Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 466/7212/18

провадження № 61-19377 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: комунальна 5-а стоматологічна поліклініка м. Львова, керівник (ліквідатор) комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова Слічна Галина Миколаївна, Управління охорони здоров'я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, начальник Управління охорони здоров'я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Зуб Володимир Іванович, міський голова м. Львова Садовий Андрій Іванович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова, керівника (ліквідатора) комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова Слічної Г. М., Управління охорони здоров'я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, начальника Управління охорони здоров'я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Зуба В. І., міського голови м. Львова Садового А. І.,про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати.

Позовна заява мотивована тим, що вона працює у комунальній 5-ій стоматологічній поліклініці м. Львова на посаді лікаря-стоматолога-терапевта, сумлінно виконувала свої трудові обов'язки, проте у порушення положень трудового законодавства, починаючи з липня 2017 року, їй не виплачується заробітна плата.

Вона зверталася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за період з липня по листопад 2017 року. Судовим наказом Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2017 року у справі № 466/9557/17 стягнуто з комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на її користь заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 23 921,10 грн, проте, станом на 27 серпня 2018 року цей судовий наказ не виконано.

Відповідно до положень КЗпП України та Закону України "Про оплату праці" не виплачена їй заробітна плата підлягає індексації у встановленому законом порядку, а також вона має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Вищевказаними протиправними діями комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова порушені її трудові права.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд зобов'язати головного розпорядника коштів - міського голову м. Львова Садового А. І. забезпечити виділення коштів на погашення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати за період з вересня 2017 року по листопад 2018 року у розмірі 696 088,69 грн станом на 30 листопада 2018 року; зобов'язати розпорядника коштів начальника управління охорони здоров'я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Зуба В. І. забезпечити виділення коштів на погашення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати за період з вересня 2017 року по листопад 2018 року у розмірі 696 088,69 грн станом на 30 листопада 2018 року; стягнути з комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м.

Львова нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з вересня 2017 року по листопад 2018 року, індексацію заробітної плати та компенсацію працівнику втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 696 088,69 грн станом на 30 листопада 2018 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2019 рокуу складі судді Баєвої О. І. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 696
088,69 грн невиплаченої заробітної плати, компенсації та індексації за затримку виплати заробітної плати за період з вересня 2017 року по листопад 2018 року.

Стягнуто з комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова судовий збір у дохід держави у розмірі 768,40 грн.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що комунальною 5-ою стоматологічною поліклінікою м. Львова було допущено заборгованість перед позивачкою по заробітній плати, яка підлягає стягненню з поліклініки на користь ОСОБА_1, а саме нарахована, але не виплачена заробітна плата із компенсацією та індексацією за затримку її виплати.

Інші вимоги позивачки задоволенню не підлягають, оскільки кошти на заробітну плату працівникам комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова нараховуються виключно стоматологічною поліклінікою, а забезпечення виділення коштів на погашення заборгованості з виплати заробітної плати виходить за межі обов'язків міського голови м. Львова, начальника управління охорони здоров'я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, керівника (ліквідатора) комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова, Управління охорони здоров'я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2019 року у задоволенні заяви комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2019 року відмовлено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова задоволено частково. Заочне рішення районного суду у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова 696 088,69 грн невиплаченої заробітної плати, компенсації та індексації за затримку виплати заробітної плати за період з вересня 2017 року по листопад 2018 року скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за грудень 2017 року у розмірі 4 901,32 грн з вирахуванням з цієї суми обов'язкових платежів та зборів. Стягнуто з комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати за період з вересня 2017 року по грудень 2017 року у розмірі 1 633,82

грн з вирахуванням з цієї суми обов'язкових платежів та зборів. Стягнуто з комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за період з січня 2018 року по жовтень 2018 року у розмірі 43 161,30 грн з вирахуванням з цієї суми обов'язкових платежів та зборів. У задоволенні решти позовних вимог у цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що компенсації разом із сумою індексації підлягає заробітна плата позивачки за період з вересня по грудень 2017 року, так як заробітна плата за період з вересня по листопад 2017 року була виплачена позивачу лише 20 грудня 2018 року, а за грудень 2017 року залишається не виплаченою на час розгляду цієї справи, тому компенсацію необхідно визначити станом на 01 грудня 2018 року, про що також зазначала позивачка.

Загальна сума компенсації втрати частини заробітної плати ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з вересня 2017 року по грудень 2017 року становить 1 633,82 грн, з якої роботодавець повинен вирахувати обов'язкові платежі та збори. Розмір компенсації втрати частини заробітної плати визначено відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

З наданих відповідачем відомостей нарахування заробітної плати за січень-листопад 2018 року встановлено, що відповідно до наказу стоматологічної поліклініки від 28 грудня 2017 року № 135-к/тм ОСОБА_1 у січні 2018 року у періоди з 02 по 05 січня, з 09 по 12 січня та з 15 по 19 січня 2018 року, тобто 13 календарних днів перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, у зв'язку із сімейними обставинами, таким чином, неоплаченими у цьому місяці залишились 08 робочих днів. У спірний період з січня 2018 року по жовтень 2018 року позивачу не нараховувалась і не виплачувалась заробітна плата у зв'язку з відсутністю передбаченого місцевим бюджетом фінансування, оскільки комунальна 5-а стоматологічна поліклініка м. Львова перебуває у стані припинення шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства "Стоматологічна поліклініка № 1".

Позивачка у період з січня по жовтень 2018 року не працювала, відсутні табелі обліку робочого часу з незалежних від неї причин, хоча вона продовжувала перебувати у трудових відносинах з комунальною 5-ою стоматологічною поліклінікою м. Львова, стоматологічною поліклінікою не надано доказів на підтвердження оформлення цього періоду робочого часу, у тому числі як простою, відсутні документи про нарахування заробітної плати і затвердження у встановленому законом порядку штатних розписів, з яких можна було б встановити посадовий оклад позивачки у 2018 році.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про застосування аналогії закону, а саме положень статті 113 КЗпП України про простій, унаслідок чого підлягає стягненню з комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь позивачки середнього заробітку за весь час з січня по жовтень 2018 року, який обраховано відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 466/7212/18 з Шевченківського районного суду м. Львова.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що комунальною 5-ою стоматологічною поліклінікою м. Львова не було надано бухгалтерські документи, відсутні у тому числі табелі робочого часу, штатний розпис, унаслідок чого неможливо визначити розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем. Апеляційним судом визначено розмір середньомісячної заробітної плати з січня 2018 року по жовтень 2018 року з порушенням положень трудового законодавства, оскільки медичний стаж позивачки становить більше 20 років, тому вона мала право на отримання 30 % щомісячної надбавки до посадового окладу.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 31 серпня 1999 року ОСОБА_1 працює на посаді лікаря-стоматолога-терапевта у комунальній 5-ій стоматологічній поліклініці м. Львова (а. с. 5, т. 1).

Судовим наказом Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2017 року у справі № 466/9557/17 стягнуто з комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 23 921,10 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (а. с. 6, т. 1).

Заборгованість по заробітній платі позивача у розмірі 23 921,10 грн стягнута вищевказаним судовим наказом за період з 01 липня 2017 року по 31 листопада 2017 року, що також підтверджується наданою позивачем довідкою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про сплату страхових внесків (а. с. 73, т. 1) та відомостями нарахування заробітної плати за вересень 2017 року - грудень 2017 року (а. с.133-134, т. 2), згідно з якими ОСОБА_1 за період з 01 липня по 30 листопада 2017 року було нараховано заробітну плату в розмірі 23
921,10 грн.

Отже, встановлено, що стягнута судовим наказом сума 23 921,10 грн стосується заборгованості по заробітній платі позивачки за період з 01 липня 2017 року по 30 листопада 2017 року.

Відповідно до платіжного доручення від 18 грудня 2018 року № 23 на виконання зазначеного вище судового наказу 20 грудня 2018 року ОСОБА_1 виплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 23 921,10 грн (а. с. 137, т. 2).

Крім того, згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про сплату страхових внесків (а. с. 73, т. 1) та відомостей про нарахування заробітної плати (а. с. 133-134, т. 2) за грудень 2017 року позивачці було нараховано заробітну плату у розмірі 4 901,32 грн, проте доказів, які б підтверджували її виплату, відповідачем не надано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані частини 1 статті 8 ЦК України, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами частини 1 статті 8 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Можливість застосування аналогії закону передбачена у частині 9 статті 10 ЦПК України, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304 гс 18), від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19 (провадження № 12-35 гс 20).

Згідно зі статтею 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Апеляційний суд, застосовуючи аналогію закону, а саме положення статті 113 КЗпП України про простій при стягненні з комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь позивачки середнього заробітку за весь час з січня по жовтень 2018 року, не звернув уваги на вищевказані положення закону та не перевірив, чи регулюються спірні правовідносини конкретними нормами КЗпП України, Закону України "Про оплату праці" та положеннями колективного договору, схваленого загальними зборами трудового колективу комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова від 14 листопада 2016 року протокол № 2-2016/кд (а. с. 121-157, т. 1), на підставі яких можливо було б вирішити спір між сторонами.

При цьому, застосовуючи до спірних правовідносин за аналогією закону статтю 113 КЗпП України про простій, апеляційний суд не звернув уваги на особливості у трудовому праві такого поняття, як простій, яке врегульовано у статтях 34, 113 КЗпП України, в яких передбачено процедуру, умови оголошення простою, порядок оплати.

У частині 1 статті 21 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. колективного договору його основною метою є регулювання трудових та соціальних відносин в "Поліклініці" шляхом встановлення локальних норм права і гарантій для "Сторін" цього колективного договору.

Цей колективний договір є локальним нормативно-правовим актом, який регулює соціально-економічні, виробничі і трудові відносини між "Роботодавцем" і "Профспілкою" на підставі взаємного узгодження інтересів "Сторін", роль та мета діяльності яких визначається законодавством та іншими нормативними актами, а також відповідним Статутом.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на порушення вищевказаних положень закону не перевірив доводи позивачки про те, що на час прийняття вказаного колективного договору законодавством було встановлено мінімальний розмір заробітної плати, тобто за період з травня 2016 року по 30 листопада 2016 року у розмірі 1 450

грн, а за період з січня 2016 року по грудень 2016 року у розмірі 1 600 грн, за період з січня 2017 року по грудень 2017 року у розмірі 3 200 грн, на підставі чого слід було визначати середній заробіток ОСОБА_1.

Також апеляційний суд не врахував, що згідно з записами у трудовій книжці медичний стаж позивачки становить більше 20 років, що відповідно до зазначеного колективного договору дає їй право на отримання 30 % щомісячної надбавки до посадового окладу.

Крім того, позивачка посилалась на те, що у порушення положень статті 110 КЗпП України стоматологічна клініка, як роботодавець, не повідомляла її при кожній виплаті заробітної плати про період, за який здійснюється оплата праці, загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати, суму заробітної плати, що належить до виплати, розмір тарифного окладу.

Згідно з вимогами частин 1 , 2 та 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частин 1 , 2 та 3 статті 12 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 4 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Апеляційний суд у порушення вище зазначених положень закону не перевірив доводи позивачки про те, що апеляційна скарга подана неуповноваженою особою, а саме представником комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова - Рудакевичем Ю. Ю., який діяв на підставі довіреності підписаної головним лікарем стоматологічної поліклініки Олійником Ю. І., повноваження якого були припинені Львівською міською радою.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 15 липня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець