мотивований тим, що 20 вересня 2017 року розпорядженням № 157-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання у встановлені терміни рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради № 183 від 22 серпня 2017 року «Про знесення самочинно змонтованої конструкції на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0100 га». Однак, виконати зазначене рішення у строк до 05 вересня 2017 року він не міг, оскільки повідомлення про виконання вказаного рішення отримав лише 05 вересня 2017 року, до цього часу жодних повідомлень не отримував. Отримавши вказане рішення 05 вересня 2017 року, він негайно приступив до його виконання. 06 та 07 вересня 2017 року не зміг виконати рішення, оскільки інші особи, які здійснювали підприємницьку діяльність у конструкції, що підлягала зносу, чинили перешкоди у її демонтажі, про що складено відповідні акти. 08 вересня 2017 року він подав до Городоцької міської ради доповідну записку, у якій повідомив про стан виконання рішення виконавчого комітету, складнощі у його виконанні, просив вирішити спір у правовому полі.

Вважає дане розпорядження № 157-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » незаконним, оскільки при його винесені Городоцька міська рада не взяла до уваги вищевикладені обставини, не врахувала події, що сталися 06 і 07 вересня 2017 року при виконанні рішення виконавчого комітету «Про знесення самочинно змонтованої конструкції на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0100 га».

Розпорядженням № 172-к від 24 жовтня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за невиконання у визначені строки доручень, викладених у протоколі комунальної наради № 35 від 09 жовтня 2017 року, зокрема щодо виконання робіт з благоустрою у м. Городок. Зазначає, що вказаний протокол йому не вручався та його зміст не був доведений до нього.

Вважає розпорядження № 172-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » незаконними, оскільки до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Такі пояснення до застосування стягнень він не надавав. При обранні виду стягнення Городоцька міська рада не врахувала ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено цей проступок, і попередню його роботу.

27 жовтня 2017 року розпорядженням №175-к «Про звільнення ОСОБА_1 » він звільнений з роботи. Розпорядження про звільнення мотивоване систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки відбулося на підставі незаконних розпоряджень.

Зазначає, що незаконним звільненням йому заподіяна моральна шкода в розмірі 5 000 грн, яка полягає в негативних емоціях, переживаннях. Вважає, що виправданим та ефективним способом відшкодування моральної шкоди буде публічне вибачення Городоцької міської ради перед ним.

Ураховуючи зазначене, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 27 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження міського голови Городоцької міської ради Львівської області: № 157-к від 20 вересня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; № 175-к від 27 жовтня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі директором КП «Міське комунальне господарство» з 27 жовтня 2017 року.

Стягнено з КП «Міське комунальне господарство» на користь ОСОБА_1 30 277 грн 08 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 244 грн 80 коп. судових витрат.

Вирішено питання розподілу судового збору.

Задовольняючи позов в частині визнання незаконним розпорядження Городоцької міської ради Львівської області № 157-к від 20 вересня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримав рішення виконавчого комітету № 183 від 22 серпня 2017 року «Про знесення самочинно змонтованої конструкції на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0100 га» лише 05 вересня 2017 року; 06 та 07 вересня 2017 року громадяни, які здійснюють у вказаній конструкції підприємницьку діяльність, чинили перешкоди у її демонтажі пояснюючи, що спірний об`єкт є приватною власністю; 08 вересня 2017 року ОСОБА_1 подав до Городоцької міської ради доповідну записку, в якій повідомляв про наявні складності у його виконанні, просив вирішити даний спір у правовому полі.

Рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради від 22 серпня 2017 року не виконано ОСОБА_1 з об`єктивних причин, що не може розцінюватись як невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором. Інші докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення 24 жовтня 2017 року, що стало приводом для його звільнення з роботи, не надано.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання незаконним і скасування розпорядження Городоцької міської ради Львівської області № 172-к від 24 жовтня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не навів об`єктивних причин, які б свідчили про неможливість виконання протоколу комунальної наради Городоцької міської ради № 35 від 09 жовтня 2017 року в частині проведення робіт з благоустрою у м. Городок. З цього приводу письмових пояснень ОСОБА_1 не надав, які б спростовували обґрунтованість розпорядження Городоцької міської ради Львівської області № 172-к від 24 жовтня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » .

Відмовляючи в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надав жодних доказів, які б підтверджували заподіяння йому моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і необхідності додаткових зусиль для організації його життя.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довів розмір понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн; ним фактично понесені судові витрати лише в розмірі 244 грн 80 коп.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2018 року апеляційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 квітня 2018 року в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнено з Городоцької міської ради на користь ОСОБА_1 2 500 грн. В решті рішення залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області, погодився з висновками місцевого суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд врахував наданий ним звіт та квитанція про оплату послуг адвоката та прийшов до висновку про необхідність стягнення судових витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2018 року Городоцька міська рада Львівської області звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яких відмовити в їх задоволенні.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 було відомо про рішення виконавчого комітету № 183 від 22 серпня 2017 року, яким на нього покладено зобов`язання щодо знесення самочинно змонтованої конструкції на АДРЕСА_1, оскільки він був присутнім на цьому засіданні і прийняте рішення ним не оскаржено. ОСОБА_1 та його підлеглими не вжито жодних заходів та фактично не розпочато виконання вказаного рішення.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У грудні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Посилається на те, що на самому засіданні виконавчого комітету від 22 серпня 2017 року прийнято лише відповідне рішення, проте сам зміст рішення має бути доведеним у спосіб передбачений законом. Копія рішення виконавчого комітету № 183 від 22 серпня 2017 року «Про знесення самочинно змонтованої конструкції на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0100 га» отримана ним 05 вересня 2017 року. Судами правильно встановлено, що дане рішення ним не виконано в силу об`єктивних обставин.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 березня 2015 року між Городоцькою міською радою та ОСОБА_1 укладено контракт № 1 зі строком дії з цього числа до 05 березня 2020 року, за яким його прийнято на посаду директора КП «Міське комунальне господарство».

Рішенням виконавчого комітету № 183 від 22 серпня 2017 року «Про знесення самочинно змонтованої конструкції на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0100 га» Городоцьку райспоживспілку зобов`язано до 31 серпня 2017 року демонтувати самочинно змонтовані конструкції на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0100 га, а у випадку невиконання вимог рішення Городоцькою райспоживспілкою у встановлений термін зобов`язано КП «Міське комунальне господарство» ( ОСОБА_1 ) провести демонтаж самочинно змонтованих конструкцій до 05 вересня 2017 року.

Вказане рішення виконавчого комітету № 183 від 22 серпня 2017 року ОСОБА_1 отримав 05 вересня 2017 року і 06 вересня 2017 року приступив до його виконання.

Рішення виконавчого комітету не виконано у зв`язку із вчиненням перешкод у демонтажі конструкції на АДРЕСА_1 громадянами, що здійснюють у ній підприємницьку діяльність та наданням керівником Городоцької райспоживсіплки документів про постійне користування земельною ділянкою, на якій знаходиться ця конструкція.

08 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Городоцької міської ради з проханням вирішити даний спір з Городоцької райспоживсіплкою у правовому полі.

Розпорядженням міського голови Городоцької міської ради №157-к від 20 вересня 2017 року ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання рішення виконавчого комітету від 22 серпня 2017 року № 183 «Про знесення самочинно змонтованої конструкції на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0100 га» у встановлені терміни.

Розпорядженням голови Городоцької міської ради №172-к від 24 жовтня 2017 року ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання у встановлені терміни протокольних доручень відповідно до протоколу комунальної наради від 09 жовтня 2017 року № 35.

Розпорядженням міського голови № 175-к від 27 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора КП «Міське комунальне господарство» з цього дня на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

На час прийняття розпорядження № 175-к від 27 жовтня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 між Городоцькою міською радою Львівської області та Городоцької райспоживсіплкою існував спір про знесення самочинно змонтованих конструкцій тимчасових споруд на АДРЕСА_1 та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення.

Працівник, незалежно від того, укладено з ним строковий чи безстроковий трудовий договір, а також від того, є він основним працівником чи сумісником, зобов`язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові згідно статті 21 КЗпП України, працювати сумлінно і чесно, вчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актівпро охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, як визначено статтею 139 КЗпП України. Порушення працівником трудової дисципліни, невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових обов`язків є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків - для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Разом з цим необхідною умовою для накладення стягнення є така ознака порушення трудової дисципліни як вина працівника, наявність якої має бути обов`язково доведена роботодавцем.

Аналогічної позиції Верховний Суд дотримався і у справі № 359/4316/17 (постанова від 24 липня 2019 року) та у справі № 752/9205/16-ц (постанова від 09 грудня 2019 року).

Судами встановлено, що рішення виконавчого комітету № 183 від 22 серпня 2017 року щодо знесення самочинно змонтованої конструкції на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0100 га у строк до 05 вересня 2017 року ОСОБА_1 отримав лише 05 вересня 2014 року і 06 вересня 2017 року приступив до його виконання; 06 і 07 вересня 2017 року вересня назване рішення виконавчого комітету не виконано у зв`язку із вчиненням іншими особами перешкод у демонтажі самочинної конструкції. Крім того, Городоцькою райспоживсіплкою надані документи про постійне користування земельною ділянкою, на якій знаходиться самочинно змонтована конструкція; 08 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Городоцької міської ради з проханням вирішити даний спір з Городоцької райспоживсіплкою у правовому полі.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що рішення виконавчого комітету № 183 від 22 серпня 2017 року не виконане ОСОБА_1 з об`єктивних причин, що не може розцінюватись як невиконання останнім без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та скасував розпорядження Городоцької міської ради № 157-к від 20 вересня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », оскільки в діях позивача не встановлено наявності вини у вчиненні дисциплінарного проступку.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вищевказаної постанови роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця

Отже, необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками вчинення яких виносяться наказ про оголошення догани та наказ про звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Ураховуючи неправомірність розпорядження Городоцької міської ради № 157-к від 20 вересня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, судом першої інстанції вірного зазначено про відсутність системного порушення трудової дисципліни.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, що є підставою для поновлення позивача на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статі 235 КЗпП України.

З урахуванням зазначених норм права та встановлених обставин, суди дійшли вірного висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог.

Доводи касаційної скарги Городоцької міської ради Львівської області не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов