Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 359/659/16-ц

провадження № 61-3356 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

треті особи: Вороньківська сільська рада Бориспільського району Київської області, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, ОСОБА_5 ,

представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2018 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Матвієнко Ю. О., Сержанюка А. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Вороньківська сільська рада Бориспільського району Київської області, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, ОСОБА_5 , про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна в натурі.

Позовна заява мотивована тим, що вона проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з травня 2007 року по квітень 2015 року. 03 жовтня 2007 року, тобто за час спільного проживання з відповідачем, ними на підставі договору купівлі-продажу придбано житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , право власності на який було оформлено за ОСОБА_3 Вважала, що вказаний житловий будинок є їх спільною сумісною власністю, оскільки набутий сторонами за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу за їх та батьків спільні кошти. Наприкінці 2007 року вони почали будувати на земельний ділянці по АДРЕСА_1 новий житловий будинок, у зв`язку із чим будинок, придбаний сторонами, був знесений.

30 листопада 2007 року рішенням Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 366-25-V відповідачу для обслуговування будинку передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_1 , а 12 липня 2010 року останньому видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, яка також є їх спільною сумісною власністю.

У період з 2008 року по 2014 рік на вищевказаній земельній ділянці ними збудовано новий житловий будинок, площею 150,6 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами, який не введено до експлуатації та не здійснено державної реєстрації права власності на нього. Оскільки будівництво здійснювалося за рахунок її та відповідача коштів, як сім`ї, та коштів її батьків вважала, що новий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований на вищевказаній земельній ділянці, є спільною сумісною власністю сторін.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_1 та розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 ; поділити в натурі у рівних частках вказану земельну ділянку відповідно до варіантів, запропонованих судовою будівельно-технічною експертизою, а у разі неможливості поділу цього майна стягнути з відповідача на її користь компенсацію у розмірі вартості частки у зазначеному майні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 відповідними доказами не підтверджено факт проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме на час придбання останнім спірного житлового будинку та будівництва житлового будинку, а саме по собі звернення до клініки репродуктивної медицини не свідчить про існування відносин, притаманних подружжю. Відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що придбаний відповідачем на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку від 03 жовтня 2007 року житловий будинок АДРЕСА_1 , а також побудований на спірній земельній ділянці, яка знаходиться за вищевказаною адресою та приватизована відповідачем, незавершений будівництвом будинок з надвірними будівлями, були придбані (побудовані) за рахунок коштів позивачки, чи за їх спільні з ОСОБА_3 кошти. При цьому ухилення відповідача від участі в судовій будівельно-технічній експертизі не доводить обґрунтованість позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належними та допустимими доказами факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки з відповідачем на час придбання ним спірного житлового будинку та будівництва нового житлового будинку не підтверджено. Докази на підтвердження того, що придбаний ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2007 року спірний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , а також побудований на спірній земельній ділянці, яка знаходиться за вищевказаною адресою та приватизована відповідачем, незавершений будівництвом будинок з надвірними будівлями, були придбані (побудовані) за рахунок коштів позивачки, чи за їх спільні з ОСОБА_3 кошти, не надано. Згідно з повідомленням про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21 вересня 2017 року неможливо надати висновок експертизи, у тому числі щодо встановлення періоду здійснення будівництва об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на спірній земельній ділянці, оскільки клопотання експертів щодо проведення натурального обстеження (доступу до об`єктів дослідження) не задоволено. Проте посилання позивачки на вимоги статті 109 ЦПК України та на те, що оскільки позивач ухилявся від участі в експертизі, тому слід встановити факт, що будівництво нового житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , здійснювалось з 2008 року по 2014 рік, він готовий до експлуатації, безпідставні, так як відсутні докази на підтвердження того, що це новостворене нерухоме майно будинок та надвірні споруди не є самочинним будівництвом, воно збудовано у відповідності до будівельних норм та правил, а також з дотриманням проекту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 359/659/16-ц з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2019 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач ухилився від проведення експертизи, унаслідок чого відповідно до вимог статті 109 ЦПК України слід визнати факт того, що на земельній ділянці площею 0,25 га по АДРЕСА_1 збудовано житловий будинок з надвірними спорудами, будівництво якого здійснювалося з 2008 року по 2014 рік й він готовий до введення до експлуатації. Суди, відмовляючи позивачці у встановленні факту щодо періоду, протягом якого спірний незавершений будівництвом будинок будувався, позбавили її права на справедливий суд, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу сторони неодноразово брали участь у програмі штучного запліднення.

Доводи особи, яка подала відзив

У квітні 2019 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки з відповідачем на час придбання ним спірного житлового будинку (будівництва нового житлового будинку) належними та допустимими доказами не підтверджено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 у позові зазначала, що з травня 2007 року по квітень 2015 року проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 19 квітня 2007 року ОСОБА_1 придбала у власність квартиру АДРЕСА_2 за 404 000 грн, при цьому позивачка вказувала, що ця квартира придбалась нею, не перебуваючи у шлюбі та не перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах.

03 жовтня 2007 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбано житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

30 листопада 2007 року рішенням Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 366-25-V ОСОБА_3 для обслуговування будинку передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_1 , 12 липня 2010 року останньому видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

У наданих позивачкою копіях: постанови у справі про адміністративне правопорушення від 11 липня 2010 року, постанови у справі про адміністративне правопорушення від 19 березня 2013 року та у протоколі про адміністративне правопорушення від 19 травня 2013 року, адреса особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_3 , зазначена - квартира АДРЕСА_2 .

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 27 вересня 2017 підпис від імені ОСОБА_1 у рядку «Підпис платника» у квитанції комунального підприємства «Броваритеплоенегомережа» виконаний рукописним способом, без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Рукописні записи у цій квитанції на 01 лютого 2009 року, квитанції відкритого акціонерного товариства «Київоблгаз» від 22 березня 2008 року виконані ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 . Зазначені квитанції підтверджують оплату комунальних послуг від імені ОСОБА_1 за користування придбаною вищевказаною квартирою.

Згідно з листом товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини Надія» від 15 березня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2012 по 2015 роки разом проходили лікування у клініці « Надія », як пацієнти, та брали участь у програмі штучного запліднення. Відповідно до медичної карти вперше пацієнти звернулись до клініки «Надія» 05 червня 2012 року, останній візит ОСОБА_1 відбувся ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_3 28 березня 2015 року.

28 березня 2015 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до генерального директора клініки «Надія», в якій просив не проводити програму переносу розмноження ембріонів ОСОБА_1 без його письмової згоди.

30 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2016 року за клопотанням ОСОБА_1 призначено судову будівельно-технічну експертизу, у тому числі для встановлення періоду будівництва спірного будинку.

Згідно з повідомленням про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21 вересня 2017 року експертизу неможливо провести, у зв`язку з тим, що клопотання експертів щодо проведення натурального обстеження (доступу до об`єктів дослідження не забезпечено).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» визначено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету).

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди у порушення вищевказаних положень закону, зазначаючи, що позивачкою не підтверджено проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 на час придбання ним спірного житлового будинку (будівництва нового житлового будинку), не надали належної правової оцінки тому, що з 2012 року по 2015 рік сторони відвідували клініку репродуктивної медицини «Надія», в якій останні брали участь у програмі штучного запліднення.

За змістом статей 49-50 СК України участь у програмі штучного запліднення через репродуктивну медицину підтверджує право на материнство та батьківство, а тому висновок суду, що цей факт не свідчить про існування відносин, притаманних подружжю, є передчасним і немотивованим.

Крім того, судами установлено, що відповідач проживав у квартирі, право власності на яку зареєстровано за позивачкою, сплачував за неї комунальні послуги, користувався транспортними засобами, які також зареєстровані за ОСОБА_1 , що ним не спростовано.

У порушення вимог статті 89 ЦПК України суд надав оцінку кожному доказу окремо, а не в їх сукупності та взаємозв`язку.

Згідно з частиною першою статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Для доведення факту, що за час спільного проживання сторони здійснювали будівництво житлового будинку з 2008 року по 2014 рік, позивачка просила і суд призначив судову будівельно-технічну експертизу, яка не проведена у зв`язку з ухиленням відповідача від участі у ній.

Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Посилаючись на вказану норму процесуального права, суди, разом з тим, дійшли висновку, який не стосується предмета й підстави позову, а саме зазначили, що позивачка не довела, що новостворене нерухоме майно (житловий будинок) не є самочинним, хоча ці обставини взагалі не були предметом спору.

Проведення цієї експертизи є важливим, оскільки може довести будівництво будинку за час спільного проживання сторін.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості встановити ці обставини, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк